Чому дитина вас не чує?
07:00, 27.07.2024
Уявіть, що з вами живе, наприклад, прискіплива свекруха. Вона коментує кожну чи майже кожну вашу дію: "Це робиш не так, це поклади, сюди піди, це не роби, тут неправильно" - і так далі.
Уявили? Тепер питання: через який час ці коментарі перетворяться для вас на "шум"? Ви звикнете, і почнете реагувати лише на більш різкі коментарі (не факт, що конструктивно, та все ж таки). У ключі "Ну бубонить і бубонить, їй аби не мовчати".
І це – мова про дорослу людину: свідому, з життєвим досвідом, з прокачаною концентрацією уваги.
А тепер перекладіть цю саму ситуацію на дитину. Концентрація уваги в неї набагато менша, а ось здатність швидко до чогось звикати - навпаки, набагато вища. І, якщо ви дійсно часто коментуєте і намагаєтеся коригувати дії дитини, навіть коли це не критично – ви ризикуєте прийти до того, що ваші слова для малюка перетворяться на такий самий "шум". І дитина почне реагувати лише на тон, який вибивається з цього "шуму" – тобто на крик.
Уявили? Тепер питання: через який час ці коментарі перетворяться для вас на "шум"? Ви звикнете, і почнете реагувати лише на більш різкі коментарі (не факт, що конструктивно, та все ж таки). У ключі "Ну бубонить і бубонить, їй аби не мовчати".
І це – мова про дорослу людину: свідому, з життєвим досвідом, з прокачаною концентрацією уваги.
А тепер перекладіть цю саму ситуацію на дитину. Концентрація уваги в неї набагато менша, а ось здатність швидко до чогось звикати - навпаки, набагато вища. І, якщо ви дійсно часто коментуєте і намагаєтеся коригувати дії дитини, навіть коли це не критично – ви ризикуєте прийти до того, що ваші слова для малюка перетворяться на такий самий "шум". І дитина почне реагувати лише на тон, який вибивається з цього "шуму" – тобто на крик.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.