Зимові види спорту для дітей: фігурне катання
10:00, 23.11.2015
Займатися фігурним катанням можна з чотирьох-п'яти років. Саме в цьому віці починається запис в спортивні секції та школи. Тренери при відборі звертають увагу на розтяжку і стрибучість, але точно визначити перспективи такої маленької дитини ніхто не зможе, тому при відсутності серйозних протипоказань беруть майже всіх.
Фігурне катання має декілька видів - одиночне, парне і танці на льоду. Існує ще синхронне фігурне катання, але це молодий і не олімпійський вид спорту. Вибирати, чим конкретно займатися, можна тільки після десяти років, коли проявляться нахили та здібності дитини. Приблизно в цьому ж віці визначається, наскільки підходить юний фігурист для професійної кар'єри і наскільки ця кар'єра підходить йому. А поки що головне - не пережимати і не орієнтувати сина чи дочку на підкорення Олімпійських висот. Нехай спочатку займається просто для задоволення.
Перед початком занять доведеться сходити до педіатра та отримати довідку про загальний стан здоров'я, а також відвідати ортопеда, який перевірить хребет і дасть рекомендації щодо занять цим видом спорту. Якщо малюк мав травми опорно-рухового апарату, він не зможе виконувати весь обсяг навантажень - шансів стати професіоналом у нього мало. Втім, займатися "для себе" йому буде цілком під силу. Що стосується можливих травм на заняттях, то на найбільшу небезпеку наражаються колінні і гомілковостопні суглоби і, звичайно, хребет. Більшою мірою це стосується хлопчиків, що займаються парним катанням, яким потрібно піднімати партнерок.
З іншого боку, підвернути ногу можна і в ожеледь на рівному місці. А ось якості, які розвиваються при занятті фігурним катанням - сила, гнучкість, спритність, м'язово-суглобова чутливість, точність окоміру, - самі собою не розвинуться. Додайте до цього поліпшення роботи вестибулярного апарату, зібраність, цілеспрямованість і волю до перемоги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спортивні секції. Плюси і мінуси найпоширеніших видів спорту
Де і як займатися? Відповідь залежить від цілей і завдань, які ви ставите перед дитиною. Ви (а, головне, вона сама) мрієте про п'єдестали, кубки та медалі? Тоді краще орієнтуватися на відоме спортивне товариство. Правда, і вам, і дитині доведеться витримувати серйозні навантаження. Справжні заняття спортом - це як друга робота для батьків, адже малюка доведеться привозити і відвозити, стежити за його самопочуттям. Іноді всіх цих навантажень не витримують не діти, а саме батьки.
Якщо лаври чемпіонів не заважають вашому спокійному сну, краще зупинити свій вибір на дитячо-юнацькій спортивній школі. Так ви зможете заощадити сили і час, та й навантаження не такі великі. Якщо ж "позаймавшись для себе", ваша дитина захоче гучних перемог і слави, то вона завжди зможе продовжити тренування у великому спортивному товаристві або школі олімпійського резерву.
Є й третій шлях - знайти для дитини індивідуального тренера. Хоча серйозні спортсмени і проти такого підходу, але щоб навчитися стояти на ковзанах, це непоганий варіант. Це вийде дорожче; але зате якщо в молодших групах спортивних шкіл буває по 20-25 дітей, то індивідуальний тренер зазвичай бере 2-3 малюків, весь час присвячуючи тільки їм.
І ще один важливий момент, який слід враховувати при виборі - лід. Великі спортивні комплекси мають у своєму розпорядженні закриті катки, а це означає, що дитина зможе тренуватися на льоду майже цілий рік. А ось учням невеликих районних шкіл доводиться чекати, коли заллють звичайний каток під відкритим небом, і льодові тренування безпосередньо залежать від погоди і сезону. Щоб навчитися кататися, цього цілком достатньо, а от для великих досягнень може і не вистачити.
Фігурне катання має декілька видів - одиночне, парне і танці на льоду. Існує ще синхронне фігурне катання, але це молодий і не олімпійський вид спорту. Вибирати, чим конкретно займатися, можна тільки після десяти років, коли проявляться нахили та здібності дитини. Приблизно в цьому ж віці визначається, наскільки підходить юний фігурист для професійної кар'єри і наскільки ця кар'єра підходить йому. А поки що головне - не пережимати і не орієнтувати сина чи дочку на підкорення Олімпійських висот. Нехай спочатку займається просто для задоволення.
Перед початком занять доведеться сходити до педіатра та отримати довідку про загальний стан здоров'я, а також відвідати ортопеда, який перевірить хребет і дасть рекомендації щодо занять цим видом спорту. Якщо малюк мав травми опорно-рухового апарату, він не зможе виконувати весь обсяг навантажень - шансів стати професіоналом у нього мало. Втім, займатися "для себе" йому буде цілком під силу. Що стосується можливих травм на заняттях, то на найбільшу небезпеку наражаються колінні і гомілковостопні суглоби і, звичайно, хребет. Більшою мірою це стосується хлопчиків, що займаються парним катанням, яким потрібно піднімати партнерок.
З іншого боку, підвернути ногу можна і в ожеледь на рівному місці. А ось якості, які розвиваються при занятті фігурним катанням - сила, гнучкість, спритність, м'язово-суглобова чутливість, точність окоміру, - самі собою не розвинуться. Додайте до цього поліпшення роботи вестибулярного апарату, зібраність, цілеспрямованість і волю до перемоги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спортивні секції. Плюси і мінуси найпоширеніших видів спорту
Де і як займатися? Відповідь залежить від цілей і завдань, які ви ставите перед дитиною. Ви (а, головне, вона сама) мрієте про п'єдестали, кубки та медалі? Тоді краще орієнтуватися на відоме спортивне товариство. Правда, і вам, і дитині доведеться витримувати серйозні навантаження. Справжні заняття спортом - це як друга робота для батьків, адже малюка доведеться привозити і відвозити, стежити за його самопочуттям. Іноді всіх цих навантажень не витримують не діти, а саме батьки.
Якщо лаври чемпіонів не заважають вашому спокійному сну, краще зупинити свій вибір на дитячо-юнацькій спортивній школі. Так ви зможете заощадити сили і час, та й навантаження не такі великі. Якщо ж "позаймавшись для себе", ваша дитина захоче гучних перемог і слави, то вона завжди зможе продовжити тренування у великому спортивному товаристві або школі олімпійського резерву.
Є й третій шлях - знайти для дитини індивідуального тренера. Хоча серйозні спортсмени і проти такого підходу, але щоб навчитися стояти на ковзанах, це непоганий варіант. Це вийде дорожче; але зате якщо в молодших групах спортивних шкіл буває по 20-25 дітей, то індивідуальний тренер зазвичай бере 2-3 малюків, весь час присвячуючи тільки їм.
І ще один важливий момент, який слід враховувати при виборі - лід. Великі спортивні комплекси мають у своєму розпорядженні закриті катки, а це означає, що дитина зможе тренуватися на льоду майже цілий рік. А ось учням невеликих районних шкіл доводиться чекати, коли заллють звичайний каток під відкритим небом, і льодові тренування безпосередньо залежать від погоди і сезону. Щоб навчитися кататися, цього цілком достатньо, а от для великих досягнень може і не вистачити.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.