Тотальний контроль за життям дитини
А як ще вберегти її від усього довколишнього безладу? Звісно, контролювати, встановити межі й кордони. Так робили й мої батьки: мені обирали хобі, одяг, друзів і музику, я чемно робив уроки та лягав спати о зазначеній порі. Та мій випадок ще не найгірший.

Одна 16-річна британка поділилася в мережі своєю історією. Дівчина пише, що вважає себе бранкою і заручницею своїх батьків. Читайте самі:

Про особисте життя вона лише мріє.

Вдома батьки встановили камери спостереження і заборонили шукати їхнє розташування. З друзями не бачиться взагалі, бо вчиться у закритій школі для дівчат. Хлопцям до неї навіть не можна підходити.

До її сторінок Instagram та Facebook батьки мають цілодобовий доступ.

Навіть якщо вона змінює паролі, вони скинуть їх і будуть перевіряти всі повідомлення.

Помилки у шкільних тестах для неї — неприпустимі.

Дівчина повинна постійно вчитися, на вихідних чи на канікулах, навіть в туалеті бідолашна має розмовляти з мамою, яка чекає під дверима. Вони сплять з мамою на одному ліжку, тато з ними в одній кімнаті. Спати вона лягає о 22:30.

Ще недавно вона не мала смартфону.

Після складання іспитів на відмінно мама подарувала їй свій старенький iPhone 4. Останнім дівчині можна користуватися 30 хвилин щодня, а спортом займатись — лиш 20 хвилин.

Такий контроль нищівний: батьки втрачають єдину дитину, а вона йде у доросле життя взагалі не готовою до нього.

Я сам до 18-ти років не знав, що люблю і не люблю, чого хочу і не хочу: за мене все вирішували батьки. Але у старшій школі навчився обманювати й ледь не провалив вступні іспити до ВНЗ, то і я сам опинився на роздоріжжі. Батьки не навчили життя і не підготували мене до самостійного життя.

Від дитини занадто багато очікують
Знаю, що мої рідні не погані люди, і, озираючись назад у минуле, бачу, скільки добра вони зробили мені тоді. Та, на жаль, вони у своїй голові виліпили інший образ мене, який геть відрізнявся від того, ким себе бачив я.

Я змалку марив бойовими мистецтвами, а в 4 роки батьки віддали мене на заняття гірськими лижами. Коли постало питання про музичну школу, я згодився і запропонував скрипку — натомість мене засадили за фортепіано, де я не протримався й року. А скрипкою я марю і досі.

Завищені вимоги й відсутність похвали чи мотивації
Ні одного разу за життя я не почув від батьків слів: “Ти — молодець”, “Я пишаюся тобою”. Жодного! Коментарі їх обмежувалися лиш “Ти добре виконав те і се, а міг би й краще…”.

Для них похвала була конструктивною критикою та руйнівною мотивацією. Вони мовби й хвалили, але й одразу давали поради, як краще зробити. Мене ж хотілося просто почути слово “молодець, розумник”. Так я припинив взагалі щось робити. А навіщо, якщо тебе і так не похвалять?

Вчені довели, що дітям, на яких чинять такий тиск в сім’ї, важче приходиться в житті, вони не здатні жити в гармонії з собою та зі світом, і навіть можуть свідомо завдавати собі шкоди.

Заборони — єдиний спосіб контролю над дитиною
Мої саме так і робили: “Поки не прибереш в кімнаті — іграшки не отримаєш”, “Якщо не отримаєш найкращу оцінку — до друзів не підеш”. Така сувора мотивація підривала їх авторитет у моїх очах, а особливо вони злилися через оцінки. Роздратування, гнів та розчаровані погляди — і за поганий бал я міг навіть не отримати подарунку на день народження.

Тоді така поведінка щодо мене для мене самого була кінцем світу. Нещодавно прочитав про одну дівчину, яка теж була у схожій ситуації, як я. Знаєте, що вона попросила на день народження? Трошки вільного часу.

“Вітаємо тебе з днем народження! І даруємо тобі… ВОЛЮ! 168 годин на всі твої справи без жодних обмежень! Любимо тебе! Мама і тато!”

Знову повертаючись до науки, скажу, що такі суворі обмеження можуть призвести навіть до фізичних затримок дітей у розвитку, заїкання і страхів, особливо в наймолодшому віці. Та найважливіше — щойно дитина навчиться обходити батьківський контроль, вона буде їх обманювати всіма можливими і неможливими способами.

Ось як ця дівчина-мусульманка:

“Я виховуюсь у дуже суворій сім’ї. І у 18 років знаю, що точно втечу з дому. Мені не можна зустрічатись з хлопцями, а я бачусь з ними ще з 14-ти років. Мені заборонено носити інший одяг, окрім хіджабу, — а я одягаю топ і порвані джинси, щойно заходжу за ріг будинку. Після відбою я втікаю та йду працювати. І все це приховую від тата і мами. Суворі батьки виховують підлих дітей”.

Прихильність до традиційних методів виховання
Веду мову про тілесні покарання. Як дитина може довіряти таким батькам, які можуть крикнути й підняти на неї руку? Такі батьківські “методи виховання” створюю руйнівну, а не теплу й довірливу, атмосферу, в якій підростає дитина.

Насилля — це акт батьківського безсилля. Бити менше покоління чи читати їм моралі — марно, бо дитина копіюватиме ваш спосіб життя і манеру поведінки. Особистий приклад — найкраща мотивація.

До прикладу, мене теж били, і то добряче, шарпали за вухо, кидали мої речі об стіну. І поступово я припинив щось розповідати батькам, десь від 5-го класу. Дотепер борюся з цим бажанням.