Як навчити дітей вибачати?
07:00, 06.12.2022
Життя в суспільстві передбачає часом біль і зраду, психологічні травми та втрати. Дитинство іноді особливо схильне до проявів підлості та цькування (булінгу). Діти не приходять у світ з ідеальними соціальними навичками, і в міру того, як малюки вчаться ставати добріше і краще, вони неминуче роблять помилки. Один з найважчих, але важливих уроків, який ми можемо дати нашим дітям, полягає в тому, що коли ми тримаємо в собі злість (за щось велике й виправдане або щось маленьке, але болісне), то продовжуємо завдавати шкоди самим собі.
Перекладання провини на іншу людину або вороже ставлення до неї може зробити нас фізично хворими. І коли ми тримаємося за негативні емоції, такі як гнів, гіркота й ненависть, то не можемо відчувати позитивні почуття одночасно (ми позбавляємо себе їх), тому що неможливо відчувати радість, висловлюючи незадоволення, або подяку, відчуваючи гнів.
Ми вчимо вибачати, коли вибачаємо інших і себе, тому що наші діти вчаться, дивлячись на нас. Ми також повинні навчити дітей того, яким чином треба вибачати. Але вибачати інших людей – це складне завдання. Воно полягає не в забутті, а у здатності відпускати, у виборі позитивних емоцій на зміну негативним.
Дослідження показують, що навчання вибачати сприяє підвищенню самооцінки й надії людей, яких образили, знижує рівень їх тривоги. Ось деякі поради про те, як треба навчити дітей (і самих себе) уміти вибачати.
1. Розповідайте дітям сімейні історії про ті випадки, коли ви ображали когось. Наприклад, за вечерею по черзі розповідайте випадки, коли кожного з вас – членів сім'ї – вибачали. Пригадайте випадок, коли ви образили когось, навмисно або випадково. Потім обговоріть, чи відчуваєте ви себе вибаченим за свій учинок. Якщо ви відчуваєте, що вам вибачили, ось деякі питання, які вам варто обговорити:
- Звідки ви знаєте, що вам вибачили?
- Чому ви думаєте, що людина вам вибачила?
- Як ви гадаєте, людина, якій ви зробили боляче, відчула себе краще чи гірше після того, як вибачила вам?
- Як ви відчули себе після того, як вам вибачили?
- Як складаються ваші стосунки з цією людиною в даний час?
- Чи привів цей досвід до того, що ви хочете або не хочете повторювати свою образливу поведінку?
- Чого вас навчило це важке випробування?
Якщо ви відчуваєте, що вам не вибачили, обговоріть з дітьми, як ви можете попросити вибачення в людини, яку образили.
2. Використовуйте рольові ігри для навчання емпатії й вибачення. Виберіть члена сім'ї, який у цій грі буде зображувати вибачення, попросіть його описати конкретну людину, яку він звинувачує в будь-якій образі. Потім поставте себе на місце кривдника: чому він зробив так, а не інакше? Які почуття він міг відчувати в той момент? Допоможіть учаснику гри, який вибачає, побачити картину якомога ширше та в якійсь мірі виправдати кривдника – уявити собі, через що йому довелося пройти. Нагадайте всім учасникам, що прояв емпатії – це не виправдання поганої поведінки, у даному випадку це один з методів позбавлення від гніву. І, нарешті, розіграйте процес вибачення. Спитайте дитину про те, що б вона сказала кривднику. Які емоції вона відчувала під час рольової гри? Які емоції відчуває людина, коли вибачає іншу? Потренуйте з нею вирази обличчя, які, на вашу думку, можуть бути найбільш доречними при висловленні вибачення.
3. Лист з вибаченням. Допоможіть дитині написати про свою образу в листі, який вона може відправити або не відправляти людині, яка зробила їй боляче. Попросіть малюка описати, який вплив справив на нього вчинок людини тоді, які негативні почуття й образу він переживає досі. Дитина може описати, як би вона хотіла, щоб у той момент зробив її кривдник. Попросіть малюка закінчити цей лист переконливим твердженням вибачення, розуміння й навіть емпатії, якщо він зможе знайти її в собі. Наприклад: «Я вважаю, що ти просто не розумів у той момент, що твої слова примусили мене плакати, і тому я вибачаю тобі свою образу».
