Картиинг для хлопчиків: чим цікавий такий спорт?
10:00, 30.12.2016
Щоб виявити можливості і особистісні риси юного водія, а також зрозуміти, чи повинен він взагалі сідати за кермо спортивної машини, для кожного новачка після невеликого інструктажу влаштовують пробний заїзд. Перше випробування показує, на що здатний маленький спортсмен, як він "відчуває" машину і трасу.
Дисципліна досить жорстка: наприклад, не можна без дозволу сідати за кермо і виїжджати на трасу, тим більше не можна туди виходити - за таке нехтування нормами безпеки маленькому гонщику зроблять сувору догану.
Перший місяць занять в основному присвячений техніці безпеки: наставники читають маленьким спортсменам цілий курс - спочатку теорія, потім обов'язкове відпрацювання практичних навичок водіння.
Зазвичай початок навчального року у картингістів збігається зі шкільним: у вересні простіше, і безпечніше їздити по сухій трасі. Восени юні спортсмени освоюють основи їзди, тренують гальмування.
Потім настає більш складний і небезпечний етап: сніг, ожеледь. Взимку маленькі гонщики відпрацьовують швидкісне проходження поворотів в заметі і гальмування в слизьких умовах.
Після зими м'язи гонщиків ще деякий час підводять своїх господарів на сухій трасі: руки виконують доведені до автоматизму рухи кермом, а ноги - педалями швидше, ніж свідомість встигає підказати: дорожня ситуація змінилася і потрібно дотримуватися правил літнього водіння.
Весна - теж складний етап для водіїв-хлопчаків: їм знову доводиться звикати до їзди по сухому дорожньому покриттю. І, за словами багатьох тренерів, відвикнути від зимових умов спортсменам зовсім не просто: потрібно подолати так звану м'язову пам'ять.
Завдання юного картингіста - швидко освоїти техніку і не допускати помилок під час заїзду, але головне - тверезо оцінювати свої можливості. Основні небезпеки на трасі можуть натрапити дітей, у яких відсутнє вроджене почуття страху.
Від можливих аварій голова юного спортсмена захищена спеціальним шоломом.
Шию оберігає пристосування зі щільного матеріалу, що на вигляд нагадує підкову. Воно розташовується між шоломом і плечима і зменшує навантаження на шийні хребці при ударах, які карт отримує ззаду і збоку.
Крім того, у картингістів є спеціальний комбінезон з негорючих матеріалів, головна деталь в якому - так званий захист ребер. Ця жилетка особливо важлива в теплу пору року, оскільки, починаючи з весни, гонщики змінюють щільний одяг, який в холоду служив додатковим захистом також від аварій, на легкий.
Захисна жилетка оберігає ребра від перевантажень і від ударів об сидіння карта. Вона складається зі щільного матеріалу, м'якого всередині, а зовнішній вигляд такого пристосування - дві або три шкаралупи, скріплені гумовою стрічкою. Така жилетка захищає не тільки ребра, а й хребет спортсмена.
А його ноги оберігають наколінники, що зовні нагадують аналогічні пристрої для гри в волейбол. Вони кріпляться з внутрішньої сторони гомілки - для захисту від ударів об рульову колонку.
Не можна брати участь в заїзді в шортах і футболці - дрібні камінчики на трасі можуть привести до саден і синців. У карті, на відміну від звичайних автомобілів, немає ременів безпеки. Тренери кажуть: так безпечніше для водіїв, енергія удару не настільки сильно впливає на гонщика при зіткненнях двох спортивних машин і наїзді на захисний бордюр, якщо він є. Переворот в так званому прокатному картингу практично неможливий - через особливості посадки водія і дії спеціального обважування, яке захищає колеса. Перевертаються в основному професіонали, які беруть участь в серйозних змаганнях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Який спорт підійде дитині за гороскопом
Брати участь в змаганнях юні спортсмени починають вже з 5 років - причому з другого місяця занять картингом. Заїзди бувають внутрішньоклубні або за участю декількох клубів - на рівні міста і області. З кожних 100 спортсменів, які займаються гоу-картингом, кар'єру професійного гонщика-картингіста вибирають 3-4 людини. Для всіх інших, як відзначають тренери, мета полягає в іншому - випробувати себе і утвердитися в новому статусі - "присвяченого" в премудрості спортивного стилю їзди. А удари від зіткнень цілком компенсуються тим азартом боротьби і задоволенням від суперництва, які відчувають хлопчаки під час заїздів. Нагороди переможцям - призи, кубки, грамоти. А ті, хто програв отримують можливість розібратися в своїх невдачах і загартувати волю, налаштувавшись на перемогу і заручившись підтримкою батьків.
