Головна особливість дошкільного віку полягає в тому, що дитина в цей час учиться ходити. Спочатку вона робить перші невпевнені кроки. Але як тільки вона навчиться впевнено ходити, будьте уважні. Перед нею тепер відкривається новий світ, і щодня вона досліджує все, до чого може дістатися. А якщо дитина не може щось дістати, вона намагається навчитися це робити.

Молодші дошкільнята (1-2 роки, іноді менші)

Молодші дошкільнята менше говорять і рухаються, але вони вчаться стрімкими темпами. Дивно, як швидко вони вчаться ходити, потім бігати, потім здійматися вгору. Вони завжди готові випробовувати межу своїх можливостей і своїх кордонів, особливо тоді, коли вони тільки навчилися ходити, і все навколо здається їм новим. Молодші дошкільнята дуже допитливі й намагаються випробувати все, чого не робили раніше.

Наприклад, дитина в цьому віці може наполегливо раз по раз підніматися по сходинках, навіть якщо батьки їй це забороняють. Дитина бачить, як її батьки ходять по сходах, і вважає це заняття дуже цікавим. Навіть коли батьки сварять її за те, що це небезпечно, вона лише сміється й повторює свої спроби. Для неї це весело.

Таким чином, діти наражають себе на небезпеку. Їх захоплює все нове, але вони не розуміють, що при цьому ризикують. Батьки повинні подбати про те, щоб зробити простір у будинку безпечним для дитини й запобігти її ризикованим діям. Заходи безпеки можуть включати в себе встановлення огорож для сходів, замків, накладок для розеток і дверних ручок, кутових накладок. Також слід зберігати поза досяжністю дитини побутову хімію, ліки та продукти, якими вона може вдавитися. Коли дитина зацікавилася чимось, що може бути для неї небезпечним, батьки повинні відволікти її, спрямувати увагу на більш веселе й безпечне заняття. Наприклад, якщо вона зацікавилася кухонною плитою, батьки можуть дати їй іграшку, яка розмовляє.

Старші дошкільники (2-4 роки)

Старші діти більше говорять, ніж молодші. Коли дитина навчилася ходити й говорити, вона прагне до більшої самостійності. Вона тепер не хоче, щоб батьки брали її на руки й качали. Вона хоче робити все, що їй захочеться, коли захочеться.

Прагнення дитини до самостійності може викликати деякі труднощі (наприклад, вона може впадати в істерики), проте в цей період її можна навчити багатьох речей. Вона хоче все знати, ставить багато запитань. Відповідаючи на ці питання й пояснюючи дитині, як усе влаштовано у світі, ви сприяєте її розвитку.

У цьому віці дитина також копіює манери, мову та звички батьків. Тому вам потрібно бути надзвичайно уважними до того, що ви робите й говорите. Це ваш шанс прищепити дитині хороші манери, любов до спорту та звички здорового харчування, навчити справлятися зі злістю, правильно вимовляти слова й т. ін. Ці звички залишаться з нею на все життя.

Самостійність і допомога батьків. Дитина може сказати: «Хлопчик на майданчику назвав мене маленькою дитиною. Я не маленький, я вже великий!» Маленькій дитині, яка намагається жити у світі дорослих, важко чути такі слова. У дошкільному віці дитина вже може самостійно вдягнутися, узутися, застелити ліжко, скласти рушники, накрити стіл - одним словом, виконувати багато простих дій. Навіть якщо вона робить це неправильно (а саме так буває в більшості випадків), вона докладає зусиль і почувається при цьому дорослою. З часом дитина буде виконувати ці дії краще та краще. Пізніше вона зможе виконувати домашні обов'язки самостійно.

Як розвинути мовлення дитини

Невербальні сигнали. Поки словниковий запас дітей недостатньо розвинений для того, щоб взаємодіяти з навколишнім світом, вони використовують невербальні сигнали. З їх допомогою діти повідомляють батькам, чого вони хочуть або не хочуть, як себе почувають і що їм цікаво. Один із кращих невербальних сигналів - посмішка. З її допомогою дитина показує свою задоволеність або схвалення. Вона посміхається, коли ви дістаєте її улюблену іграшку або бавитеся з нею.

