Міфи про правильне виховання дітей
11:00, 05.11.2019
1. Якщо брати дитину на руки щоразу, коли вона плаче, ви її розбалуєте
Правда. Ви не можете розбалувати новонародженого. Якщо дитина заспокоюється, коли ви берете її на руки – це потрібно робити. Крім того, малюкові необхідна впевненість у тому, що батьки поруч й завжди прийдуть на допомогу. Перші півроку життя основним його завданням є розвиток упевненості в тому, що навколишній світ подбає про нього. Якщо він плаче і ніхто не бере його на руки, він не довіряє світу. Коли дитині виповниться 6 місяців, їй потрібно буде засвоїти, що вона здатна вижити без сторонньої допомоги – хоча б кілька хвилин. Тому потрібно на деякий час залишати її одну. Не хвилюйтеся: хоча дитина може при цьому кричати, вона знає, що ви поруч.
2. Вживання цукру призводить до гіперактивності дитини
Правда. Ваша дитина може любити солодощі та при цьому бути невгамовною. І хоча ви пов'язуєте ці факти один з одним, взаємозв'язок між вживанням цукру та активністю дітей науково не встановлений.
Будь-який продукт харчування, що підвищує рівень цукру в крові (наприклад, помідори або льодяники), призводить до виділення адреналіну, який, у свою чергу, викликає приплив енергії. Клітковина пом'якшує цей ефект, і дитина залишається спокійною.
Але більшість солодощів не містить клітковини, і тому дитина стає гіперактивною. Як бачимо, цукор не є цьому прямою причиною. Тому, якщо малюк занадто енергійний, введіть у його раціон продукти, багаті клітковиною (наприклад, яблука), і можете не обмежувати його у вживанні цукру.
3. Поведінка дитини у дворічному віці жахлива
Правда. Дворічний вік, а точніше, період між 18 і 30 місяцями здається жахливим тільки тим, хто до цього не готовий. Малюк у цьому віці упертий, любить сперечатися, часто впадає в істерики. Природно, батькам буває важко впоратися з такою поведінкою. Але якщо ви зможете розглядати позитивні сторони даного віку й навчитеся справлятися з поведінкою дитини, і ви, і вона зможете з користю пройти цей етап розвитку.
У даному віці дитина починає прагнути до самостійності й незалежності. Якщо ви хочете, щоб вона усвідомила своє «я», дозвольте їй проявити самостійність. Щоб ви могли впоратися з дитиною в цей період, установіть їй чіткі межі, давайте вибір («Яку піжаму ти сьогодні хочеш вдягнути – червону чи синю?»).
По можливості уникайте ситуацій, коли вам доводиться пригнічувати бунт дитини. Наприклад, якщо вона не любить ходити з вами до крамниці, влаштовує через це істерики, заплануйте відвідування магазину на день, коли чоловік буде вдома та зможе доглянути за дитиною.
4. Не можна говорити дитині: «Я твоя мати, і ти повинен робити так, як я тобі кажу!»
Правда. Ця фраза – поширений спосіб закінчити суперечку дитини. Але потрібно аргументовано пояснювати малюкові, чому він повинен діяти певним чином. Наприклад, якщо він не хоче лягати спати, поясніть йому, що діти повинні спати, щоб рости.
Малюк продовжує сперечатися з вами й наполягати на своєму? Ви не зобов'язані більше доводити свою правоту. У такому випадку можна закінчити суперечку фразою: «Тому що я твоя мама». Можете використовувати більш сучасний її варіант: «Тому що я – мати, а ти – дитина, і ми вже все обговорили з цього питання».
5. Не можна задобрювати малюка
Правда. Задобрювання дитини – майже завжди погана ідея. Але якщо в 98% випадків це погано, то в окремих ситуаціях до цього прийому можна вдатися. Наприклад, коли ви хочете, щоб 5-річна донька спокійно сиділа під час весілля своєї сестри, можна пообіцяти купити їй ляльку в кінці дня.
Якщо подивитися на ситуацію з практичної точки зору, задобрювання дитини коштує нам грошей й дає короткостроковий ефект. Крім того, ви навряд чи хочете, щоб малюк поводився добре тільки в тих випадках, коли йому це вигідно.
