Чому підлітки не розмовляють із батьками
10:00, 11.10.2020
Проблема підлітка в спілкуванні з батьками може бути викликана тим, що дитина не відчуває зацікавленості батьків у важливих для неї питаннях. А підлітків точно не цікавлять навчання й оцінки в школі. Тинейджерів цікавлять зовсім інші аспекти життя людини.
Часто буває, що причини проблем у спілкуванні з підлітком – у моделі поведінки родини, яку дитина мимоволі копіює або радикально відкидає.
Підліток не розмовляє зі своїми батьками, якщо в родині не прийнято обговорювати проблеми. Або навпаки, батьки так багато говорять і повчають, що підліток не може й слова вставити. Тоді підліток поводиться від зворотного.
Як допомогти?
Для початку не варто турбуватися надто сильно, якщо, звісно, таке мовчання підлітка не триває упродовж кількох місяців. Варто пам'ятати, що тинейджерам дуже важливо почуватися самостійними й особливими, тому їм потрібна дистанція у стосунках із батьками.
Найчастіше підлітки турботу й слова батьків сприймають, як спробу контролювати їхнє життя, продовжити їхнє дитинство. Тому вони починають ховатися фізично, не кажучи, куди вони йдуть, і душевно, приховуючи свої думки й почуття. Це дає підліткам можливість почуватися незалежними хоча б певною мірою.
У такому випадку не намагайся залізти підліткові в душу, а спробуй перейнятися його проблемами й толерантно допомогти підтримкою.
Часто буває, що причини проблем у спілкуванні з підлітком – у моделі поведінки родини, яку дитина мимоволі копіює або радикально відкидає.
Підліток не розмовляє зі своїми батьками, якщо в родині не прийнято обговорювати проблеми. Або навпаки, батьки так багато говорять і повчають, що підліток не може й слова вставити. Тоді підліток поводиться від зворотного.
Як допомогти?
Для початку не варто турбуватися надто сильно, якщо, звісно, таке мовчання підлітка не триває упродовж кількох місяців. Варто пам'ятати, що тинейджерам дуже важливо почуватися самостійними й особливими, тому їм потрібна дистанція у стосунках із батьками.
Найчастіше підлітки турботу й слова батьків сприймають, як спробу контролювати їхнє життя, продовжити їхнє дитинство. Тому вони починають ховатися фізично, не кажучи, куди вони йдуть, і душевно, приховуючи свої думки й почуття. Це дає підліткам можливість почуватися незалежними хоча б певною мірою.
У такому випадку не намагайся залізти підліткові в душу, а спробуй перейнятися його проблемами й толерантно допомогти підтримкою.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.