І ще: картингові траси вкрай відрізняються від асфальтованих міських доріг, тому в майбутньому освоїти всі тонкощі водіння легкового автомобіля для випускників- картингістів буде дуже легко.
Дисципліна досить жорстка: наприклад, не можна без дозволу сідати за кермо і виїжджати на трасу, тим більше не можна туди виходити - за таке нехтування нормами безпеки маленькому гонщику зроблять сувору догану.
Перший місяць занять в основному присвячений техніці безпеки: наставники читають маленьким спортсменам цілий курс - спочатку теорія, потім обов'язкове відпрацювання практичних навичок водіння.
Зазвичай початок навчального року у картингістів збігається зі шкільним: у вересні простіше, і безпечніше їздити по сухій трасі. Восени юні спортсмени освоюють основи їзди, тренують гальмування.
Потім настає більш складний і небезпечний етап: сніг, ожеледь. Взимку маленькі гонщики відпрацьовують швидкісне проходження поворотів в заметі і гальмування в слизьких умовах.
Після зими м'язи гонщиків ще деякий час підводять своїх господарів на сухій трасі: руки виконують доведені до автоматизму рухи кермом, а ноги - педалями швидше, ніж свідомість встигає підказати: дорожня ситуація змінилася і потрібно дотримуватися правил літнього водіння.
Весна - теж складний етап для водіїв-хлопчаків: їм знову доводиться звикати до їзди по сухому дорожньому покриттю. І, за словами багатьох тренерів, відвикнути від зимових умов спортсменам зовсім не просто: потрібно подолати так звану м'язову пам'ять.
Завдання юного картингіста - швидко освоїти техніку і не допускати помилок під час заїзду, але головне - тверезо оцінювати свої можливості. Основні небезпеки на трасі можуть натрапити дітей, у яких відсутнє вроджене почуття страху.
Від можливих аварій голова юного спортсмена захищена спеціальним шоломом.
Шию оберігає пристосування зі щільного матеріалу, що на вигляд нагадує підкову. Воно розташовується між шоломом і плечима і зменшує навантаження на шийні хребці при ударах, які карт отримує ззаду і збоку.
Крім того, у картингістів є спеціальний комбінезон з негорючих матеріалів, головна деталь в якому - так званий захист ребер. Ця жилетка особливо важлива в теплу пору року, оскільки, починаючи з весни, гонщики змінюють щільний одяг, який в холоду служив додатковим захистом також від аварій, на легкий.
Захисна жилетка оберігає ребра від перевантажень і від ударів об сидіння карта. Вона складається зі щільного матеріалу, м'якого всередині, а зовнішній вигляд такого пристосування - дві або три шкаралупи, скріплені гумовою стрічкою. Така жилетка захищає не тільки ребра, а й хребет спортсмена.
А його ноги оберігають наколінники, що зовні нагадують аналогічні пристрої для гри в волейбол. Вони кріпляться з внутрішньої сторони гомілки - для захисту від ударів об рульову колонку.
Не можна брати участь в заїзді в шортах і футболці - дрібні камінчики на трасі можуть привести до саден і синців. У карті, на відміну від звичайних автомобілів, немає ременів безпеки. Тренери кажуть: так безпечніше для водіїв, енергія удару не настільки сильно впливає на гонщика при зіткненнях двох спортивних машин і наїзді на захисний бордюр, якщо він є. Переворот в так званому прокатному картингу практично неможливий - через особливості посадки водія і дії спеціального обважування, яке захищає колеса. Перевертаються в основному професіонали, які беруть участь в серйозних змаганнях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Який спорт підійде дитині за гороскопом
Брати участь в змаганнях юні спортсмени починають вже з 5 років - причому з другого місяця занять картингом. Заїзди бувають внутрішньоклубні або за участю декількох клубів - на рівні міста і області. З кожних 100 спортсменів, які займаються гоу-картингом, кар'єру професійного гонщика-картингіста вибирають 3-4 людини. Для всіх інших, як відзначають тренери, мета полягає в іншому - випробувати себе і утвердитися в новому статусі - "присвяченого" в премудрості спортивного стилю їзди. А удари від зіткнень цілком компенсуються тим азартом боротьби і задоволенням від суперництва, які відчувають хлопчаки під час заїздів. Нагороди переможцям - призи, кубки, грамоти. А ті, хто програв отримують можливість розібратися в своїх невдачах і загартувати волю, налаштувавшись на перемогу і заручившись підтримкою батьків.
І ще: картингові траси вкрай відрізняються від асфальтованих міських доріг, тому в майбутньому освоїти всі тонкощі водіння легкового автомобіля для випускників- картингістів буде дуже легко.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.