Правда. Ви не можете розбалувати новонародженого. Якщо дитина заспокоюється, коли ви берете її на руки – це потрібно робити. Крім того, малюкові необхідна впевненість у тому, що батьки поруч й завжди прийдуть на допомогу. Перші півроку життя основним його завданням є розвиток упевненості в тому, що навколишній світ подбає про нього. Якщо він плаче і ніхто не бере його на руки, він не довіряє світу. Коли дитині виповниться 6 місяців, їй потрібно буде засвоїти, що вона здатна вижити без сторонньої допомоги – хоча б кілька хвилин. Тому потрібно на деякий час залишати її одну. Не хвилюйтеся: хоча дитина може при цьому кричати, вона знає, що ви поруч.
2. Вживання цукру призводить до гіперактивності дитини
Правда. Ваша дитина може любити солодощі та при цьому бути невгамовною. І хоча ви пов'язуєте ці факти один з одним, взаємозв'язок між вживанням цукру та активністю дітей науково не встановлений.
Будь-який продукт харчування, що підвищує рівень цукру в крові (наприклад, помідори або льодяники), призводить до виділення адреналіну, який, у свою чергу, викликає приплив енергії. Клітковина пом'якшує цей ефект, і дитина залишається спокійною.
Але більшість солодощів не містить клітковини, і тому дитина стає гіперактивною. Як бачимо, цукор не є цьому прямою причиною. Тому, якщо малюк занадто енергійний, введіть у його раціон продукти, багаті клітковиною (наприклад, яблука), і можете не обмежувати його у вживанні цукру.
3. Поведінка дитини у дворічному віці жахлива
Правда. Дворічний вік, а точніше, період між 18 і 30 місяцями здається жахливим тільки тим, хто до цього не готовий. Малюк у цьому віці упертий, любить сперечатися, часто впадає в істерики. Природно, батькам буває важко впоратися з такою поведінкою. Але якщо ви зможете розглядати позитивні сторони даного віку й навчитеся справлятися з поведінкою дитини, і ви, і вона зможете з користю пройти цей етап розвитку.
У даному віці дитина починає прагнути до самостійності й незалежності. Якщо ви хочете, щоб вона усвідомила своє «я», дозвольте їй проявити самостійність. Щоб ви могли впоратися з дитиною в цей період, установіть їй чіткі межі, давайте вибір («Яку піжаму ти сьогодні хочеш вдягнути – червону чи синю?»).
По можливості уникайте ситуацій, коли вам доводиться пригнічувати бунт дитини. Наприклад, якщо вона не любить ходити з вами до крамниці, влаштовує через це істерики, заплануйте відвідування магазину на день, коли чоловік буде вдома та зможе доглянути за дитиною.
4. Не можна говорити дитині: «Я твоя мати, і ти повинен робити так, як я тобі кажу!»
Правда. Ця фраза – поширений спосіб закінчити суперечку дитини. Але потрібно аргументовано пояснювати малюкові, чому він повинен діяти певним чином. Наприклад, якщо він не хоче лягати спати, поясніть йому, що діти повинні спати, щоб рости.
Малюк продовжує сперечатися з вами й наполягати на своєму? Ви не зобов'язані більше доводити свою правоту. У такому випадку можна закінчити суперечку фразою: «Тому що я твоя мама». Можете використовувати більш сучасний її варіант: «Тому що я – мати, а ти – дитина, і ми вже все обговорили з цього питання».
5. Не можна задобрювати малюка
Правда. Задобрювання дитини – майже завжди погана ідея. Але якщо в 98% випадків це погано, то в окремих ситуаціях до цього прийому можна вдатися. Наприклад, коли ви хочете, щоб 5-річна донька спокійно сиділа під час весілля своєї сестри, можна пообіцяти купити їй ляльку в кінці дня.
Якщо подивитися на ситуацію з практичної точки зору, задобрювання дитини коштує нам грошей й дає короткостроковий ефект. Крім того, ви навряд чи хочете, щоб малюк поводився добре тільки в тих випадках, коли йому це вигідно.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.