Посмішка може зникнути з обличчя дитини так само швидко, як і з'явилася. У такому випадку потрібно подивитися в очі дитині. Очі можуть висловлювати печаль, страх, здивування, втому або нудьгу. Ви більше півгодини перебували поруч з дитиною й бавили її? Це могло набриднути їй і, можливо, зараз вона хоче зайнятися чимось іншим. Прийшов час денного сну? Зверніть увагу, чи не тре той хлопчик очі, чи не сонні вони. Ви сказали щось занадто голосно? Дитина може припинити посміхатися й широко відкрити очі, тому що вона злякалася.

Також дитина часто вказує пальцем на те, що їй потрібно. Батькам необхідно перепитувати дитину, називаючи предмет, на який вона вказує: «Ти хочеш ...?», торкаючись до цього предмету. Якщо дитина опускає палець і посміхається - ви правильно її зрозуміли.

Іноді такий жест дитини означає не конкретний предмет, а дію або абстрактне поняття. Наприклад, дитина може показувати пальцем на двері, щоб ви пустили її на вулицю. Навіть у такому випадку потрібно перепитувати дитину й називати те, що вона просить ( «Ти хочеш на вулицю») і спостерігати за її реакцією.

Погана поведінка в дошкільнят

Дитина кусається, штовхається, б'ється. Така поведінка - негативні невербальні сигнали дитини. Вперше вони виявляються рано й можуть залишатися і в старшому підлітковому віці. Таким чином дитина висловлює своє розчарування, тому що вона не може знайти правильні слова, щоб висловити свої почуття. Також дитина за допомогою такої поведінки привертає увагу й перевіряє кордони. Що ж робити батькам у таких випадках?

Перш за все, потрібно відвести дитину з місця події й переконатися, що інший малюк, якого ваша дитина вкусила чи вдарила, в порядку. Якщо ви в першу чергу почнете лаяти свою дитину, вона отримає увагу, яку хотіла, і зрозуміє, що цього легко домогтися за допомогою поганої поведінки.

Скажіть дитині: «Ми не б'ємося, не кусаємося й не штовхаємося. Ми доброзичливі один до одного». Після цього дитина повинна попросити вибачення у того, кого вона вдарила або вкусила (якщо діти ще маленькі, вони можуть обійнятися або потиснути один одному руки. Можна також вибачитися словесно). Потім дитина повинна понести покарання: її можна поставити в куток або позбавити будь-яких привілеїв.

Спробуйте зрозуміти, чому дитина так вчинила. Може, вона хотіла погратися з іграшкою свого брата чи друга? Або вона засмутилася через те, що її не взяли до гри? Може, вона була стомленою чи їй було нудно? А може, вона хотіла привернути увагу? Усі перераховані причини можуть стати для дитини цінним уроком. Навчіть її ділитися, бути чесною, по черзі виконувати завдання та привертати увагу позитивними способами.

Мільйон запитань. Ставити запитання - одне з найулюбленіших занять маленьких дітей. Оскільки вони вже вміють висловлювати свої думки за допомогою слів, вони хочуть знати якомога більше.

Як називається цей жук? Чому на руках росте волосся? Чому я повинен лягати спати? Куди дівається сонце вночі? Чому ця людина така стара? Дитина може ставити найрізноманітніші запитання. Вони виникають випадково або випливають зі спостережень дитини. У будь-якому випадку можна використовувати цю ситуацію для навчання. Розкажіть їй про жуків, про те, чому росте волосся на руках, або про те, що не можна обговорювати зовнішні недоліки людини в її присутності.

Зрозуміло, терпіння батьків не безмежне. Якщо ви втомилися відповідати на питання, можна відволікти дитину яким-небудь заняттям або запропонувати їй запитати в тата.