Що батькам потрібно знати про пелюшковий дерматит?
07:00, 11.09.2025
Подразнення шкіри у вигляді висипань та почервонінь називають дерматитами. На відміну від атопічного чи себорейного дерматиту, пелюшковий частіш за все з’являється в області підгузника, але може розповсюдитися на інші ділянки шкіри.
Пелюшковий дерматит виникає внаслідок тривалого контакту шкіри дитини першого року життя з рідинами:
- сечею;
- випорожненнями;
- потом;
- мокрим одягом.
Рідкі випорожнення дитини під час контакту зі шкірою спричиняють появу подразнення та запалення. Аміак, що є в сечі, швидко проникає в шкіру, які ще не до кінця сформувалися, та подразнюють їх. Також попрілості можуть виникати при тугому сповиванні або контакті шкіри с теплим, шершавим одягом, під час носіння тугого підгузка. Місця контакту тканини зі шкірою стають вразливими до подразнень як від фізичного, так і хімічного впливу.
Частіше зустрічається пелюшковий дерматит у немовлят із народження и до піврічного віку. У перші місяці життя шкіра дитини ще формується та набуває звичного складу. Здатність до терморегуляції та природного зволоження шкіра набуває через 3 місяці після народження. Однак пелюшковий дерматит може проявлятися и значно довше, доки дитина носить підгузок або часто знаходиться в мокрих пелюшках чи одежі.
Перші ознаки появи попрілостей:
- червоні ділянки шкіри в місцях контакту з підгузком, мокрими пелюшками чи одежею;
- свербіж та печіння, що супроводжується плачем дитини, у тому числі при купанні чи дотику до подразнених місць;
- запалення з припухлістю;
- у разі приєднання грибкової чи бактеріальної інфекції в подразнених місцях виникають червоні папули.
Розвиток хвороби призводить до тяжкої стадії з інфікуванням, які треба під наглядом лікарів довго лікувати. Щоб уникнути ускладнень та приєднання інфекції, за ніжною та вразливою шкірою малюка треба правильно доглядати та вчасно усувати перші ознаки подразнень.
Лікування легкої стадії пелюшкового дерматиту, що проявляється почервонінням та невеликою припухлістю, зводиться до дотримання правил гігієни — регулярно купати та підмивати малюка водою з дитячим милом, після чого наносити спеціальні креми. У більш важкому стані дитини варто звернутися до сімейного лікаря.
Пелюшковий дерматит виникає внаслідок тривалого контакту шкіри дитини першого року життя з рідинами:
- сечею;
- випорожненнями;
- потом;
- мокрим одягом.
Рідкі випорожнення дитини під час контакту зі шкірою спричиняють появу подразнення та запалення. Аміак, що є в сечі, швидко проникає в шкіру, які ще не до кінця сформувалися, та подразнюють їх. Також попрілості можуть виникати при тугому сповиванні або контакті шкіри с теплим, шершавим одягом, під час носіння тугого підгузка. Місця контакту тканини зі шкірою стають вразливими до подразнень як від фізичного, так і хімічного впливу.
Частіше зустрічається пелюшковий дерматит у немовлят із народження и до піврічного віку. У перші місяці життя шкіра дитини ще формується та набуває звичного складу. Здатність до терморегуляції та природного зволоження шкіра набуває через 3 місяці після народження. Однак пелюшковий дерматит може проявлятися и значно довше, доки дитина носить підгузок або часто знаходиться в мокрих пелюшках чи одежі.
Перші ознаки появи попрілостей:
- червоні ділянки шкіри в місцях контакту з підгузком, мокрими пелюшками чи одежею;
- свербіж та печіння, що супроводжується плачем дитини, у тому числі при купанні чи дотику до подразнених місць;
- запалення з припухлістю;
- у разі приєднання грибкової чи бактеріальної інфекції в подразнених місцях виникають червоні папули.
Розвиток хвороби призводить до тяжкої стадії з інфікуванням, які треба під наглядом лікарів довго лікувати. Щоб уникнути ускладнень та приєднання інфекції, за ніжною та вразливою шкірою малюка треба правильно доглядати та вчасно усувати перші ознаки подразнень.
Лікування легкої стадії пелюшкового дерматиту, що проявляється почервонінням та невеликою припухлістю, зводиться до дотримання правил гігієни — регулярно купати та підмивати малюка водою з дитячим милом, після чого наносити спеціальні креми. У більш важкому стані дитини варто звернутися до сімейного лікаря.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.