Батькам може здатися, що дитина занадто швидко перетворилася зі щасливої на прискіпливу. І це схоже на правду. Зрештою, такої поведінки можна очікувати від підлітків 13–14-річного віку, а не від 9-річних дітей. Але такі зміни в поведінці дитини – не ваша провина. У перехідному віці діти часто прагнуть усе робити по-своєму.

При цьому вони не завжди спеціально намагаються бути неслухняними. Причина в тому, що в цьому віці діти хочуть зрозуміти, ким є насправді і стати більш самостійними, незалежними від батьків.

Крім цього, на дитину впливає безліч факторів. Наприклад, завдяки мобільним телефонам і соціальним мережам діти раніше встановлюють тісні зв'язки зі своїми однолітками і водночас віддаляються від батьків. До того ж, багато сучасних телевізійних шоу та мультфільмів, призначених для цієї вікової групи, показують дорослих як недалеких і дивакуватих людей (згадайте хоча б усім відомого героя мультсеріалу Гомера Сімпсона).

Варто також відзначити, що в перехідному віці хлопчики й дівчатка поводяться по-різному. Дівчата виявляють надмірні драматичні реакції, у той час як хлопчики схильні до непокори. Олена, мати 10-річної Ані, розповідає, що її дочка часто прискіпується до слів: «Коли я сказала дочці, що вона жахливо поводиться, вона розплакалася: «Ти щойно сказала, що я жахливо виглядаю! Ти назвала мене потворою!». І втекла у свою кімнату. Зрозуміло, я мала на увазі її поведінку, але вона вирішила, що йшлося про її зовнішність. Це так характерно для дівчаток!».

Матері хлопчиків, навпаки, розповідають про неповажну й зухвалу поведінку своїх синів. «Мій син на будь-які мої поради й зауваження відповідає: «Агов, у чому справа?». Мене лякає його зухвалість, але сам він, мабуть, цього не розуміє», – розповідає Світлана, мати 10-річного Сашка.

Труднощі перехідного віку

Взаємодія з дитиною перехідного віку може бути для батьків важкою або навіть лякати їх, але може бути й корисною. Багато батьків відзначають, що коли дитина в доброму гуморі, їм подобається спостерігати за її інтересами й талантами. Крім того, навіть у перехідному віці діти бувають доброзичливими й товариськими.

Розгляньмо декілька порад, як спілкуватися з дитиною перехідного віку так, щоб це було безпечно для обох сторін.

Підтримуйте батьківський статус

У такий період не на часі намагатися стати другом вашій дитині та потурати всім її примхам – потрібно насамперед залишатися батьками. Незважаючи на складну поведінку, дитина чекає від вас допомоги під час цього складного періоду. Так чи інакше, дитина прислухається до того, як ви реагуєте на ту чи іншу життєву ситуацію.

Встановлюйте гнучкі правила

Потреба дитини в самостійності в цей період зростає, тому вам потрібно буде придумати для неї нові правила. Насамперед з'ясуйте, які правила для вас є найбільш важливими (наприклад, чітко визначте, яка поведінка дитини в тих чи інших ситуаціях є правильною, а яка – ні). Не звертайте особливої уваги на речі, які в довгостроковій перспективі не мають великого значення, наприклад, те, що дитина не прибирає у своїй кімнаті.

Потім переконайтеся, що дитина усвідомлює межі дозволеного. Батькам варто спокійно ставитися до того, що дитина зітхає й має незадоволений вираз обличчя. Але коли вона переходить на крик або йде посеред розмови, то має розуміти, що переходить межу.

Оберіть відповідне віку дитини покарання за порушення правил

Раніше, коли ваша дитина ще не ходила у школу, ви за допомогою позитивного підкріплення (похвали, заохочень тощо) могли змусити її робити те, що хотіли ви. Утім, хоча багато батьків вважає, що в перехідному віці потрібно мотивувати дитину за допомогою покарань, а не заохочень, позитивне підкріплення теж може допомогти.

Виявляйте взаємну повагу

Дуже важливо пояснити дитині, що ви теж людина, тому до вас слід ставитися з повагою. Коли дитина кричить, що ненавидить вас, ви можете відповісти: «Я не гніваюся на тебе, але мені боляче чути такі слова».

Але повага – це двосторонній процес. Ви теж повинні виявляти повагу до дитини. Якщо через негативні емоції скажете щось образливе своїй дитині – попросіть вибачення та висловіть свій жаль із приводу цього.

Давайте дитині час упоратися з емоціями

Коли розмова з дитиною переходить на підвищені тони або перетворюється на істерику, зупиніться й почекайте, доки дитина заспокоїться. Заохочуйте її брати паузу в розмові, коли вона відчуває сильні емоції. Це ефективний спосіб навчити її спокійно вести діалог.

У подібній ситуації ви можете сказати: «Я не можу розмовляти з тобою в такому тоні. Заспокойся, і ми поговоримо пізніше». Зазвичай декілька хвилин, які дитина проводить у своїй кімнаті, допомагають їй опанувати себе.

Проводьте час із дитиною

Їжте разом із дитиною або гуляйте з нею в парку. Регулярно виділяйте час, який ви будете проводити тільки удвох із нею. Не обов'язково робити це за розпорядком: ви завжди повинні бути відкриті для спілкування, навіть якщо дитина просто хоче поговорити про комп'ютерні ігри або останні події в школі. Ви не можете точно знати, чому дитина завела розмову і що вона хоче вам сказати. Але навіть якщо ця розмова не здається вам занадто важливою, просто приділіть увагу дитині й поговоріть із нею. Тим більше слід бути уважним до дитини, коли вона просить вас вислухати її. Коли дитина зрозуміє, що ви відкриті для спілкування з нею, вона охочіше ділитиметься з вами своїми думками та переживаннями.

Підтримуйте теплу атмосферу в сім'ї

Незважаючи на те, що дитина, дорослішаючи, прагне більшої самостійності й поступово віддаляється від вас, вона все ще потребує теплої та безпечної домашньої атмосфери. Тому докладайте зусиль, щоб її підтримувати. Якщо дитина після уроків постійно зайнята різними позашкільними заняттями, якщо у вас теж щільний робочий графік, плануйте сімейні заняття хоча б раз на тиждень.

Установлюйте сімейні традиції. Наприклад, можна проводити вечір п'ятниці в родинному колі: разом готувати вечерю, грати в ігри або дивитися фільми. Головне, щоб ані друзі, ані комп'ютерні ігри не заважали спілкуванню. Такі традиції нагадують дитині, що вона – частина родини, у якій її люблять і цінують.