Світова медична спільнота класифікує діабет на такі види:

– ЦД 1-го типу (інсулінозалежний діабет) – характеризується тотальною деструкцією гормонопродукуючих клітин підшлункової залози та формуванням абсолютної інсулінової недостатності;
– ЦД 2-го типу – розвивається за нормального рівня інсуліну в крові (або за незначних його змін) на фоні резистентності рецепторів органів-мішеней до цього гормону.

Більше ніж 90% випадків цукрового діабету у дітей та підлітків складає ЦД 1-го типу. Варто зазначити, що для даного типу діабету велике значення має спадкова схильність. Найчастіше інсулінозалежний діабет може настигнути у віці від 6 місяців до раннього юнацтва, втім виділяють два критичні періоди: 5-6 років та 11-13 років. Цукровий діабет цього типу характеризується гострим початком захворювання, яскравою клінічною картиною. Він асоційований із синтезом кетонових тіл у крові та частим настанням кетоацидозу, зниженням маси тіла на початку захворювання. Враховуючи той факт, що причиною даного типу ЦД є абсолютний дефіцит інсуліну, тому єдиним ефективним методом корекції стану являється замісна терапія інсуліном.

Розповсюдженість ЦД 2-го типу у дитячій категорії пацієнтів не перевищує 10%. До числа таких дітей здебільшого належать афроамериканці, азіати та мексиканці. Найчастіше дебют захворювання цього типу у дітей припадає на підлітковий вік та має безсимптомний характер. Перебіг хвороби як правило поступовий, але важкість може коливатися від легкого до вкрай важкого стану. Діти з ЦД 2-типу досить часто потерпають від надмірної маси тіла, а також може спостерігатися доволі специфічне явище – чорний акантоз (це різновид набутої дистрофії шкіри, що характеризується наявністю вогнищ темного забарвлення шкіри в природніх складках, сосочкових або бородавчастих виростах).

Специфічні симптоми цукрового діабету 1-го типу:

– швидке зниження маси тіла
– невмотивована спрага: дитина вживає надмірну кількість рідини впродовж дня та навіть вночі
– часте сечовиділення: кількість походів у вбиральню збільшується до 10-20 за день
– нічне нетримання сечі – енурез
– сухість шкіри та слизових оболонок
– підвищена втомлюваність, слабкість, головний біль.

Наявність вищезазначених симптомів являються тривожним сигналом, що свідчить про необхідність термінового звернення до педіатра, який призначить первинну діагностику та встановить причину їх виникнення.

Причини виникнення ЦД у дітей
До найбільш поширенних чинників, що можуть провокувати розвиток ЦД 1-го типу належать:

– Інфекційні захворювання. Епідемічний паротит, вірус краснухи, вітряна віспа, гепатит, ентеровіруси здатні запускати каскад аутоімунних процесів, які в результаті призводять до руйнування бета-клітин підшлункової залози та розвитку абсолютної недостатності інсуліну.
– Генетичний фактор. Наявність факту ЦД у одного з близьких родичів (мама, тато, дідусі, бабусі) значно підвищує ризик виникнення цієї патології в дітей та наступних поколіннях, тому слід контролювати стан організму дітлахів у таких сім’ях.
– Хімічні речовини. Деякі токсичні речовини здатні провокувати загибель інсулін-продукуючих клітин підшлункової залози.
– Перинатальні фактори: вірус краснухи у матері, рання або пізня вагітність, несумісність груп крові матері та дитини, патологічні пологи, велика маса плоду при народженні.

Чинники, що провокують розвиток ЦД 2-го типу у дітей:

– малорухливий спосіб життя;
– хронічні стреси;
– неправильне харчування, що супроводжується переважанням в раціоні вуглеводів, трансжирів;
– надмірна маса тіла та ігнорування цієї проблеми.

Хто належить до групи діабетичного ризику?

– діти, що перенесли такі інфекційні захворювання, як вітряна віспа, гепатит, краснуха, епідемічний паротит, ентеровіруси, а також ті діти, які не вакциновані від даних захворювань, повинні регулярно проходити діагностичні обстеження з контролем аналізів крові та сечі, а також планово відвідувати педіатра для контролю стану організму дитини;
– діти, в родині яких фіксуються або фіксувалися випадки захворювань на цукровий діабет;
– малюки, які народилися передчасно або з надмірною масою тіла;
– діти, які зростають в екологічно небезпечних районах з підвищеним рівнем викидів в повітря отруйних або хімічних речовин;
– діти, що мають надмірну масу тіла та малорухливий спосіб життя;
– діти, які важко долають емоційні навантаження, часто піддаються стресам, зростають у неблагонадійних сім’ях;
– діти, які не дотримуються належної гігієни харчування, мається на увазі незбалансоване харчування, переважання «шкідливої» їжі в раціоні, часті переїдання тощо.

Сучасні підходи щодо корекції способу життя маленьких пацієнтів з цукровим діабетом
Діти, яким встановлено діагноз цукровий діабет, повинні постійно перебувати під наглядом дитячого ендокринолога та чітко дотримуватись його рекомендацій.

Наразі, коректно підібрані інсуліни нового покоління дають пацієнтам з цією недугою більше свободи, і такі повсякденні для здорових дітей речі, як спортивні секції, танцювальні гуртки, туризм та навчання, стають доступними і для дітей з цукровим діабетом. Кожному конкретному маленькому пацієнту індивідуально підбирається харчове меню, відповідно до того, як реагують показники глюкози на певні продукти, звісно за виключенням вуглеводів швидкої дії (цукор, мед, солодощі). При діабеті 2-го типу дитячий ендокринолог дає рекомендації щодо раціону харчування, зміни способу життя та призначає в індивідуальному режимі пероральні цукрознижувані препарати. Звичайно, в сім’ях де є діти хворі на цукровий діабет обов’язковим є наявність глюкометра та необхідної індивідуальної аптечки для запобігання, в разі потреби, невідкладних станів.

Важливо серйозно ставитись до даного захворювання та максимально його контролювати. Адже діабет, який не контролюється медикаментозно спричиняє ураження органів-мішеней, призводячи до діабетичної ангіопатії, ретинопатії, нефропатії, гепатозу, провокує затримку росту і статевого дозрівання дитини.