5 секретів від психолога, як зробити дитину щасливою
07:00, 29.09.2024
На жаль, деякі порівняння з боку дорослих можуть створювати в сприйнятті дитини мережу суджень самознецінення. Наприклад:
- “Ти написав/ла роботу гірше за Марійку.”
- “Поглянь на Тараса, от справжній помічник для батьків! А ти?”
- “Я очікую від тебе більшого! Не повторюй моїх помилок, будь стараннішою/им або активнішою/им.”
- “Маєш бути розумнішою/им за…”
Через такі меседжі дитина може зробити висновок, що вона недостатньо розумна чи здібна, а прихильність батьків до неї є умовною (тобто залежить від виконання певних умов).
Як дорослим демонструвати підтримку та прийняття дитини:
1. Уникайте негативних суджень про особистість дитини.
Оцінюйте дії, а не емоції, думки чи наміри. Замість “ну скільки можна нити через невдачу, зберись докупи” можна сказати “ти проявив/ла неабияку сміливість, щоб це спробувати. Ти молодець.”
2. Критикуючи, пропонуйте.
Недостатньо лише сказати, що дитина робить неправильно. Запропонуйте варіанти конструктивної дії, а також перевірте їх у реальному житті та спільно з дитиною зробіть висновок. Пам’ятайте: діти наслідують схеми поведінки, які бачать навколо, тому важливо, щоб дії батьків відповідали їхнім словам.
3. Перевіряйте припущення.
Батьки часто роблять припущення про мотиви поведінки дитини. Не спілкуйтеся з дитиною, ґрунтуючись на негативних припущеннях, адже це може призвести до помилок. Наприклад, ви можете думати, що “дитина просто полінувалася”, “вона не старається так, як треба”, “вона сама не знає, чого хоче”. Натомість обговоріть ці мотиви й з’ясуйте, що за ними стоїть. Не менш важливо звертати увагу й обговорювати позитивні моменти, які ви спостерігаєте в дитині. Якщо негативні припущення практично повністю замінюють позитивні, стосунки погіршуються, а діти починають думати про себе як про “поганих”, “лінивих”, “егоїстичних”.
4. Відмовтеся від оцінювальних ярликів.
Регулярні оціночні судження, як-от “добрий хлопчик/дівчинка”, “чемна поведінка”, нівелюють відчуття безпеки в стосунках і роблять прийняття умовним. Дитина починає вважати, що її прийматимуть і любитимуть, тільки якщо вона дотримуватиметься певних стандартів/умов.
5. Припиніть повчати.
Помітивши, що повчаєте дитину, визнайте це, змініть свій тон і попросіть дитину висловити власне бачення ситуації.
6. Порівнюючи, вказуйте на динаміку шляху самої дитини.
Відчуття успіху з’являється при якісному проходженні складнощів. Те, що ще вчора не вдавалося, а сьогодні стало можливим – це успіх. Підкреслюючи це, батьки дають дитині послання: “ми віримо у твої можливості! У кожного є потенціал, який варто розкрити, світу важливо й цінно побачити твій”.
На шляху до формування здорової самооцінки дитині необхідна підтримка та прийняття з боку дорослих. Важливо уникати негативних суджень, критики без пропозицій, негативних припущень та оціночних ярликів. Також слід дати дитині можливість висловити свою думку та почуття, а також порівнювати її лише з нею самою в динаміці її розвитку.
Пам’ятайте, що кожна дитина унікальна і має свій власний темп розвитку. Не ставте перед нею завищених очікувань і не порівнюйте її з іншими. Замість цього зосередьтеся на її сильних сторонах і талантах, допомагаючи їй розвиватися та досягати успіху.
Створивши атмосферу любові та підтримки, ви допоможете дитині вирости впевненою, щасливою та з повноцінною самооцінкою.
- “Ти написав/ла роботу гірше за Марійку.”
- “Поглянь на Тараса, от справжній помічник для батьків! А ти?”
- “Я очікую від тебе більшого! Не повторюй моїх помилок, будь стараннішою/им або активнішою/им.”
- “Маєш бути розумнішою/им за…”
Через такі меседжі дитина може зробити висновок, що вона недостатньо розумна чи здібна, а прихильність батьків до неї є умовною (тобто залежить від виконання певних умов).
Як дорослим демонструвати підтримку та прийняття дитини:
1. Уникайте негативних суджень про особистість дитини.
Оцінюйте дії, а не емоції, думки чи наміри. Замість “ну скільки можна нити через невдачу, зберись докупи” можна сказати “ти проявив/ла неабияку сміливість, щоб це спробувати. Ти молодець.”
2. Критикуючи, пропонуйте.
Недостатньо лише сказати, що дитина робить неправильно. Запропонуйте варіанти конструктивної дії, а також перевірте їх у реальному житті та спільно з дитиною зробіть висновок. Пам’ятайте: діти наслідують схеми поведінки, які бачать навколо, тому важливо, щоб дії батьків відповідали їхнім словам.
3. Перевіряйте припущення.
Батьки часто роблять припущення про мотиви поведінки дитини. Не спілкуйтеся з дитиною, ґрунтуючись на негативних припущеннях, адже це може призвести до помилок. Наприклад, ви можете думати, що “дитина просто полінувалася”, “вона не старається так, як треба”, “вона сама не знає, чого хоче”. Натомість обговоріть ці мотиви й з’ясуйте, що за ними стоїть. Не менш важливо звертати увагу й обговорювати позитивні моменти, які ви спостерігаєте в дитині. Якщо негативні припущення практично повністю замінюють позитивні, стосунки погіршуються, а діти починають думати про себе як про “поганих”, “лінивих”, “егоїстичних”.
4. Відмовтеся від оцінювальних ярликів.
Регулярні оціночні судження, як-от “добрий хлопчик/дівчинка”, “чемна поведінка”, нівелюють відчуття безпеки в стосунках і роблять прийняття умовним. Дитина починає вважати, що її прийматимуть і любитимуть, тільки якщо вона дотримуватиметься певних стандартів/умов.
5. Припиніть повчати.
Помітивши, що повчаєте дитину, визнайте це, змініть свій тон і попросіть дитину висловити власне бачення ситуації.
6. Порівнюючи, вказуйте на динаміку шляху самої дитини.
Відчуття успіху з’являється при якісному проходженні складнощів. Те, що ще вчора не вдавалося, а сьогодні стало можливим – це успіх. Підкреслюючи це, батьки дають дитині послання: “ми віримо у твої можливості! У кожного є потенціал, який варто розкрити, світу важливо й цінно побачити твій”.
На шляху до формування здорової самооцінки дитині необхідна підтримка та прийняття з боку дорослих. Важливо уникати негативних суджень, критики без пропозицій, негативних припущень та оціночних ярликів. Також слід дати дитині можливість висловити свою думку та почуття, а також порівнювати її лише з нею самою в динаміці її розвитку.
Пам’ятайте, що кожна дитина унікальна і має свій власний темп розвитку. Не ставте перед нею завищених очікувань і не порівнюйте її з іншими. Замість цього зосередьтеся на її сильних сторонах і талантах, допомагаючи їй розвиватися та досягати успіху.
Створивши атмосферу любові та підтримки, ви допоможете дитині вирости впевненою, щасливою та з повноцінною самооцінкою.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.