Ось що повинні чути діти від батьків
07:00, 19.10.2024
Запитую у знайомої п’ятирічної дівчинки, яка дивиться на свою фотографію: «А ти собі подобаєшся?». І дуже радію, чуючи у відповідь: «Так, звичайно. Я ж красуня». І заспокоюю її батьків, які хвилюються, чи не перехвалили вони дочку, і турбуються, чому вона не каже «я ж розумниця».
Її відповідь прекрасна. І дуже правильна за віком і контекстом. І які батьки молодці, що вона з такою щирою силою це говорить! А напружуватися потрібно було б, якби дівчинка відповідала: «Я красивіша, ніж…», або «я найкрасивіша», або «я собі не подобаюся».
Дорослі жінки, впевнені в своїй красі, ті, які у відповідь на слова «ви такі красиві» не виправдовуються «я просто виспалася» або «це вдалий макіяж», виростають з дівчаток, які були наповнені замилуванням батьків.
Будь ласка, говорімо дітям — і хлопчикам, і дівчаткам — які вони красиві і як ми ними милуємося. Які у них дзвінкі голоси, який іскристий сміх, які вони енергійні, і як нас тішить їхня сила. Як добре, що вони допитливі і досліджують нове. І як ми раді кожному дню їхнього дорослішання. Говорімо щиро, просто так, не тільки про досягнення, не тоді, коли вони щось особливо корисне зробили, не тому, що чимось заслужили. Говорімо, не порівнюючи з іншими. Говорімо, навіть якщо у нас самих не було такого досвіду і «ми ж якось без цього виросли».
Говорімо, поки ми для них ще авторитетні.
Говорімо, звичайно, не тільки про зовнішню красу.
Це не зробить їх нарцисами, це зробить їх стійкішими. Це дозволить їм проявити себе. Не для когось, для самих себе.
Це допоможе їм у майбутньому не прагнути заслужити схвалення. І дасть можливість витримати критику. Це все — тло «відчуття себе».
Це не скасовує того, що важливо навчати абсолютно різного, дотримуватися правил, зупиняти, показувати, де проходять наші кордони, говорити про те, що неприпустимо, розвивати смак. Це не скасовує абсолютно закономірного зниження самооцінки і сумнівів підліткового віку. Але, можливо, це зробить їх менш гострими.
Дитина, поки вона мала, збирає знання про себе — з наших реакцій, очікувань, усмішок, поглядів, критики. Те, що ми виділяємо, і те, як ми це виявляємо, стане внеском у її самооцінку.
Я б так хотіла частіше чути від дорослих жінок, окрім упевненості в своєму багатому внутрішньому світі, в користі, яку приніс суспільству, в незвичайному розумі, слова: «Звичайно, я знаю, що красива». І якщо я в цьому впевнена, я не дозволю собі бути у стосунках, де звертають увагу тільки на це.
Її відповідь прекрасна. І дуже правильна за віком і контекстом. І які батьки молодці, що вона з такою щирою силою це говорить! А напружуватися потрібно було б, якби дівчинка відповідала: «Я красивіша, ніж…», або «я найкрасивіша», або «я собі не подобаюся».
Дорослі жінки, впевнені в своїй красі, ті, які у відповідь на слова «ви такі красиві» не виправдовуються «я просто виспалася» або «це вдалий макіяж», виростають з дівчаток, які були наповнені замилуванням батьків.
Будь ласка, говорімо дітям — і хлопчикам, і дівчаткам — які вони красиві і як ми ними милуємося. Які у них дзвінкі голоси, який іскристий сміх, які вони енергійні, і як нас тішить їхня сила. Як добре, що вони допитливі і досліджують нове. І як ми раді кожному дню їхнього дорослішання. Говорімо щиро, просто так, не тільки про досягнення, не тоді, коли вони щось особливо корисне зробили, не тому, що чимось заслужили. Говорімо, не порівнюючи з іншими. Говорімо, навіть якщо у нас самих не було такого досвіду і «ми ж якось без цього виросли».
Говорімо, поки ми для них ще авторитетні.
Говорімо, звичайно, не тільки про зовнішню красу.
Це не зробить їх нарцисами, це зробить їх стійкішими. Це дозволить їм проявити себе. Не для когось, для самих себе.
Це допоможе їм у майбутньому не прагнути заслужити схвалення. І дасть можливість витримати критику. Це все — тло «відчуття себе».
Це не скасовує того, що важливо навчати абсолютно різного, дотримуватися правил, зупиняти, показувати, де проходять наші кордони, говорити про те, що неприпустимо, розвивати смак. Це не скасовує абсолютно закономірного зниження самооцінки і сумнівів підліткового віку. Але, можливо, це зробить їх менш гострими.
Дитина, поки вона мала, збирає знання про себе — з наших реакцій, очікувань, усмішок, поглядів, критики. Те, що ми виділяємо, і те, як ми це виявляємо, стане внеском у її самооцінку.
Я б так хотіла частіше чути від дорослих жінок, окрім упевненості в своєму багатому внутрішньому світі, в користі, яку приніс суспільству, в незвичайному розумі, слова: «Звичайно, я знаю, що красива». І якщо я в цьому впевнена, я не дозволю собі бути у стосунках, де звертають увагу тільки на це.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.