Чому батькам варто уникати порівняння своїх дітей з іншими?
07:00, 05.04.2026
Без порівнянь важко обійтися
Батьки зазвичай спираються на досвід власних родин, друзів, які проходять чи проходили шлях батьківства, інформації з книг та соціальних мереж, особистісних міркувань.
І нерідко без порівнянь дитини з іншими неможливо обійтися.
Психологи вважають, що ми використовуємо порівняння для аналізу даних і, зрештою, щоб обрати найліпший варіант для нашої дитини у конкретний момент часу.
Це нормально, допоки порівняння не впливає на самооцінку сина чи доньки та не диктує їм певні правила поведінки та взаємодії з людьми.
Закладаємо основи самознецінення
Так деякі порівняння можуть створювати в сприйнятті дитини певне самознецінення. Тому ніколи не варто говорити, приміром, таке:
- “ти написав/ла роботу гірше за Марійку”;
- “поглянь на Тараса, от справжній помічник для батьків! А ти?”;
- “я очікував від тебе більшого! Не повторюй моїх помилок, будь стараннішою/им або активнішою/им”;
- “маєш бути розумнішою/им за…”.
Через такі меседжі дитина робить висновок, що вона недостатньо розумна чи здібна, а прихильність батьків до неї є умовною (тобто залежить від виконання певних умов).
Через це стосунки погіршуються. А діти справді починають думати про себе, як про “поганих”, “лінивих”, “егоїстичних”.
Тому важливо відмовитися від оцінювальних ярликів у спілкуванні.
Батьки зазвичай спираються на досвід власних родин, друзів, які проходять чи проходили шлях батьківства, інформації з книг та соціальних мереж, особистісних міркувань.
І нерідко без порівнянь дитини з іншими неможливо обійтися.
Психологи вважають, що ми використовуємо порівняння для аналізу даних і, зрештою, щоб обрати найліпший варіант для нашої дитини у конкретний момент часу.
Це нормально, допоки порівняння не впливає на самооцінку сина чи доньки та не диктує їм певні правила поведінки та взаємодії з людьми.
Закладаємо основи самознецінення
Так деякі порівняння можуть створювати в сприйнятті дитини певне самознецінення. Тому ніколи не варто говорити, приміром, таке:
- “ти написав/ла роботу гірше за Марійку”;
- “поглянь на Тараса, от справжній помічник для батьків! А ти?”;
- “я очікував від тебе більшого! Не повторюй моїх помилок, будь стараннішою/им або активнішою/им”;
- “маєш бути розумнішою/им за…”.
Через такі меседжі дитина робить висновок, що вона недостатньо розумна чи здібна, а прихильність батьків до неї є умовною (тобто залежить від виконання певних умов).
Через це стосунки погіршуються. А діти справді починають думати про себе, як про “поганих”, “лінивих”, “егоїстичних”.
Тому важливо відмовитися від оцінювальних ярликів у спілкуванні.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.