Влада
Цей шлях заснований на переконанні дорослого, що батьки все й завжди знають краще за сина чи доньки і, відповідно, завжди праві. Такі батьки своєю поведінкою наочно демонструють дитині, хто головний. Дитина при цьому повинна підкоритись їхній волі, в ідеалі – без обговорення. Найчастіше батько (мати) виступає в ролі контролера, судового виконавця, судді, правителя, поліцейського, а іноді й «ката». Таке ставлення може спровокувати в дитини появу почуття бунту, злості, гніву, гіркоти, відчуття несправедливості, образи, приниження. У неї виникає переконання, що батьки її не розуміють і, можливо, навіть не люблять.

У поведінці дитини можуть з'явитись опір, брехня, покірність, агресія, ворожість, брехливість, лицемірство. Дитина може подумати, наприклад: «Ніхто не рахується з моєю думкою, а тому, те, що я думаю, нічого не варте й навіть безглузде», «Я невдаха, якщо мене треба постійно контролювати, стежити за мною й перевіряти», «Тільки батьки знають, що добре, тож навіщо я повинен напружуватись?! Оскільки вже я не можу бути кращим із кращих, то буду кращим із гірших».

Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінитися для того, хто не поважає й не рахується з її почуттями; залежність від думки й оцінок інших людей, нездатність до творчого мислення, самостійного вирішення проблем, формування низької самооцінки, зневіра у власних силах.

Можливі наслідки для батьків – почуття безпорадності, безсилля, фрустрація у зв'язку з короткочасними результатами виховних зусиль, незадоволення дитиною й собою як батьком/матір'ю.

Можливі наслідки для родини – емоційна холодність, неприязнь, ворожість, часті конфлікти; сім'я стає полем бою, діти не можуть витримати присутності батьків і їм важко уживатися з ними.

Покірність
На цьому шляху батьки «для спокою душі» поступаються дитині незважаючи на те, що це йде врозріз з їхніми почуттями й потребами. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації з нею. Батько (мати) знаходиться в положенні підпорядкування й покірності, пригнічуючи свої гнів і роздратування, викликані «дикою», егоїстичною, повною запитів і претензій поведінкою дитини.

Дитина відчуває свою перемогу над батьками. Це породжує в неї змішані почуття: тріумфу та провини, а також невпевненості у зв'язку з відсутністю тієї важливої опори, яку повинна надавати їй сила дорослої людини (батька або матері). Дитина може зробити для себе такий висновок: «Усі повинні мені підкорятись», «Найважливіше – це мої потреби й почуття», «Батьки будуть робити все, що я захочу, достатньо мені тільки проявити завзятість». Свої права дитина відстоює за допомогою крику, плачу, шантажу або психологічного тиску.

Можливі наслідки для дитини – невпевненість у тому, люблять її батьки чи ні, яка випливає з невиявленого батьками гніву або розчарування, відсутність почуття безпеки через своєрідну заміну ролей: батько (мати) виявляється «слабким», дитина – «сильною». У результаті в дитини можуть розвиватись імпульсивність, егоїзм, а також неможливість підкорятись авторитету та співпрацювати у групі (проблеми у школі та серед однолітків).
Можливі наслідки для батьків – небажання бути з дитиною, безсилля, незадоволення собою як батьком/матір'ю. Фрустрація через постійні поступки дитині всупереч власним потребам і почуттям.

Можливі наслідки для родини – неприязнь, холодність, батьки не можуть витримувати поведінки своїх дітей і їм важко уживатися з ними.

Діалог
На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, беручи до уваги почуття й потреби дітей, а в конфліктних ситуаціях вони шукають спільне рішення, що задовольняє всі зацікавлені сторони. Батьки поважають почуття, потреби й думку дитини, стають посередниками у пізнанні світу. Допомагають дитині в розкритті її можливостей, підтримують в побудові правильної адекватної самооцінки. Батьки також поважають і свої почуття та потреби, уміють твердо сказати «ні», коли цього вимагає певна ситуація.

Дитина має право на власну думку, право висловлювати її та брати участь у прийнятті рішень. Завдяки такому становищу вона може відчути задоволення собою, повагу до своєї думки й думки інших, хорошу самооцінку. Тому про себе дитина може думати в позитивному ключі: «Я вмію знайти потрібне рішення», «Я можу бути відповідальним, можу дозволити собі багато чого», «Я спробую свої сили, а якщо щось не вийде, я спробую ще раз».

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками. Дитина розвиває впевненість у собі, повагу до потреб і почуттів (своїх і батьків), творче мислення, ініціативу, незалежність, сміливість пробувати щось нове.

Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьком/матір'ю, відчуття близькості з дитиною, радість бути разом з нею, дружити; сміливість при вираженні неприємних почуттів та емоцій (злість, гнів, розчарування), не травмуючи при цьому почуття дитини, але відкриваючи їй свою реакцію і свій стан.

Можливі наслідки для родини – зменшення кількості конфліктів (а якщо, які й виникають, вирішуються своєчасно). Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається діалог між батьками й дітьми.