4 причини, чому потрібно частіше обіймати своїх дітей
07:00, 10.11.2024
Обійми здатні лікувати
Обійми та поцілунки впливають на розвиток дітлахів. Якщо в дитинстві потреба дитини в тактильному дотику не була задоволена, то хлопчики та дівчатка виростають з відчуттям порожнечі в середині. Це відчуття супроводжує їх протягом життя та спричиняє страх у разі зближення з іншими людьми (колегами, коханими, рідними).
Немовлятам дотики, обійми матусі та батька забезпечують відчуття повної безпеки — батьки поряд й страх зникає. Коли діти трохи підростають, їм так само потрібні дотики та обійми, навіть коли стають самостійними та починають освоюватися у колективі інших маленьких дітей. Чи доводилося вам бачити, як маленька дитина грається, бігає неподалік мами на прогулянці, повсякчас підбігаючи, торкаючись мами чи обіймаючи її? А коли малюк випадково впаде, що перше допомагає замість знеболювального? Звісно — це матусині обійми та поцілунки!
До речі, учені виявили, що енергія, яку віддає матуся дитині, обіймаючи її чи гладячи по хворому місцю, дійсно здатна полегшити біль, адже вона заряджена материнською любов’ю. У людини найбільше енергії згущується в руках. Якщо розвивати ці здібності, можна лікувати себе й інших людей. Але це потребує значних енергетичних затрат і сил. Після таких лікувань людина відчуватиме втому, буде знесилена, тому не всі до цього готові. З рідною дитиною це відбувається природним шляхом. Мати на підсвідомому рівні поцілунками, наче кішка «зализує» рани дитинчаті, а обіймами зупиняє біль. Таким чином можна полегшити, зовсім позбавити дитину як від болю розбитого коліна, так і від психологічного болю (розчарування в першому коханні, сварка з другом тощо).
Обійми не лише матері, але й батька та інших близьких можуть мати анестетичний ефект, але лише тоді, коли є щира безумовна любов до дитини. Учені робили експерименти та виявили, коли дітям роблять медичні маніпуляції, реакція дітей без батьків і з ними різниться. У другому випадку малюки спокійніше поводилися під час процедури, особливо, коли відчували тактильний дотик рідних.
Кому більше потрібні пестощі — хлопчикам чи дівчаткам?
Деякі батьки вважають, що хлопчиків виховувати суворо та менше з ними панькатися, не багато приділяти часу обіймам та поцілункам. Як свідчать статистичні дані, дівчаток (немовлят) дійсно обіймають більше у 5–6 разів, ніж хлопчиків. Це факт, і панькатися з майбутніми чоловіками не слід, але ж пестощів їм також бракує. Але це не сюсюкання в звичайній формі, наприклад, з підлітком — цілування та хвилювання переляканих матусь, а раптом мій 2-х метровий хлопчик упаде, чи хтось ніс йому розіб’є; а звичайні обійми, лоскотання та ніжні торкання голови.
Коли діти зовсім маленькі, то їм так само потрібні обійми та поцілунки. Трохи згодом хлопчики потребують не пестощів, а поплескування по плечу, на знак похвали чи чоловічі рукостискання під час вітання та подяки. Дівчатка з віком потребують тактильного контакту більше, у 11–13 років їм необхідна увага в формі обіймів, пестощів для того, щоб вони не накоїли дурниць та помилок у своєму житті. Не віддали свою цнотливість першому, хто приголубить, що, на жаль, дуже часто буває. Звичайне чоловіче бажання дитина сприймає щиро, як справжнє кохання, бо їй бракує щирих обіймів і тактильного контакту від батьків.
Тому сумлінні батьки завжди замислюються над тим, чи достатньо уваги приділяють донечці? Чи почуватиметься вона добре в теплих обіймах матусі з татом? Чи правильно вони пестять хлопчика? Яким є тактильний контакт з батьками у сина? Турботливі матусі з татусями розуміють, наскільки важливі обійми та навіщо вони потрібні.
