Дитина боїться незнайомих: як це побороти?
10:00, 12.07.2016
Чого робити не можна:
дорікати малюка або навіть ласкаво картати його "за боягузтво",
в "виховних цілях" лякати дитину вовком, міліціонером або дядьком, "який прийде і забере тебе, якщо не будеш слухатися" (втім, подібний прийом не можна використовувати не тільки з немовлям, а й з дитиною будь-якого віку),
залишати малюка наодинці з незнайомими людьми,
приймати багато гостей в період дитинства,
віддавати малюка без особливої потреби в ясла або часто розлучатися з ним, залишаючи з різними людьми.
Зрозумійте і допоможіть
Цілеспрямовано боротися зі страхом не варто - він сам по собі поступово проходить. Але час, коли малюк лякається всіх незнайомих, - не кращий період для виховання сміливості. Не можна як "тренування товариськості і хоробрості" примушувати дитину спілкуватися зі страшними йому дядьком або тіткою. Поставтеся до його тривоги з розумінням і повагою: вона свідчить про розвиток малюка - він розрізняє своїх і чужих.
Деякі батьки не надають значення дитячому переляку: "Не бійся, це ж твій двоюрідний дідусь. Він тебе любить, йди до нього на ручки. Ну вистачить плакати. Ай-ай-ай!"А дідусь зовсім не схожий на маму. "Дуже великий, пахне чимось незнайомим і говорить не так, як мама, - як тут не злякатися! Ще невідомо, що цей дідусь робить з малюками! А-а! Мама, візьми мене, мені страшно!"- Можливо, приблизно такі думки проносяться в голові у переляканого малюка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як боротися з дитячими кошмарами
У подібних випадках має сенс обмежити появу в будинку гостей. А тих, хто приходить, потрібно попросити вести себе певним чином, щоб дати малюкові час звикнути. Не варто відразу ж проявляти активність - кидатися до дитини, а тим більше, брати її на руки, голосно говорити, наполегливо агукати або намагатися грати з ним. Гостям краще почати тихенько спілкуватися з батьками і дати малюку можливість придивитися до них і самому наблизитися.
Психологи відзначають цікавий факт: тривожність дітей залежить від розподілу ролей в сім'ї. У сім'ях з традиційним розподілом (тато - активний, мама - м'яка) діти виростають менш тривожними. Ваше завдання - допомогти малюкові правильно пережити важкий етап життя. Не варто недооцінювати дитячі страхи: ваша дитина дійсно сильно переживає. Але ви можете і повинні надати їй допомогу:
при перших контактах з новими людьми будьте поряд з малюком, а краще - тримайте його на руках,
заохочуйте самостійність дитини,
у ваших силах забезпечити позитивну атмосферу в сім'ї: це корисно для всіх;
гуляйте по жвавих майданчиках, парках - нехай дитина поступово звикає до того, що навколо неї багато народу,
перебуваєте поруч з малюком в критичних для нього ситуаціях (в новому оточенні, в лікарні і т. д.).
У період "страху перед чужими" у малюка загострюється бажання постійно бути поруч з матір'ю. Ця потреба пов'язана і з його зростаючою самостійністю - почавши повзати і ходити і усвідомивши свою автономність, він хоче постійно відчувати маму поруч.
Якщо розлука (від'їзд, вихід на роботу) неминуча, не менше ніж за місяць починайте привчати ваше чадо до тієї людини, яка залишиться з ним під час вашої відсутності. Краще поступово ввести помічника в життя сім'ї: нехай бабуся (або няня) перший час просто приходить до вас, разом з вами доглядає за малюком і грає з ним. Ви в цей період теж повинні бути поруч, і лише через деякий час можна спробувати залишити бабусю наодинці з малюком.
Найкраще, що можуть зробити батьки, поки їхній малюк занадто сильно боїться незнайомців, - спокійно (але не байдуже або надмірно неспокійно) допомогти дитині прожити цей період. Вчасно пережиті нормальні дитячі страхи - гарантія благополучного стану психіки дорослої людини.
