Чи знаєте ви, що залишені діти в лікарнях майже не плачуть? Вони лежать у своїх ліжечках, наче все розуміють, що зараз їм дадуть їсти та перевдягнуть. А навіщо репетувати? Усе одно ніхто не прийде, не обійме, не поцілує. Такі діти зазвичай ростуть майже без емоцій, наче непотрібні самі собі. Дуже прикро, що так буває навіть у повноцінній сім’ї, де мати та батько виховують обділених любов’ю хлопчиків і дівчаток. Чому так важливі батьківські обійми та поцілунки?