Емоційні кордони дитини: що це таке?
07:00, 18.06.2025
Емоційні кордони – це умовний бар’єр, який захищає наш внутрішній світ; це те, скільки своєї психологічної енергії ви готові віддавати оточуючим. Перед тим, як проводити для дитини повчальну лекцію, варто самим зрозуміти, що таке емоційні кордони саме для дітей.
Емоційні кордони дітей відіграють важливу роль у формуванні їхнього характеру та самооцінки. Вони дозволяють дитині розпізнавати та виражати свої почуття, у результаті чого вони починають розуміти та поважати почуття інших. Емоційні кордони сприяють формуванню внутрішньої стійкості та здатності реагувати на стресові ситуації. Коли дитина знає, що її емоції визнають та поважають, вона відчуває себе цінною і значущою, що позитивно впливає на її самооцінку.
За відсутності чітко встановлених емоційних кордонів дитина може відчувати розгубленість, стрес та невпевненість у собі, що впливатиме на її подальший розвиток та взаємини з іншими людьми.
Як батьки порушують емоційні кордони дитини?
Батьки дуже часто навіть не усвідомлюють, коли порушують емоційні кордони власних дітей. Вони бажають навчити малечу, захистити її від негативу зовнішнього світу. Проте, дорослі не враховують те, що таким чином вони можуть негативно повпливати на розвиток дитини.
До дій, які порушують емоційні кордони дитини можна віднести:
- неконструктивну або агресивну критику;
- ігнорування почуттів та емоцій;
- надлишковий контроль;
- нав’язування своїх емоцій;
- маніпуляції емоціями;
- відсутність емоційної підтримки.
Усі ці дії зазвичай супроводжуються відповідними фразами, які, частіш за все, батькам здаються невинними. Вони можуть навіть не вкладати у них негативний підтекст, проте діти сприймають такі прояви дуже близько до серця.
- «Плакати через таку дрібницю?»
- «Нічого такого не трапилося! Зберись давай»
- «В інших є проблеми і гірше!»
Яскраві приклади знецінення та заборони дитячих почуттів. Сюди ж можна віднести знайомий усім стереотип про те, що хлопчики не плачуть. Подібні прояви нерідко жорстко припиняються через пряму заборону або висміювання.
- «Такого не було, не вигадуй!»
- «Тобі здалося, я мав на увазі зовсім інше!»
- «Тобі здається, що ти злишся, насправді ні»
Говорячи так, дорослі вкладають у дитячу голову ідею того, що вона помилилася зі своїми почуттями. У результаті чого, діти починають відчувати себе якимись «неправильними».
- «Гарні діти так не роблять!»
- «Тільки погані люди так розмовляють!»
- «Тобі має бути соромно за свої емоції!»
Найпростіша маніпуляція соромом, яка є однією з найбільш непотрібних впливів з погляду змін на краще і одна з найбільш шкідливих з погляду наслідків.
Як навчити дитину встановлювати кордони:
- Допомагайте дитині пізнавати себе. Навчіть її усвідомлювати власні потреби та бажання, розуміти причини та наслідки своїх дій.
- Навчіть справлятися з емоціями та контролювати їх.
- Прищеплюйте навички дослідження власного внутрішнього світу.
- Надавайте дитині право обирати. Особливу увагу приділіть її навичці відмовляти.
- Ніколи не знецінюйте емоції та почуття дитини.
- Уникайте у спілкуванні з дитиною будь-якого віку таких фраз, як «ти мене розлютив!» і т. д. Тоді у дитини не виникатиме почуття провини щоразу, коли хтось буде незадоволений тим, що вона позначила кордон, як це часто можна спостерігати.
Головне пам’ятати про потенційні порушення і працювати над створенням здорових емоційних кордонів для дитини. Підтримка, повага та відкритий діалог допоможуть їй відчувати себе важливою.
Емоційні кордони дітей відіграють важливу роль у формуванні їхнього характеру та самооцінки. Вони дозволяють дитині розпізнавати та виражати свої почуття, у результаті чого вони починають розуміти та поважати почуття інших. Емоційні кордони сприяють формуванню внутрішньої стійкості та здатності реагувати на стресові ситуації. Коли дитина знає, що її емоції визнають та поважають, вона відчуває себе цінною і значущою, що позитивно впливає на її самооцінку.
За відсутності чітко встановлених емоційних кордонів дитина може відчувати розгубленість, стрес та невпевненість у собі, що впливатиме на її подальший розвиток та взаємини з іншими людьми.
Як батьки порушують емоційні кордони дитини?
Батьки дуже часто навіть не усвідомлюють, коли порушують емоційні кордони власних дітей. Вони бажають навчити малечу, захистити її від негативу зовнішнього світу. Проте, дорослі не враховують те, що таким чином вони можуть негативно повпливати на розвиток дитини.
До дій, які порушують емоційні кордони дитини можна віднести:
- неконструктивну або агресивну критику;
- ігнорування почуттів та емоцій;
- надлишковий контроль;
- нав’язування своїх емоцій;
- маніпуляції емоціями;
- відсутність емоційної підтримки.
Усі ці дії зазвичай супроводжуються відповідними фразами, які, частіш за все, батькам здаються невинними. Вони можуть навіть не вкладати у них негативний підтекст, проте діти сприймають такі прояви дуже близько до серця.
- «Плакати через таку дрібницю?»
- «Нічого такого не трапилося! Зберись давай»
- «В інших є проблеми і гірше!»
Яскраві приклади знецінення та заборони дитячих почуттів. Сюди ж можна віднести знайомий усім стереотип про те, що хлопчики не плачуть. Подібні прояви нерідко жорстко припиняються через пряму заборону або висміювання.
- «Такого не було, не вигадуй!»
- «Тобі здалося, я мав на увазі зовсім інше!»
- «Тобі здається, що ти злишся, насправді ні»
Говорячи так, дорослі вкладають у дитячу голову ідею того, що вона помилилася зі своїми почуттями. У результаті чого, діти починають відчувати себе якимись «неправильними».
- «Гарні діти так не роблять!»
- «Тільки погані люди так розмовляють!»
- «Тобі має бути соромно за свої емоції!»
Найпростіша маніпуляція соромом, яка є однією з найбільш непотрібних впливів з погляду змін на краще і одна з найбільш шкідливих з погляду наслідків.
Як навчити дитину встановлювати кордони:
- Допомагайте дитині пізнавати себе. Навчіть її усвідомлювати власні потреби та бажання, розуміти причини та наслідки своїх дій.
- Навчіть справлятися з емоціями та контролювати їх.
- Прищеплюйте навички дослідження власного внутрішнього світу.
- Надавайте дитині право обирати. Особливу увагу приділіть її навичці відмовляти.
- Ніколи не знецінюйте емоції та почуття дитини.
- Уникайте у спілкуванні з дитиною будь-якого віку таких фраз, як «ти мене розлютив!» і т. д. Тоді у дитини не виникатиме почуття провини щоразу, коли хтось буде незадоволений тим, що вона позначила кордон, як це часто можна спостерігати.
Головне пам’ятати про потенційні порушення і працювати над створенням здорових емоційних кордонів для дитини. Підтримка, повага та відкритий діалог допоможуть їй відчувати себе важливою.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.