дорікати малюка або навіть ласкаво картати його "за боягузтво",
в "виховних цілях" лякати дитину вовком, міліціонером або дядьком, "який прийде і забере тебе, якщо не будеш слухатися" (втім, подібний прийом не можна використовувати не тільки з немовлям, а й з дитиною будь-якого віку),
залишати малюка наодинці з незнайомими людьми,
приймати багато гостей в період дитинства,
віддавати малюка без особливої потреби в ясла або часто розлучатися з ним, залишаючи з різними людьми.
Зрозумійте і допоможіть
Цілеспрямовано боротися зі страхом не варто - він сам по собі поступово проходить. Але час, коли малюк лякається всіх незнайомих, - не кращий період для виховання сміливості. Не можна як "тренування товариськості і хоробрості" примушувати дитину спілкуватися зі страшними йому дядьком або тіткою. Поставтеся до його тривоги з розумінням і повагою: вона свідчить про розвиток малюка - він розрізняє своїх і чужих.
Деякі батьки не надають значення дитячому переляку: "Не бійся, це ж твій двоюрідний дідусь. Він тебе любить, йди до нього на ручки. Ну вистачить плакати. Ай-ай-ай!"А дідусь зовсім не схожий на маму. "Дуже великий, пахне чимось незнайомим і говорить не так, як мама, - як тут не злякатися! Ще невідомо, що цей дідусь робить з малюками! А-а! Мама, візьми мене, мені страшно!"- Можливо, приблизно такі думки проносяться в голові у переляканого малюка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як боротися з дитячими кошмарами
У подібних випадках має сенс обмежити появу в будинку гостей. А тих, хто приходить, потрібно попросити вести себе певним чином, щоб дати малюкові час звикнути. Не варто відразу ж проявляти активність - кидатися до дитини, а тим більше, брати її на руки, голосно говорити, наполегливо агукати або намагатися грати з ним. Гостям краще почати тихенько спілкуватися з батьками і дати малюку можливість придивитися до них і самому наблизитися.
Психологи відзначають цікавий факт: тривожність дітей залежить від розподілу ролей в сім'ї. У сім'ях з традиційним розподілом (тато - активний, мама - м'яка) діти виростають менш тривожними. Ваше завдання - допомогти малюкові правильно пережити важкий етап життя. Не варто недооцінювати дитячі страхи: ваша дитина дійсно сильно переживає. Але ви можете і повинні надати їй допомогу:
при перших контактах з новими людьми будьте поряд з малюком, а краще - тримайте його на руках,
заохочуйте самостійність дитини,
у ваших силах забезпечити позитивну атмосферу в сім'ї: це корисно для всіх;
гуляйте по жвавих майданчиках, парках - нехай дитина поступово звикає до того, що навколо неї багато народу,
перебуваєте поруч з малюком в критичних для нього ситуаціях (в новому оточенні, в лікарні і т. д.).
У період "страху перед чужими" у малюка загострюється бажання постійно бути поруч з матір'ю. Ця потреба пов'язана і з його зростаючою самостійністю - почавши повзати і ходити і усвідомивши свою автономність, він хоче постійно відчувати маму поруч.
Якщо розлука (від'їзд, вихід на роботу) неминуча, не менше ніж за місяць починайте привчати ваше чадо до тієї людини, яка залишиться з ним під час вашої відсутності. Краще поступово ввести помічника в життя сім'ї: нехай бабуся (або няня) перший час просто приходить до вас, разом з вами доглядає за малюком і грає з ним. Ви в цей період теж повинні бути поруч, і лише через деякий час можна спробувати залишити бабусю наодинці з малюком.
Найкраще, що можуть зробити батьки, поки їхній малюк занадто сильно боїться незнайомців, - спокійно (але не байдуже або надмірно неспокійно) допомогти дитині прожити цей період. Вчасно пережиті нормальні дитячі страхи - гарантія благополучного стану психіки дорослої людини.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.