Перший рік дитина активно росте, а потім ці процеси сповільнюються, малюк їсть менше і може відмовлятися від їжі. Це лякає батьків, але боятися не варто: і дорослій людині іноді не хочеться їсти.
Коли дитина не хоче їсти, інстинктивно вмикається система «нагодувати будь-якою ціною», і саме це найчастіше остаточно погіршує стосунки дитини з їжею. Ми намагаємось нагодувати дитину у будь-який слушний момент і практично весь час пропонуємо їжу. Це стомлює дитину емоційно і вона може втратити відчуття голоду. Важливо пам’ятати про можливі наслідки харчування без апетиту: різноманітні розлади харчової поведінки, зайва вага, нездатність контролювати відчуття голоду та багато інших порушень, які можуть виникнути в дитинстві або в дорослому житті.
Як тільки малюк відмовляється від прийому їжі, турботливі мама і тато починають хвилюватись, а коли мова йде про систематичність відмов, - б'ють на сполох. У такому випадку справді краще показати дитину сімейному лікареві, щоб він оглянув маля і при потребі призначив відповідні аналізи. Та що робити, коли зі здоров'ям чада усе гаразд, а син чи донька все одно відмовляються їсти?
Сучасні діти набагато більш вибагливі, ніж були ми у ранньому дитинстві. Для цього є багато причин. Але найбільша проблема не у вибагливості, а саме у повній відмові від певних продуктів і страв. Молоді мами зізнаються, що тепер діти часто відмовляються від м'яса, молочних продуктів, овочів чи фруктів. Як з цим бути?
"Ну з'їж ще одну ложечку за маму", - часто вмовляють батьки своїх дітей. Чи потрібно змушувати дитину їсти, якщо вона не хоче і наскільки це безпечно для дитячого здоров'я?
