Як і скільки дітям можна гратися протягом дня?
07:00, 17.05.2025
Крім того, дитина може гратися з дорослими. У цьому випадку батьки можуть направляти малюка, пояснювати правила, Утім, не варто повністю заміщувати вільну гру, коли дитина самостійно вирішує у що гратися, на те, що пропонують дорослі. Як і не варто очікувати, що дитина гратиметься самостійно тривалий час. Деякі діти можуть самостійно бавитися протягом 10 – 15 хвилин, а далі потребувати компанії для веселощів.
«Не буває забагато часу для гри, втім, буває замало, тому що люди надто занурюються у побут, домашні справи. І тому дуже важливо батькам виділяти час на гру. Казати: "Зараз у тебе просто вільний час. Роби, що хочеш". І дитина якийсь час може ходити і нудитися. Але через якісь 10, 15, 20 хвилин, інколи довше, настане тиша і дитина почне чимось займатися», – пояснює психологиня Наталія Фельбаба.
Важливо створити своєрідну бульбашку, у якій дитина самостійно вирішуватиме, що робити, і як гратися, каже Наталія. Це потребує довіри від батьків, хоч для деяких це буде занадто складно через високий рівень тривожності, що з малюком чи середовищем може щось статися, тому безпечне облаштування простору допомагає частково знизити напругу дорослих в цих місцях.
Одна із засновниць дитячої ігоргової терапії Вірджинія Екслайн помічала, що в кінці ігрової терапії діти починали брати відповідальність за те, що відбувається у кімнаті. Діти, яким спочатку дозволяли вільну гру, пізніше самі прибирали свої іграшки – хоч спочатку могли зробити величезний хаос, каже Наталія Фельбаба.
«Ми навіть бачили, коли на початку повномасштабної війни, діти гралися, як тільки їм видавалась змога і вони відчували безпеку.. Як тільки вони відчували, що дорослі так трошки видихнули, вони починали гратися. Тобто в них була потреба почати програвати те, що відбувається, або щоб опинитись в бульбашці гри, яка відокремлює від небезпечного світу», – каже Наталія Фельбаба.
«Не буває забагато часу для гри, втім, буває замало, тому що люди надто занурюються у побут, домашні справи. І тому дуже важливо батькам виділяти час на гру. Казати: "Зараз у тебе просто вільний час. Роби, що хочеш". І дитина якийсь час може ходити і нудитися. Але через якісь 10, 15, 20 хвилин, інколи довше, настане тиша і дитина почне чимось займатися», – пояснює психологиня Наталія Фельбаба.
Важливо створити своєрідну бульбашку, у якій дитина самостійно вирішуватиме, що робити, і як гратися, каже Наталія. Це потребує довіри від батьків, хоч для деяких це буде занадто складно через високий рівень тривожності, що з малюком чи середовищем може щось статися, тому безпечне облаштування простору допомагає частково знизити напругу дорослих в цих місцях.
Одна із засновниць дитячої ігоргової терапії Вірджинія Екслайн помічала, що в кінці ігрової терапії діти починали брати відповідальність за те, що відбувається у кімнаті. Діти, яким спочатку дозволяли вільну гру, пізніше самі прибирали свої іграшки – хоч спочатку могли зробити величезний хаос, каже Наталія Фельбаба.
«Ми навіть бачили, коли на початку повномасштабної війни, діти гралися, як тільки їм видавалась змога і вони відчували безпеку.. Як тільки вони відчували, що дорослі так трошки видихнули, вони починали гратися. Тобто в них була потреба почати програвати те, що відбувається, або щоб опинитись в бульбашці гри, яка відокремлює від небезпечного світу», – каже Наталія Фельбаба.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.