Як навчити дітей поважати батьків
11:00, 14.11.2021
Поважати іншу людину — значить, визнавати її гідності і водночас знати, що ти теж гідний поваги. Ця здатність розвивається в ранньому дитинстві, а тому роль батьків тут важлива переоцінити.
Щоб навчити дитину поважати інших, матері з батьком слід почати з себе. Навіть просто демонструючи малюкові, що батьки поважають його думку і прислухаються до нього, вони роблять великий крок до того, щоб і він сам вчився поважати.
Демонструй дитині це на простих прикладах, де простежується чіткий причинно-наслідковий зв’язок: «Ми не шумимо, тому що бабуся / дідусь / братик / сусіди втомилися і відпочивають, а ми поважаємо їх право на відпочинок» або «Я прошу тебе прибирати іграшки на місце, тому що ми цінуємо працю один одного, і це несправедливо, коли ти розкидаєш, а я збираю».
Іди назустріч і поважай межі свого чада. І якщо хочеться, щоб дитина стукала, перш ніж увірватися в твою кімнату, стукай і ти в її двері, перед тим як зайти. Малюк теж має право на особистий простір, і, поважаючи це, ти допомагаєш йому навчитися поважати тебе. Саме поважати, а не боятися твоїх криків або ременя.
Особливо варто приділити увагу відносинам матері і батька, адже це та модель поведінки, яка стане дитині прикладом для наслідування. І якщо тато відкриває перед мамою двері або допомагає одягнути їй пальто, то навряд чи таких батьків викличуть до школи через те, що їх шибеник ображає однокласниць.
Крім особистого прикладу, варто ще й пояснювати дитині, чому в певній ситуації краще вчинити саме так, а не інакше. Обов’язково слід навчити говорити «спасибі» і «будь ласка», пояснити, чому варто вибачитися, якщо випадково наступив комусь на ногу або штовхнув. І краще, якщо на прикладі батьків дитина буде бачити, що це і правда працює.
Склади список того, що робити небажано, а що не можна робити ні за яких умов. Дитина з ранніх років повинна розуміти, що грубіянити дорослим не можна, що вживати непристойні слова заборонено … Але якщо батьки не дотримуються таких же заборон, то у малюка цілком обґрунтовано виникне відчуття несправедливості.
Важливо розуміти, що ввічливість і знання етикету не даються при народженні, а отримуються в процесі соціалізації. І саме батьки, а не дитячий садок, школа або друзі з вулиці зобов’язані пояснити, що добре, а що погано, прищепити норми поведінки.
Уже в молодшому дошкільному віці дитина здатна освоїти елементарні правила поведінки в гостях, в транспорті, за обіднім столом, в громадських місцях, а також навчитися привітання і звернення до старших на «ви».
Ще одним важливим моментом побудови довірчих відносин між батьками і дітьми варто назвати взаємну допомогу. Адже вже з перших років життя дитина може виконувати деякі домашні справи, і з віком цей перелік повинен тільки зростати.
І якщо батьки приймають допомогу з вдячністю, то завзяття дитини допомогти тільки посилюється. Тому не слід робити все за дітей, роблячи їх байдужими спостерігачами. Краще залучати їх до домашніх справ і з терпінням стався до помилок, тоді взаємна повага і любов назавжди оселяться у ваших стосунках.
Щоб навчити дитину поважати інших, матері з батьком слід почати з себе. Навіть просто демонструючи малюкові, що батьки поважають його думку і прислухаються до нього, вони роблять великий крок до того, щоб і він сам вчився поважати.
Демонструй дитині це на простих прикладах, де простежується чіткий причинно-наслідковий зв’язок: «Ми не шумимо, тому що бабуся / дідусь / братик / сусіди втомилися і відпочивають, а ми поважаємо їх право на відпочинок» або «Я прошу тебе прибирати іграшки на місце, тому що ми цінуємо працю один одного, і це несправедливо, коли ти розкидаєш, а я збираю».
Іди назустріч і поважай межі свого чада. І якщо хочеться, щоб дитина стукала, перш ніж увірватися в твою кімнату, стукай і ти в її двері, перед тим як зайти. Малюк теж має право на особистий простір, і, поважаючи це, ти допомагаєш йому навчитися поважати тебе. Саме поважати, а не боятися твоїх криків або ременя.
Особливо варто приділити увагу відносинам матері і батька, адже це та модель поведінки, яка стане дитині прикладом для наслідування. І якщо тато відкриває перед мамою двері або допомагає одягнути їй пальто, то навряд чи таких батьків викличуть до школи через те, що їх шибеник ображає однокласниць.
Крім особистого прикладу, варто ще й пояснювати дитині, чому в певній ситуації краще вчинити саме так, а не інакше. Обов’язково слід навчити говорити «спасибі» і «будь ласка», пояснити, чому варто вибачитися, якщо випадково наступив комусь на ногу або штовхнув. І краще, якщо на прикладі батьків дитина буде бачити, що це і правда працює.
Склади список того, що робити небажано, а що не можна робити ні за яких умов. Дитина з ранніх років повинна розуміти, що грубіянити дорослим не можна, що вживати непристойні слова заборонено … Але якщо батьки не дотримуються таких же заборон, то у малюка цілком обґрунтовано виникне відчуття несправедливості.
Важливо розуміти, що ввічливість і знання етикету не даються при народженні, а отримуються в процесі соціалізації. І саме батьки, а не дитячий садок, школа або друзі з вулиці зобов’язані пояснити, що добре, а що погано, прищепити норми поведінки.
Уже в молодшому дошкільному віці дитина здатна освоїти елементарні правила поведінки в гостях, в транспорті, за обіднім столом, в громадських місцях, а також навчитися привітання і звернення до старших на «ви».
Ще одним важливим моментом побудови довірчих відносин між батьками і дітьми варто назвати взаємну допомогу. Адже вже з перших років життя дитина може виконувати деякі домашні справи, і з віком цей перелік повинен тільки зростати.
І якщо батьки приймають допомогу з вдячністю, то завзяття дитини допомогти тільки посилюється. Тому не слід робити все за дітей, роблячи їх байдужими спостерігачами. Краще залучати їх до домашніх справ і з терпінням стався до помилок, тоді взаємна повага і любов назавжди оселяться у ваших стосунках.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.