Чому дитина почала часто кліпати очима?
07:00, 14.05.2024
За словами дитячої невропатологині Олени Устименко, такі дії батьків лише посилюють напруженість дитини, яка, як правило, і є причиною нервових тиків.
Посмикування очей або моргання є одним з виявів тиків. Це мимовільні стереотипні рухи, які можуть мати минущий характер. Тики можуть бути простими або складними, тобто у них може бути залучений один м'яз чи група м'язів. Вони можуть бути моторними, тобто руховими, або немоторними, тобто вокальними (голосовими). Також бувають генералізовані тики, які можуть бути як моторними, так і вокальними, вони розвиваються у віці до 20 років і тривають понад 1 рік.
Основна ознака тиків – дитина може зупиняти їх, якщо сконцентрується. Тобто, вона може не моргати якийсь час, якщо попросити її цього не робити. Але це відбувається на шкоду її емоційному стану. Її внутрішній дискомфорт, емоційна напруженість наростає. Якщо дитина буде продовжувати пригнічувати тик, то він за час тільки посилиться. На жаль, ця патологія молодшає. Наразі тики зустрічаються навіть у новонароджених дітей. За статистикою, тики частіше трапляються у хлопчиків, у них же вони більш складно піддаються корекції. Зазвичай до 10-12 років вони минають самостійно, без наслідків.
Причини появи тиків
Як правило, тики у дитини з'являються після якого-небудь стресу. Це можуть бути не лише негативні переживання (страх, тривога), але й сильне позитивне збудження. Як правило, тики виникають у віці 4-7 років, коли дитина йде в дитячий садок або школу. Саме в цей період дитина відчуває емоційну напруженість, пов'язану з адаптацією.
Що робити?
Коли тик вже є, у жодному разі не варто шукати винних, акцентувати увагу дитини на цьому моменті, не нагадувати, пригнічуючи дитини. Як тільки ви помітили, що дитина почала моргати, або у неї з'явилися якісь інші нав'язливі рухи, це має бути сигналом, що у дитини щось не так. В цьому випадку слід звернутися до невропатолога, а не ігнорувати ситуацію. Якщо не почати вирішувати проблему на ранніх етапах, через час до морганиям може додатися посмикування шиї, повороти голови – тики почнуть захоплювати все більшу зону.
Звернутися до лікаря важливо також і з тієї причини, що під посмикування очей та іншими тиками можуть маскуватися ознаки епілептичного розладу. Тільки лікар може визначити на прийомі, чи є це просто тиком, пов'язаним з нервовим перезбудженням, чи можна запідозрити епілептичне захворювання. В останньому випадку лікар призначить додаткові обстеження.
Лікування тиків
Як вже було сказано вище, лікування починається з походу до лікаря-невропатолога. Якщо лікар діагностує нервові тики, то спочатку призначається режим лікування: нормалізація сну, прогулянки на свіжому повітрі, фізичне навантаження, виключення та обмеження перегляду телевізора, інтернету, комп'ютера. Лікар також може призначити корекцію педагога і психолога. На жаль, батьки іноді не помічають, як соромлять дитину, сварять її за вияви тиків. Педагог же навчить, як правильно чинити в цій ситуації, які побутові ситуації можна змінити таким чином, щоб для дитини вони були комфортними. А психолог, своєю чергою, вирівнює емоційний стан дитини, допомагає вирішити складні моменти у стосунках з батьками, в школі або дитячому саду.
Тики – це стан, яким займається і неврологія, і психіатрія, і психологія, і педіатрія. У деяких випадках, коли тики вже переходять в нервові розлади, необхідна допомога психіатра. Він призначає препарати, що регулюють нервову систему дитини.
Посмикування очей або моргання є одним з виявів тиків. Це мимовільні стереотипні рухи, які можуть мати минущий характер. Тики можуть бути простими або складними, тобто у них може бути залучений один м'яз чи група м'язів. Вони можуть бути моторними, тобто руховими, або немоторними, тобто вокальними (голосовими). Також бувають генералізовані тики, які можуть бути як моторними, так і вокальними, вони розвиваються у віці до 20 років і тривають понад 1 рік.
Основна ознака тиків – дитина може зупиняти їх, якщо сконцентрується. Тобто, вона може не моргати якийсь час, якщо попросити її цього не робити. Але це відбувається на шкоду її емоційному стану. Її внутрішній дискомфорт, емоційна напруженість наростає. Якщо дитина буде продовжувати пригнічувати тик, то він за час тільки посилиться. На жаль, ця патологія молодшає. Наразі тики зустрічаються навіть у новонароджених дітей. За статистикою, тики частіше трапляються у хлопчиків, у них же вони більш складно піддаються корекції. Зазвичай до 10-12 років вони минають самостійно, без наслідків.
Причини появи тиків
Як правило, тики у дитини з'являються після якого-небудь стресу. Це можуть бути не лише негативні переживання (страх, тривога), але й сильне позитивне збудження. Як правило, тики виникають у віці 4-7 років, коли дитина йде в дитячий садок або школу. Саме в цей період дитина відчуває емоційну напруженість, пов'язану з адаптацією.
Що робити?
Коли тик вже є, у жодному разі не варто шукати винних, акцентувати увагу дитини на цьому моменті, не нагадувати, пригнічуючи дитини. Як тільки ви помітили, що дитина почала моргати, або у неї з'явилися якісь інші нав'язливі рухи, це має бути сигналом, що у дитини щось не так. В цьому випадку слід звернутися до невропатолога, а не ігнорувати ситуацію. Якщо не почати вирішувати проблему на ранніх етапах, через час до морганиям може додатися посмикування шиї, повороти голови – тики почнуть захоплювати все більшу зону.
Звернутися до лікаря важливо також і з тієї причини, що під посмикування очей та іншими тиками можуть маскуватися ознаки епілептичного розладу. Тільки лікар може визначити на прийомі, чи є це просто тиком, пов'язаним з нервовим перезбудженням, чи можна запідозрити епілептичне захворювання. В останньому випадку лікар призначить додаткові обстеження.
Лікування тиків
Як вже було сказано вище, лікування починається з походу до лікаря-невропатолога. Якщо лікар діагностує нервові тики, то спочатку призначається режим лікування: нормалізація сну, прогулянки на свіжому повітрі, фізичне навантаження, виключення та обмеження перегляду телевізора, інтернету, комп'ютера. Лікар також може призначити корекцію педагога і психолога. На жаль, батьки іноді не помічають, як соромлять дитину, сварять її за вияви тиків. Педагог же навчить, як правильно чинити в цій ситуації, які побутові ситуації можна змінити таким чином, щоб для дитини вони були комфортними. А психолог, своєю чергою, вирівнює емоційний стан дитини, допомагає вирішити складні моменти у стосунках з батьками, в школі або дитячому саду.
Тики – це стан, яким займається і неврологія, і психіатрія, і психологія, і педіатрія. У деяких випадках, коли тики вже переходять в нервові розлади, необхідна допомога психіатра. Він призначає препарати, що регулюють нервову систему дитини.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.