3 прості способи, як батьки можуть навчити дитину чекати
08:00, 14.12.2022
Терпіння – дуже важлива риса, без якої важко в житті загалом і в житті дитини зокрема.
На жаль, терплячими не народжуються. Це чеснота, над якою треба працювати протягом багатьох років. У дорослих теж іноді виникають проблеми з тим, щоб терпляче дочекатися результатів докладених зусиль. Мабуть, є в людській природі така потреба – отримати все відразу, тут і зараз. Але є і ще дещо. Сучасний світ не налаштований на терпляче очікування й вимагає від людини якнайшвидших результатів.
У навчанні навички чекати головне – це мати реалістичні очікування. Наприклад, у дошкільника можуть бути проблеми з тим, щоб дочекатися своєї черги. Ця складність властива для даного вікового періоду. Малюк бажає отримати меншу нагороду, але безпосередньо зараз, негайно, ніж почекати й домогтися чогось по-справжньому бажаного, але трохи пізніше. Незважаючи на це, дуже важливо формувати й підтримувати вміння чекати вже на ранньому етапі життя дитини.
Великі успіхи, подібно маленьким, але не менш важливим, зазвичай не приходять легко і швидко. Вони вимагають багаторазових підйомів після численних падінь і послідовної реалізації наміченого плану. Також вони потребують терпіння.
Надайте дитині можливість навчання
Малюк не навчиться чекати, якщо кожного разу, коли він починає турбувати вас, ви перериваєте свої заняття і спрямовуєте всю увагу на нього, наприклад, відкладаєте телефонну розмову, просите вибачення в сусідки, з якою розмовляєте у дворі, і в результаті робите саме те, чого нетерпляче очікує від вас дитина.
Тим самим ви припускаєтесь помилки, яка тим більше, чим старше дитина й чим більше нетерпляча її вимога задовольнити потребу (не обов’язково нагальну). Тому ви можете навчити малюка, що якщо він чогось хоче, а в цей момент ви розмовляєте по телефону, він може просто підійти й покласти вам руку на коліно або плече. Таким чином, ви отримаєте потрібний «знак» і уникнете переривання розмови.
Деякі вихователі пропонують навчати дитину чекати (що може бути корисно в багатьох ситуаціях, наприклад, у дитячому садку) шляхом такої частково ігрової форми, як ставити перед дитиною улюблену іграшку або фрукт і встановлювати таймер. Щодня додаючи по секунді, ви може дуже швидко отримати задовільні результати. Для старших малюків під час навчання терпіння дуже доречним будe складання пазлів, побудова карткового будиночка або створення різних фігур із сірників.
Інший важливий аспект – це навчити дитину доводити почату справу до кінця: перш ніж почати читання нової казки, завершити прочитання старої, перш ніж приступити до нового пазла, завершити складати попередній, і так далі.
При цьому кожного разу, намагаючись навчити дитину чекати й контролювати власні емоції, дуже важливо самому проявляти терпіння.
Установлюйте необхідні кордони
Любити безмежно можна, навіть потрібно. Однак це зовсім не означає ігнорування певних правил та обмежень. Навіть немовляті, яке ще тільки повзає, вони вже необхідні. Тому, якщо дитина поводиться погано, треба реагувати й допомагати їй виправити наслідки своєї поведінки, зберігаючи при цьому рівновагу, спокій і терпіння.
Важливо дотримуватись раніше встановлених строків і плану дій. Не має сенсу поступатись лише тому, що дитина наполягає на цьому. Якщо ви всією сім'єю вирішили, що в неділю підете в кіно, не переносьте похід на суботу тільки тому, що дитина весь час ниє. Так ви зафіксуєте й припините негативну поведінку; покажете, що нити абсолютно не вигідно й не результативно.
Дитина не повинна ставати центром Всесвіту
Дивно, що багато дорослих бояться відмовити своїй дитині. Вони часто відчувають внутрішній дискомфорт, із хвилюванням передчуваючи необхідність підійти до малюка, який певний час був зайнятий певною справою і повинен показати результати своєї роботи та отримати від батька довгоочікувану іграшку. Але не проходить і хвилини, як вони віддають йому її, так і не побачивши «плодів» його праці. Тим часом дія, яку він виконував, всього лише потребує продовження й завершення, жодні додаткові зусилля при цьому не потрібні.
Кожного разу, коли ми поступаємось дитині, нам стає трохи легше, наше самопочуття ненадовго покращується, але такий підхід зовсім не вчить малюка нічого доброго. І це не дивно, бо зводить його в «центр Всесвіту», де його потреби завжди важливіше, ніж потреби дорослих, а задоволення вимог завжди першочергове. У довгостроковій перспективі такий шлях неприйнятний і веде до негативних наслідків.
