Як батькам зрозуміти, що маленька дитина погано чує?
08:00, 27.10.2025
Серед причин порушення чи втрати слуху – генетичні фактори, перенесені під час вагітності інфекції, менінгіт, отит чи травми голови і вуха. Якщо вчасно не виявити проблему, це може вплинути на якість життя. Саме тому важливо регулярно перевіряти слух і дорослому, і дитині. Окрім скринінгу на спадкові та вроджені рідкісні хвороби, кожному новонародженому впродовж першого місяця життя мають провести аудіологічний скринінг.
"Я раджу перевіряти слух навіть якщо немає жодних проблем. Якщо немовля погано реагує на звуки або й не реагує зовсім, а до року чи півтори не з’явилося перших слів, то варто йти обстежуватися. Це дозволяє вчасно виявити порушення слуху та розпочати необхідне лікування чи реабілітацію. Потім може бути пізно", – наголошує сурдопедагогиня Анастасія Островська.
Виявити погіршення слуху можна і за допомогою аудіометрії.
"Під час неї визначають інтенсивність і тон звуку, які може сприйняти вухо, та ще кілька параметрів, за допомогою яких можна зрозуміти, наскільки добре функціонує слух. Це абсолютно безпечна процедура, тому її призначають як дорослим, так і дітям", – розповіли у Міністерстві охорони здоров’я.
Що робити, якщо у дитини виявили порушення слуху та чому лише слухового апарата чи кохлеарного імпланта недостатньо
Діагноз "глухота" чи порушення слуху можуть шокувати батьків. Утім, важливо звернутися до фахівця та якомога раніше розпочати реабілітацію, використовувати слухові апарати чи виконати кохлеарну імплантацію – це операція, під час якої у внутрішнє вухо дитини вживлюють пристрій із тоненьким електродом. Він зʼєднується зі слуховим нервом та передає звукові вібрації в мозок.
"Ми маємо розуміти, коли відбулася втрата слуху. Якщо внаслідок травми чи хвороби, то важливо врахувати, чи це відбулося до активізації мовлення чи після.
Якщо дитина на той момент, коли втратила слух, розмовляла 2-3 роки, а після одягнула слухові апарати, пройшла реабілітацію, то вона добре розвиватиме усне мовлення, і можливо, взагалі не використовуватиме жестову мову", – пояснює експертка.
Анастасія Островська зауважує, що слухові апарати чи кохлеарні імпланти – не панацея і не повертають втрачений слух на 100%. Потрібні також спеціальні заняття із корекційним чи сурдопедагогом. Їхня ефективність залежатиме від того, чи має дитина окрім порушень слуху й інші. За словами експертки, часом батьки розпочинають заняття надто пізно або ж взагалі не звертаються до фахівця.
"Не треба до дитини приглядатися, це не завжди можна побачити очима. Батькам здається, що дитина чує. От тато покликав, вона почула і прийшла. Але вона могла просто почути, що хтось десь щось кричить і на той голос піти. Водночас хто і що до неї говорить, вона не чує. Якщо дитина не ходить на заняття, не носить апарат, то, звісно, що спілкуватиметься лише жестовою мовою, бо вона не вміє співвідносити слово з предметом. Тут не допоможуть вітаміни, бади чи будь-які інші добавки. Сказати, що всім людям з порушеннями слуху потрібна жестова мова – точно ні. Але важливо якомога раніше виявити порушення, розпочати заняття та не втрачати дорогоцінний час", – розповідає сурдопедагогиня Анастасія Островська.
Заняття допомагають дитині навчитися максимально використовувати можливості свого слуху, розвиватися і повноцінно жити у соціумі.
"Ми вчимося розрізняти букви та звуки, взаємодіяти з навколишнім світом, розвиваємо мовлення та слухову пам’ять, розширюємо словниковий запас.