Вибачення – складне завдання. Коли нас ображають, від нас потрібні мужність і рішучість відпустити негативні почуття. На щастя, із практикою вибачати приходить полегшення, особливо якщо ми почнемо з маленьких непорозумінь, що трапляються в ранньому дитинстві. Згодом це зробить нас сильніше і краще.
Перекладання провини на іншу людину або вороже ставлення до неї може зробити нас фізично хворими. І коли ми тримаємося за негативні емоції, такі як гнів, гіркота й ненависть, то не можемо відчувати позитивні почуття одночасно (ми позбавляємо себе їх), тому що неможливо відчувати радість, висловлюючи незадоволення, або подяку, відчуваючи гнів.
Ми вчимо вибачати, коли вибачаємо інших і себе, тому що наші діти вчаться, дивлячись на нас. Ми також повинні навчити дітей того, яким чином треба вибачати. Але вибачати інших людей – це складне завдання. Воно полягає не в забутті, а у здатності відпускати, у виборі позитивних емоцій на зміну негативним.
Дослідження показують, що навчання вибачати сприяє підвищенню самооцінки й надії людей, яких образили, знижує рівень їх тривоги. Ось деякі поради про те, як треба навчити дітей (і самих себе) уміти вибачати.
1. Розповідайте дітям сімейні історії про ті випадки, коли ви ображали когось. Наприклад, за вечерею по черзі розповідайте випадки, коли кожного з вас – членів сім'ї – вибачали. Пригадайте випадок, коли ви образили когось, навмисно або випадково. Потім обговоріть, чи відчуваєте ви себе вибаченим за свій учинок. Якщо ви відчуваєте, що вам вибачили, ось деякі питання, які вам варто обговорити:
- Звідки ви знаєте, що вам вибачили?
- Чому ви думаєте, що людина вам вибачила?
- Як ви гадаєте, людина, якій ви зробили боляче, відчула себе краще чи гірше після того, як вибачила вам?
- Як ви відчули себе після того, як вам вибачили?
- Як складаються ваші стосунки з цією людиною в даний час?
- Чи привів цей досвід до того, що ви хочете або не хочете повторювати свою образливу поведінку?
- Чого вас навчило це важке випробування?
Якщо ви відчуваєте, що вам не вибачили, обговоріть з дітьми, як ви можете попросити вибачення в людини, яку образили.
2. Використовуйте рольові ігри для навчання емпатії й вибачення. Виберіть члена сім'ї, який у цій грі буде зображувати вибачення, попросіть його описати конкретну людину, яку він звинувачує в будь-якій образі. Потім поставте себе на місце кривдника: чому він зробив так, а не інакше? Які почуття він міг відчувати в той момент? Допоможіть учаснику гри, який вибачає, побачити картину якомога ширше та в якійсь мірі виправдати кривдника – уявити собі, через що йому довелося пройти. Нагадайте всім учасникам, що прояв емпатії – це не виправдання поганої поведінки, у даному випадку це один з методів позбавлення від гніву. І, нарешті, розіграйте процес вибачення. Спитайте дитину про те, що б вона сказала кривднику. Які емоції вона відчувала під час рольової гри? Які емоції відчуває людина, коли вибачає іншу? Потренуйте з нею вирази обличчя, які, на вашу думку, можуть бути найбільш доречними при висловленні вибачення.
3. Лист з вибаченням. Допоможіть дитині написати про свою образу в листі, який вона може відправити або не відправляти людині, яка зробила їй боляче. Попросіть малюка описати, який вплив справив на нього вчинок людини тоді, які негативні почуття й образу він переживає досі. Дитина може описати, як би вона хотіла, щоб у той момент зробив її кривдник. Попросіть малюка закінчити цей лист переконливим твердженням вибачення, розуміння й навіть емпатії, якщо він зможе знайти її в собі. Наприклад: «Я вважаю, що ти просто не розумів у той момент, що твої слова примусили мене плакати, і тому я вибачаю тобі свою образу».
Вибачення – складне завдання. Коли нас ображають, від нас потрібні мужність і рішучість відпустити негативні почуття. На щастя, із практикою вибачати приходить полегшення, особливо якщо ми почнемо з маленьких непорозумінь, що трапляються в ранньому дитинстві. Згодом це зробить нас сильніше і краще.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.