На жаль, терплячими не народжуються. Це чеснота, над якою треба працювати протягом багатьох років. У дорослих теж іноді виникають проблеми з тим, щоб терпляче дочекатися результатів докладених зусиль. Мабуть, є в людській природі така потреба – отримати все відразу, тут і зараз. Але є і ще дещо. Сучасний світ не налаштований на терпляче очікування й вимагає від людини якнайшвидших результатів.
У навчанні навички чекати головне – це мати реалістичні очікування. Наприклад, у дошкільника можуть бути проблеми з тим, щоб дочекатися своєї черги. Ця складність властива для даного вікового періоду. Малюк бажає отримати меншу нагороду, але безпосередньо зараз, негайно, ніж почекати й домогтися чогось по-справжньому бажаного, але трохи пізніше. Незважаючи на це, дуже важливо формувати й підтримувати вміння чекати вже на ранньому етапі життя дитини.
Великі успіхи, подібно маленьким, але не менш важливим, зазвичай не приходять легко і швидко. Вони вимагають багаторазових підйомів після численних падінь і послідовної реалізації наміченого плану. Також вони потребують терпіння.
Надайте дитині можливість навчання
Малюк не навчиться чекати, якщо кожного разу, коли він починає турбувати вас, ви перериваєте свої заняття і спрямовуєте всю увагу на нього, наприклад, відкладаєте телефонну розмову, просите вибачення в сусідки, з якою розмовляєте у дворі, і в результаті робите саме те, чого нетерпляче очікує від вас дитина.
Тим самим ви припускаєтесь помилки, яка тим більше, чим старше дитина й чим більше нетерпляча її вимога задовольнити потребу (не обов’язково нагальну). Тому ви можете навчити малюка, що якщо він чогось хоче, а в цей момент ви розмовляєте по телефону, він може просто підійти й покласти вам руку на коліно або плече. Таким чином, ви отримаєте потрібний «знак» і уникнете переривання розмови.
Деякі вихователі пропонують навчати дитину чекати (що може бути корисно в багатьох ситуаціях, наприклад, у дитячому садку) шляхом такої частково ігрової форми, як ставити перед дитиною улюблену іграшку або фрукт і встановлювати таймер. Щодня додаючи по секунді, ви може дуже швидко отримати задовільні результати. Для старших малюків під час навчання терпіння дуже доречним будe складання пазлів, побудова карткового будиночка або створення різних фігур із сірників.
Інший важливий аспект – це навчити дитину доводити почату справу до кінця: перш ніж почати читання нової казки, завершити прочитання старої, перш ніж приступити до нового пазла, завершити складати попередній, і так далі.
При цьому кожного разу, намагаючись навчити дитину чекати й контролювати власні емоції, дуже важливо самому проявляти терпіння.
Установлюйте необхідні кордони
Любити безмежно можна, навіть потрібно. Однак це зовсім не означає ігнорування певних правил та обмежень. Навіть немовляті, яке ще тільки повзає, вони вже необхідні. Тому, якщо дитина поводиться погано, треба реагувати й допомагати їй виправити наслідки своєї поведінки, зберігаючи при цьому рівновагу, спокій і терпіння.
Важливо дотримуватись раніше встановлених строків і плану дій. Не має сенсу поступатись лише тому, що дитина наполягає на цьому. Якщо ви всією сім'єю вирішили, що в неділю підете в кіно, не переносьте похід на суботу тільки тому, що дитина весь час ниє. Так ви зафіксуєте й припините негативну поведінку; покажете, що нити абсолютно не вигідно й не результативно.
Дитина не повинна ставати центром Всесвіту
Дивно, що багато дорослих бояться відмовити своїй дитині. Вони часто відчувають внутрішній дискомфорт, із хвилюванням передчуваючи необхідність підійти до малюка, який певний час був зайнятий певною справою і повинен показати результати своєї роботи та отримати від батька довгоочікувану іграшку. Але не проходить і хвилини, як вони віддають йому її, так і не побачивши «плодів» його праці. Тим часом дія, яку він виконував, всього лише потребує продовження й завершення, жодні додаткові зусилля при цьому не потрібні.
Кожного разу, коли ми поступаємось дитині, нам стає трохи легше, наше самопочуття ненадовго покращується, але такий підхід зовсім не вчить малюка нічого доброго. І це не дивно, бо зводить його в «центр Всесвіту», де його потреби завжди важливіше, ніж потреби дорослих, а задоволення вимог завжди першочергове. У довгостроковій перспективі такий шлях неприйнятний і веде до негативних наслідків.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.