Поки дитина ще не виросла, ми намагаємося максимально робити акцент на усному мовленні. Жестову мову вона теж буде знати, хоча батьки не завжди підтримують цю ідею. Водночас вона не заважає вчити дитину розмовляти і розуміти. Жестова мова може бути допоміжним інструментом, щоб розвивати мозок", – каже Анастасія Островська.
"Я раджу перевіряти слух навіть якщо немає жодних проблем. Якщо немовля погано реагує на звуки або й не реагує зовсім, а до року чи півтори не з’явилося перших слів, то варто йти обстежуватися. Це дозволяє вчасно виявити порушення слуху та розпочати необхідне лікування чи реабілітацію. Потім може бути пізно", – наголошує сурдопедагогиня Анастасія Островська.
Виявити погіршення слуху можна і за допомогою аудіометрії.
"Під час неї визначають інтенсивність і тон звуку, які може сприйняти вухо, та ще кілька параметрів, за допомогою яких можна зрозуміти, наскільки добре функціонує слух. Це абсолютно безпечна процедура, тому її призначають як дорослим, так і дітям", – розповіли у Міністерстві охорони здоров’я.
Що робити, якщо у дитини виявили порушення слуху та чому лише слухового апарата чи кохлеарного імпланта недостатньо
Діагноз "глухота" чи порушення слуху можуть шокувати батьків. Утім, важливо звернутися до фахівця та якомога раніше розпочати реабілітацію, використовувати слухові апарати чи виконати кохлеарну імплантацію – це операція, під час якої у внутрішнє вухо дитини вживлюють пристрій із тоненьким електродом. Він зʼєднується зі слуховим нервом та передає звукові вібрації в мозок.
"Ми маємо розуміти, коли відбулася втрата слуху. Якщо внаслідок травми чи хвороби, то важливо врахувати, чи це відбулося до активізації мовлення чи після.
Якщо дитина на той момент, коли втратила слух, розмовляла 2-3 роки, а після одягнула слухові апарати, пройшла реабілітацію, то вона добре розвиватиме усне мовлення, і можливо, взагалі не використовуватиме жестову мову", – пояснює експертка.
Анастасія Островська зауважує, що слухові апарати чи кохлеарні імпланти – не панацея і не повертають втрачений слух на 100%. Потрібні також спеціальні заняття із корекційним чи сурдопедагогом. Їхня ефективність залежатиме від того, чи має дитина окрім порушень слуху й інші. За словами експертки, часом батьки розпочинають заняття надто пізно або ж взагалі не звертаються до фахівця.
"Не треба до дитини приглядатися, це не завжди можна побачити очима. Батькам здається, що дитина чує. От тато покликав, вона почула і прийшла. Але вона могла просто почути, що хтось десь щось кричить і на той голос піти. Водночас хто і що до неї говорить, вона не чує. Якщо дитина не ходить на заняття, не носить апарат, то, звісно, що спілкуватиметься лише жестовою мовою, бо вона не вміє співвідносити слово з предметом. Тут не допоможуть вітаміни, бади чи будь-які інші добавки. Сказати, що всім людям з порушеннями слуху потрібна жестова мова – точно ні. Але важливо якомога раніше виявити порушення, розпочати заняття та не втрачати дорогоцінний час", – розповідає сурдопедагогиня Анастасія Островська.
Заняття допомагають дитині навчитися максимально використовувати можливості свого слуху, розвиватися і повноцінно жити у соціумі.
"Ми вчимося розрізняти букви та звуки, взаємодіяти з навколишнім світом, розвиваємо мовлення та слухову пам’ять, розширюємо словниковий запас.
Поки дитина ще не виросла, ми намагаємося максимально робити акцент на усному мовленні. Жестову мову вона теж буде знати, хоча батьки не завжди підтримують цю ідею. Водночас вона не заважає вчити дитину розмовляти і розуміти. Жестова мова може бути допоміжним інструментом, щоб розвивати мозок", – каже Анастасія Островська.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.