Синдром відмінника – це хвороблива залежність від думки близьких, бажання завжди бути першим та страху не бути на висоті.

Цей синдром формується у дитини ще в дошкільному віці, а перші його прояви можуть бути помітні в молодшому шкільному віці. Водночас синдром може виникнути і в дорослих людей під впливом професійного оточення, до прикладу.

"Ідеальний учень" зазвичай гіпервідповідальний, цілеспрямований, має хорошу репутацію та скрупульозно підходить до всіх поставлених завдань. Проте у надмірній кількості такі риси характеру можуть нашкодити особистості в майбутньому.

"Синдром відмінника – це прагнення робити все досконало з очікуванням похвали та зворотного зв'язку з високим напруженням та страхом зробити помилку", – розповідає психологиня Алла Рожкова.

Людям з синдромом відмінника притаманні:

Чутливе ставлення до критики
Коли людина із синдромом відмінника чує критику, в її очах ніби руйнується світ. Вона навіть не слухає саме зауваження, а одразу ж починає процес самоприниження. При цьому людина не отримує задоволення від виконаного завдання, адже воно зроблене не на 100%, а навпаки – занурюється у самокритику.

Занижена самооцінка
Такі люди схильні применшувати власні успіхи та думати про себе в негативному ключі.

Залежність від думки інших
"Відмінник" ніколи не може самостійно оцінити якість власної роботи, він потребує підтвердження від інших людей та постійно прагне схвалення від них.

Постійна тривожність
Нав’язливі тривожні думки переслідують "відмінника" вдень і вночі та доводять до стану паніки. Страх перед помилками чи невиконанням завдання на 100% лише заважає виконувати роботу якісно.

Прагнення здати ідеально виконані завдання
Людина легко приносить в жертву розваги та спілкування з друзями заради досконалого виконання завдання.

Страх невдачі при виконанні будь-яких завдань, особливо тих, де немає попереднього досвіду.
"Відмінники" часто відмовляються від виконання завдань, якщо в них немає потрібних навичок та є ризик потрапити в ситуацію невдачі.

Заздрість до чужих успіхів
Таким людям важко змиритись з досягненнями та перемогами інших.

Звичка засмучуватися через найменшу помилку чи невдачу.

Прояви синдрому відмінника у дитячому віці
"У дитячому віці проявом є висока тривожність. У цьому випадку обов’язково наявне підкріплення дорослими. Наприклад, рідні дуже незадоволені та карають дитину різними способами за те, що вона не виконує певні завдання", – пояснює психологиня Алла Рожкова.

Сприяти виникненню синдрому відмінника можуть суворі та вимогливі вчителі.

Надмірна критика згодом підвищує відчуття провини, напруги, сорому та дуже високу тривожність, яка виражатиметься в намаганнях щось переробити.

Як визначити синдром відмінника у дорослому віці

"В дорослому віці – ті ж ознаки, проте в цьому випадку реальність вже не сприймається як реальність.

Наприклад, людина проходить по коридору та зустрічає свого керівника. Вона іде пити каву та думає, що керівник тепер вважає ніби в неї забагато відпочинку, а робота виконується надто повільно", – консультує Алла Рожкова.

Психологиня додає, що синдром відмінника у дорослому віці також може супроводжуватися розвитком прокрастинації – коли завдання відкладаються на потім. Це також впливатиме на самооцінку та самоцінність.

Розвиваються ситуації, коли важко довести проєкти до кінця: їх або не завершують, або нікому не показують. Спостерігається намагання довести все до ідеалу, який достатньо розмитий і досягнути його справді важко.

Чим шкодить синдром відмінника

У деяких випадках синдром відмінника може допомогти досягти приголомшливих результатів у професійному та особистісному самовдосконаленні. Але тут дуже важливо вчасно взяти його під контроль, щоб він не перетворив життя на постійні перегони за міфічним успіхом.

Здавалося б, чим може бути небезпечний цей синдром? "Відмінник" відповідально підходить до кожного завдання, прагне виконати його якнайкраще і заслужити схвалення своєї роботи.

Але це тільки на перший погляд. Людина з синдромом ідеального учня перебуває в постійному стані емоційної напруги та тривоги, що негативно впливає на її здоров'я.

З психоемоційного боку, за словами експертки, розвиваються такі стани:

- незадоволення власними успіхами;
- думки про себе лише в негативному ключі;
- висока тривожність;
- невротичні стани;
- занижена самооцінка;
- невпевненість в собі;
- надмірна самокритика.

Людина завжди ставить перед собою високу планку та переживає велику кількість критики знецінювання. Їй складно досягати результату, адже планка ідеалу надто висока.

Коли немає досягнення успіху, а є лише розуміння, що ти невдаха (хоча насправді це не так) – омріяні результати настільки високі та нереальні, що досягти їх практично неможливо.

"Це впливатиме на відчуття напруги в організмі, що надалі може спричинити мігрені чи інші стани. Тривала напруга сприяє розвитку:

- хронічної втоми;
- схильності до емоційного вигорання;
- тривожних розладів;
- депресії", – додає психологиня.

Якщо ви помітили ці прояви у себе або у дитини, обов'язково зверніться за допомогою до фахівця.

Як позбутися синдрому відмінника та запобігти негативним наслідкам?
Для того, аби синдром відмінниці не погіршував ваше життя, варто уміти боротись з ним та, за потреби, звернутись до фахівця.

Поради психологині для дорослих з синдромом відмінника:

Навчіться приймати свої досягнення
Візьміть собі за правило практику прописувати щотижня, в чому ви – молодець. А ще краще робіть підсумки щодня та аналізуйте, що у вас вийшло, та в чому ви справді досягли маленького, але важливого успіху.

Таким чином створюватиметься прийняття свого успіху і фокус не тільки на тому, що у вас не виходить, а й на тому, що у вас є. Це допомагатиме рухатися далі.

Встановлюйте реалістичні очікування
Часто у виконанні завдань люди ставлять дуже високі цілі, які є цілком нереалістичними: за кількістю завдань, дедлайном чи результатом.

Тому варто переглянути та встановити реалістичні цілі та очікування, навчитись іноді їх знижувати, розпочинаючи певне завдання чи проєкт.

Навчіться знаходити баланс між роботою та відпочинком
Намагайтесь знаходити способи для свого відновлення та займатись улюбленими справами.

Це допоможе уникнути перенавантаження та отримувати задоволення від роботи надалі. Перебуваючи в розслабленому стані, є більше шансів робити завдання швидше та якісніше.

Варто не забувати про зустрічі з друзями, хобі, будь-що, що приносить вам задоволення.

У такому стані з’являється простір для креативного мислення. Адже немає внутрішнього відчуття загрози в організмі, ввімкнених захисних механізмів, які регулює нервова система при напруженні. В розслабленому стані все набагато легше сприймається та рухається далі.

Взаємодійте з іншими людьми правильно
Важливо не ставити собі високі очікування від інших людей. Якщо у команді є певні цілі – їх потрібно чітко окреслювати та звірятись, чи ви зрозуміли один одного.

Підкріплюйте себе соціальними ресурсами
На самооцінку сильно впливає соціальна підтримка зі сторони близьких, колег. Дуже важливо знайти собі середовище та оточення, де можна буде отримувати зворотний зв'язок, який підтримуватиме ваші успіхи та починання.

Намагайтеся стежити за своїм здоров’ям
Чим краще ви себе почуваєте – тим менше прискіпуватиметесь до себе і вільніше будете виконувати поставлені завдання.