Є діти, які недооцінюють себе, вважають себе негарними, нерозумними, гіршими за інших, погано до себе ставляться. Або навпаки – ставлять себе вище за інших, їхня поведінка межує з нарцисизмом. Обидва випадки – ознака незбалансованої самооцінки. Такі діти погано відчувають власні межі, а тому перебувають у постійному внутрішньому конфлікті. Їм складніше розкрити свій потенціал і досягти щастя й успіхів у житті.
Багато бітьків самі не помічають, як своїми фразами і вчинками руйнують самооцінку своєї дитини. як не припускатись таких помилок?
Дуже важливо, щоб самооцінка малюка відповідала дійсності, а не падала нижче за плінтус, кидаючи його в стан апатії, страху, невпевненості в собі і навіть депресії.
Дитяча самооцінка до початку шкільного віку формується на основі реакцій батьків. Пізніше до них додаються оцінки вчителів, ще пізніше - оцінки однолітків. Уявіть: маса критики, образ, невдоволень, татових і маминих прикрощів, лайок, відкидання накладається на кількість вираженої дитині подяки, схвалень, визнання і підсумовується в "плюс" чи "мінус" в самооцінці. Що вийде у вашої дитини?
Найчастіше проблема, з вини якої дитина не хоче ходити в садок, - негативне ставлення товаришів. Таке ставлення може виявлятися в багатьох формах і багатьма засобами - це ігнорування, "клички", "дражнилки" і навіть побої. Що робити якщо дитину дражнять у садочку?