Обійми та поцілунки впливають на розвиток дітлахів. Якщо в дитинстві потреба дитини в тактильному дотику не була задоволена, то хлопчики та дівчатка виростають з відчуттям порожнечі в середині. Це відчуття супроводжує їх протягом життя та спричиняє страх у разі зближення з іншими людьми (колегами, коханими, рідними).
Немовлятам дотики, обійми матусі та батька забезпечують відчуття повної безпеки — батьки поряд й страх зникає. Коли діти трохи підростають, їм так само потрібні дотики та обійми, навіть коли стають самостійними та починають освоюватися у колективі інших маленьких дітей. Чи доводилося вам бачити, як маленька дитина грається, бігає неподалік мами на прогулянці, повсякчас підбігаючи, торкаючись мами чи обіймаючи її? А коли малюк випадково впаде, що перше допомагає замість знеболювального? Звісно — це матусині обійми та поцілунки!
До речі, учені виявили, що енергія, яку віддає матуся дитині, обіймаючи її чи гладячи по хворому місцю, дійсно здатна полегшити біль, адже вона заряджена материнською любов’ю. У людини найбільше енергії згущується в руках. Якщо розвивати ці здібності, можна лікувати себе й інших людей. Але це потребує значних енергетичних затрат і сил. Після таких лікувань людина відчуватиме втому, буде знесилена, тому не всі до цього готові. З рідною дитиною це відбувається природним шляхом. Мати на підсвідомому рівні поцілунками, наче кішка «зализує» рани дитинчаті, а обіймами зупиняє біль. Таким чином можна полегшити, зовсім позбавити дитину як від болю розбитого коліна, так і від психологічного болю (розчарування в першому коханні, сварка з другом тощо).
Обійми не лише матері, але й батька та інших близьких можуть мати анестетичний ефект, але лише тоді, коли є щира безумовна любов до дитини. Учені робили експерименти та виявили, коли дітям роблять медичні маніпуляції, реакція дітей без батьків і з ними різниться. У другому випадку малюки спокійніше поводилися під час процедури, особливо, коли відчували тактильний дотик рідних.
Кому більше потрібні пестощі — хлопчикам чи дівчаткам?
Деякі батьки вважають, що хлопчиків виховувати суворо та менше з ними панькатися, не багато приділяти часу обіймам та поцілункам. Як свідчать статистичні дані, дівчаток (немовлят) дійсно обіймають більше у 5–6 разів, ніж хлопчиків. Це факт, і панькатися з майбутніми чоловіками не слід, але ж пестощів їм також бракує. Але це не сюсюкання в звичайній формі, наприклад, з підлітком — цілування та хвилювання переляканих матусь, а раптом мій 2-х метровий хлопчик упаде, чи хтось ніс йому розіб’є; а звичайні обійми, лоскотання та ніжні торкання голови.
Коли діти зовсім маленькі, то їм так само потрібні обійми та поцілунки. Трохи згодом хлопчики потребують не пестощів, а поплескування по плечу, на знак похвали чи чоловічі рукостискання під час вітання та подяки. Дівчатка з віком потребують тактильного контакту більше, у 11–13 років їм необхідна увага в формі обіймів, пестощів для того, щоб вони не накоїли дурниць та помилок у своєму житті. Не віддали свою цнотливість першому, хто приголубить, що, на жаль, дуже часто буває. Звичайне чоловіче бажання дитина сприймає щиро, як справжнє кохання, бо їй бракує щирих обіймів і тактильного контакту від батьків.
Тому сумлінні батьки завжди замислюються над тим, чи достатньо уваги приділяють донечці? Чи почуватиметься вона добре в теплих обіймах матусі з татом? Чи правильно вони пестять хлопчика? Яким є тактильний контакт з батьками у сина? Турботливі матусі з татусями розуміють, наскільки важливі обійми та навіщо вони потрібні.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.