6 наслідків нестачі батьківської уваги
07:00, 23.01.2025
Якщо дорослі не звертають увагу на почуття та потреби дітей, вони несвідомо транслюють беззвучні, невидимі установки, які багато в чому визначають самооцінку та уявлення людини про себе у дорослому віці.
Дитячі установки не дають зробити вибір, який буде оптимальним для нас. Ми закохуємося, створюємо стосунки, але не можемо бути щасливими у цих стосунках. Ми ростимо дітей, але для нас – це тягар.
Ми здатні зменшити вплив дитячих установок на своє життя. Потрібно лише виявити ті з них у собі, що виникли через брак уваги батьків, і не дозволяти їм і надалі заважати нашому розвитку. Ось ці установки:
1. Погано бути надто веселим або надто сумним
У дитинстві ми відчували сильні почуття, як і всі діти. І в той час нам потрібна була людина, яка навчила б розуміти емоції та керувати ними. Але натомість нам просто давали зрозуміти, що треба бути стриманішим. І ми навчилися стримувати емоції.
2. Демонструвати почуття означає виявляти слабкість
У дитинстві переживання були щирими. Ми злилися, якщо нас кривдили. І батьки, що люблять, мали нас втішати, щоб згодом ми навчилися справлятися з переживаннями самостійно. Але нас переконали, що почуття — це слабкість. І ми навчилися засуджувати себе за вияв почуттів.
3. Мої потреби та бажання не мають значення
У дитинстві ми мали потреби, як і всі діти. Ми знали, що важливо, що добре, що погано. Нам тільки було потрібно, щоб хтось розпитав про наші бажання та потреби. Але ніхто не звертав на них увагу, і ми вирішили, що це не має значення.
4. Розповідати про проблеми – просто дарма турбувати людей
Ми росли, і у нас були труднощі у спілкуванні у школі, вдома з братами та сестрами, з друзями. І нам важливо було знати, що ми можемо розповісти про проблеми батькам. Але їм було не до наших проблем, з тих пір ми тримаємо їх при собі.
5. Плачуть лише слабаки
Усі плачуть, бо плач – природний спосіб пережити емоції. У дитинстві іноді плакали (можливо, часто). Але в нашій родині не знали, що ми плачемо не просто так, і ігнорували наші сльози. Бажання стримати сльози та впевненість у тому, що плакати шкідливо, явна ознака батьківської байдужості.
6. Люди засуджують прояви почуттів
Якщо дитину карали за прояв почуттів у батьківському домі, вона приносить у доросле життя установку «Приховуй емоції, інакше про тебе подумають погано або використають твої почуття проти тебе».
Дитячі установки не дають зробити вибір, який буде оптимальним для нас. Ми закохуємося, створюємо стосунки, але не можемо бути щасливими у цих стосунках. Ми ростимо дітей, але для нас – це тягар.
Ми здатні зменшити вплив дитячих установок на своє життя. Потрібно лише виявити ті з них у собі, що виникли через брак уваги батьків, і не дозволяти їм і надалі заважати нашому розвитку. Ось ці установки:
1. Погано бути надто веселим або надто сумним
У дитинстві ми відчували сильні почуття, як і всі діти. І в той час нам потрібна була людина, яка навчила б розуміти емоції та керувати ними. Але натомість нам просто давали зрозуміти, що треба бути стриманішим. І ми навчилися стримувати емоції.
2. Демонструвати почуття означає виявляти слабкість
У дитинстві переживання були щирими. Ми злилися, якщо нас кривдили. І батьки, що люблять, мали нас втішати, щоб згодом ми навчилися справлятися з переживаннями самостійно. Але нас переконали, що почуття — це слабкість. І ми навчилися засуджувати себе за вияв почуттів.
3. Мої потреби та бажання не мають значення
У дитинстві ми мали потреби, як і всі діти. Ми знали, що важливо, що добре, що погано. Нам тільки було потрібно, щоб хтось розпитав про наші бажання та потреби. Але ніхто не звертав на них увагу, і ми вирішили, що це не має значення.
4. Розповідати про проблеми – просто дарма турбувати людей
Ми росли, і у нас були труднощі у спілкуванні у школі, вдома з братами та сестрами, з друзями. І нам важливо було знати, що ми можемо розповісти про проблеми батькам. Але їм було не до наших проблем, з тих пір ми тримаємо їх при собі.
5. Плачуть лише слабаки
Усі плачуть, бо плач – природний спосіб пережити емоції. У дитинстві іноді плакали (можливо, часто). Але в нашій родині не знали, що ми плачемо не просто так, і ігнорували наші сльози. Бажання стримати сльози та впевненість у тому, що плакати шкідливо, явна ознака батьківської байдужості.
6. Люди засуджують прояви почуттів
Якщо дитину карали за прояв почуттів у батьківському домі, вона приносить у доросле життя установку «Приховуй емоції, інакше про тебе подумають погано або використають твої почуття проти тебе».
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.