Чому не можна змушувати дітей займатися спортом?
07:00, 01.11.2022
Низька самооцінка
Батькам складно адекватно оцінювати здібності дітей. Батьківська любов до дитини іноді не дозволяє побачити, що, можливо, у неї немає здібностей до спорту або певних видів спорту. Замість цього дитину змушують тренуватися ще старанніше. Коли в неї немає здібностей, але при цьому він повинен змагатися, малюк виявляється в принизливій ситуації, коли він приречений на програш. І замість того, щоб за допомогою спорту зміцнювати самооцінку - дитина відчуває сильний стрес, занепокоєння й депресію. Через повторювані поразки низька самооцінка переноситься і в доросле життя, заважаючи досягати успіху в інших, цікавих для дитини, сферах.
Емоційне вигоряння та всебічний розвиток
Коли батьки змушують дитину займатися спортом, у неї розвивається схильність до емоційного вигоряння. Якщо вона змушена займатися спортом замість того, щоб розвиватися всебічно, з часом вона втрачає інтерес до спорту, волю до досягнення високих результатів. Емоційне вигоряння також підвищує ризик отримання травми.
Дитина починає негативно ставитися до спорту й остаточно втрачає інтерес до змагань. Таке негативне ставлення не дає скористатися всіма перевагами тренувань і здорового способу життя. Примусові заняття в секції також не дають приймати життєві рішення й розвивати власні інтереси. Це може негативно позначитися на загальному благополуччі та продуктивності дитини, знизити її творчий потенціал.
Почуття образи
Немає нічого важливішого, ніж щастя дітей. Якщо ви змушуєте дитину займатися в секції проти її волі - не уникнути сильної образи. З часом дитина буде уникати не тільки занять, а й вашого товариства. Образи руйнують зв'язок між батьками й дітьми, які припиняють говорити про свої потреби. У спілкуванні з дитиною важливо завжди залишатися відкритими до її потреб. Якщо вона не може виражати свої почуття й говорити про потреби - вона стає потайною, емоційно залежною від однолітків, які не завжди поділяють її інтереси.
Як допомогти дитині
Переконайтеся, що дитина сама прагне займатися певним видом спорту. Якщо вона припинила отримувати задоволення від тренувань - дозвольте їй самій вирішити, чи продовжувати заняття спортом, чи припинити їх. Нічого страшного, якщо дитина припинить заняття. Підтримуйте свого малюка, слухайте його, спостерігайте за ним. Заохочуйте різні інтереси. Покажіть приклад того, як ви досягаєте власних цілей. Замість того, щоб концентруватися на досягненнях сина чи доньки – йдіть до власної мети, а дитині дозвольте займатися тим, що її цікавить.
Батькам складно адекватно оцінювати здібності дітей. Батьківська любов до дитини іноді не дозволяє побачити, що, можливо, у неї немає здібностей до спорту або певних видів спорту. Замість цього дитину змушують тренуватися ще старанніше. Коли в неї немає здібностей, але при цьому він повинен змагатися, малюк виявляється в принизливій ситуації, коли він приречений на програш. І замість того, щоб за допомогою спорту зміцнювати самооцінку - дитина відчуває сильний стрес, занепокоєння й депресію. Через повторювані поразки низька самооцінка переноситься і в доросле життя, заважаючи досягати успіху в інших, цікавих для дитини, сферах.
Емоційне вигоряння та всебічний розвиток
Коли батьки змушують дитину займатися спортом, у неї розвивається схильність до емоційного вигоряння. Якщо вона змушена займатися спортом замість того, щоб розвиватися всебічно, з часом вона втрачає інтерес до спорту, волю до досягнення високих результатів. Емоційне вигоряння також підвищує ризик отримання травми.
Дитина починає негативно ставитися до спорту й остаточно втрачає інтерес до змагань. Таке негативне ставлення не дає скористатися всіма перевагами тренувань і здорового способу життя. Примусові заняття в секції також не дають приймати життєві рішення й розвивати власні інтереси. Це може негативно позначитися на загальному благополуччі та продуктивності дитини, знизити її творчий потенціал.
Почуття образи
Немає нічого важливішого, ніж щастя дітей. Якщо ви змушуєте дитину займатися в секції проти її волі - не уникнути сильної образи. З часом дитина буде уникати не тільки занять, а й вашого товариства. Образи руйнують зв'язок між батьками й дітьми, які припиняють говорити про свої потреби. У спілкуванні з дитиною важливо завжди залишатися відкритими до її потреб. Якщо вона не може виражати свої почуття й говорити про потреби - вона стає потайною, емоційно залежною від однолітків, які не завжди поділяють її інтереси.
Як допомогти дитині
Переконайтеся, що дитина сама прагне займатися певним видом спорту. Якщо вона припинила отримувати задоволення від тренувань - дозвольте їй самій вирішити, чи продовжувати заняття спортом, чи припинити їх. Нічого страшного, якщо дитина припинить заняття. Підтримуйте свого малюка, слухайте його, спостерігайте за ним. Заохочуйте різні інтереси. Покажіть приклад того, як ви досягаєте власних цілей. Замість того, щоб концентруватися на досягненнях сина чи доньки – йдіть до власної мети, а дитині дозвольте займатися тим, що її цікавить.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.