Багато батьків наприкінці дня почуваються геть знесиленими. Відвести дитину в школу, зібрати її портфель, забрати зі школи після уроків, повчити разом із нею домашнє завдання, приготувати вечерю, скупати, почитати перед сном... Додайте до цього робочі справи й решту занять, без яких годі уявити доросле життя. Увечері в батьків ледь вистачає сил, щоб дістатися ліжка. І ця рутина повторюється щоденно. Кожен день, що його ви проводите з маленькою дитиною, уявляється вам тижнем, а кожен тиждень – місяцем.
Це ніяково визнавати, але багато батьків люблять когось зі своїх дітей більше. Чи означає це, що вони "погані" батьки?
Підліток виявляється перед складним вибором: жити за вказівкою дорослих, втрачаючи власну індивідуальність, або піти на конфлікт з найближчими людьми. Як бути?