Психологи: Вперта дитина - це нормально
11:00, 17.07.2022
Упертість, на думку психологів, — це якість, необхідна людям, тому що вона допомагає дотримуватися заданого курсу, навіть в тих випадках, коли є серйозні перешкоди. Впертість дуже важлива для успіху, чи це спортивні та шкільні змагання, чи професійний зріст і кар’єрні сходинки.
Сімейний психотерапевт лікар Волфіш вважає, що така риса як впертість обумовлює прекрасну послідовність у своїх вчинках, здорову амбітність. Вона допомагає набути витримки, яка дозволить вийти на фінішну пряму і вирішити всі завдання, необхідні для успіху. Тому її варто підтримувати і навчати дитину ніколи не здаватися перед труднощами.
Як поводитися з впертими дітьми?
1. Часто діти стають впертими, коли знаходяться в стані стресу. Його можуть спровокувати постійні конфлікти в сім’ї, дефекти виховання або при перестановці ролей в сім’ї (активна мати, неповна сім’я, вихованням займаються бабусі);
2. Любов — це не вседозволеність. Треба встановлювати чіткі межі дозволеного, і не дозволяти їх порушувати, щоб не провокувати бездоглядність. Їх не має бути занадто багато, і в рамках цих кордонів дитина повинна бути вільною.
3. Не пригадуйте їй випадки впертості, не фіксуйтеся на них, «забувайте» їх.
4. Частіше хваліть дитину, коли вона цього дійсно заслуговує.
5. Висувайте розумні вимоги і стежте за їх виконанням. Якщо ви щось заявляєте, то будьте готовими це виконати, всупереч сльозам і протестам.
6. Не піддавайтеся на вмовляння, аби лиш дитина припинила «діставати».
7. Подумайте, чи не є затятість дитини захисною реакцією на вашу надто владну поведінку. Зберігайте спокій і не дозволяйте дитині вами маніпулювати, використовуючи природне роздратування.
8. Перемикайте її увагу на гру, так ви зможете подолати прояви впертості, не зачіпаючи самолюбства. Частіше грайтеся разом, це сприяє оздоровленню стосунків і розвиває взаєморозуміння. І, окрім цього, гра допоможе змоделювати багато ситуацій, в якій іграшка «проявляє впертість», а дитина повинна буде її переконати.
9. Постарайтеся так сформулювати вимогу, щоб дитина думала, що це її бажання.
10. Нехай у неї буде право вибору. Наприклад, дозволити самій вибрати з двох варіантів, які вас влаштовують. Поцікавтеся, чи хоче дитина погуляти у дворі або в парку, з’їсти кашу або омлет, одягнути цей або інший одяг. Тобто не давайте їй можливості взагалі відмовитися гуляти, снідати або носити невідповідний одяг.
Сімейний психотерапевт лікар Волфіш вважає, що така риса як впертість обумовлює прекрасну послідовність у своїх вчинках, здорову амбітність. Вона допомагає набути витримки, яка дозволить вийти на фінішну пряму і вирішити всі завдання, необхідні для успіху. Тому її варто підтримувати і навчати дитину ніколи не здаватися перед труднощами.
Як поводитися з впертими дітьми?
1. Часто діти стають впертими, коли знаходяться в стані стресу. Його можуть спровокувати постійні конфлікти в сім’ї, дефекти виховання або при перестановці ролей в сім’ї (активна мати, неповна сім’я, вихованням займаються бабусі);
2. Любов — це не вседозволеність. Треба встановлювати чіткі межі дозволеного, і не дозволяти їх порушувати, щоб не провокувати бездоглядність. Їх не має бути занадто багато, і в рамках цих кордонів дитина повинна бути вільною.
3. Не пригадуйте їй випадки впертості, не фіксуйтеся на них, «забувайте» їх.
4. Частіше хваліть дитину, коли вона цього дійсно заслуговує.
5. Висувайте розумні вимоги і стежте за їх виконанням. Якщо ви щось заявляєте, то будьте готовими це виконати, всупереч сльозам і протестам.
6. Не піддавайтеся на вмовляння, аби лиш дитина припинила «діставати».
7. Подумайте, чи не є затятість дитини захисною реакцією на вашу надто владну поведінку. Зберігайте спокій і не дозволяйте дитині вами маніпулювати, використовуючи природне роздратування.
8. Перемикайте її увагу на гру, так ви зможете подолати прояви впертості, не зачіпаючи самолюбства. Частіше грайтеся разом, це сприяє оздоровленню стосунків і розвиває взаєморозуміння. І, окрім цього, гра допоможе змоделювати багато ситуацій, в якій іграшка «проявляє впертість», а дитина повинна буде її переконати.
9. Постарайтеся так сформулювати вимогу, щоб дитина думала, що це її бажання.
10. Нехай у неї буде право вибору. Наприклад, дозволити самій вибрати з двох варіантів, які вас влаштовують. Поцікавтеся, чи хоче дитина погуляти у дворі або в парку, з’їсти кашу або омлет, одягнути цей або інший одяг. Тобто не давайте їй можливості взагалі відмовитися гуляти, снідати або носити невідповідний одяг.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.