Що наші діти будуть розповідати про нас психотерапевту?
11:00, 17.08.2021
Які дії батьків щодо дітей можуть призвести до травм в дорослому житті розповідає терапевт Наталія Ідрисова:
Реалізація власних мрій через досвід дитини
Хочу спростувати це твердження, тому що це зовсім не "жарт". Усі батьки хочуть для своєї дитини тільки найкращого, виховують із ніжністю, турботою, але деякі з них не усвідомлюють, що насправді вони дбають лише про себе.
Коли батьки бачать, що їхня дитина чогось потребує, говорить, наприклад, що хотіла би самокат, як у друга, вони проектують на дитину свою травму, де мама "не купила велосипед". І для того щоб задовольнити свою потребу, повертаючись в минуле, де вони самі були маленькі й не отримали такого бажаного велосипеда, через свою дитину хочуть задовольнити цю потребу. Батьки під виглядом турботи купують дитині не самокат, а велосипед і радіють, задовольнивши своє багаторічне бажання. У такій ситуації дитина залишається на самоті із своєю проблемою, і її потреби залишаються непоміченими й непочутими. Така турбота батьків є однобічною, в ній багато контролю з боку останніх. Здавалося б, батьки такі турботливі, так старались, а дитина не задоволена. Така ситуація склалася через підміну понять у дорослих.
Вікові кризи та сепарація від батьків
Ще одна психологічна ситуація, яка може скластися у стосунках між батьками й дітьми, це - "все одно конфлікт". Для того щоб не створити ситуації непорозуміння із дитиною, батьки надмірно ніжно із нею поводяться, не суперечать, не сваряться, але дитина все одно проявляє агресію стосовно них. Зрештою батьки теж не витримують і викидають на своє чадо так довго накопичене незадоволення. Конфлікту не оминути! Чому? Батьки не можуть довго стримувати багато агресії, яку не хотіли демонструвати дитині, і через деякий час самі не змогли впоратися зі своїми емоціями. Дитині ще складніше. Вона, підростаючи, переживає цілу низку криз: формуються фізіологічні та психічні системи організму, формуються характер, темперамент, темп і ритм життя та мислення. Дорослі вже пройшли цей шлях.
Через кризи проходять всі, бажають вони того чи ні. Сьогодні існує багато літератури про особливості вікової кризи.
Одним із найскладніших є питання підліткової кризи. Це найскладніший період у житті не тільки самої дитини, а й її батьків. У цей період дитина повністю відвертається від батьків, вони втрачають свої авторитет і контроль над підлітком. Пріоритетними стають думка й манера поведінки та спілкування однолітків. Підліток вимагає прийняття його (її) дорослості. Агресія, саботаж, бунт. А якщо ще додаються алкоголь, куріння, сумнівні компанії, це - лише частина того, з чим стикаються батьки
Завдання цього кризисного періоду - сепарація підлітка від батьків. Завдання батьків – повною мірою приймати свою дитину з її почуттями, емоціями, переживаннями, дати можливість навчитися самостійно приймати правильні рішення. І водночас утримувати кордони. Якщо ж "придушувати" почуття дитини в цей період, витісняти той факт, що дитина подорослішала, то це може призвести в подальшому до психологічних травм: складнощі спілкування з протилежною статтю, побудова взаємин, страхи, відчуття провини, агресія, спрямована на батьків, невпевненість у собі, фінансова залежність від батьків, страх самостійно ухвалювати рішення тощо.
Гіперопіка батьків
Останній приклад, який хочу навести, це коли батьки проявляють гіперопіку стосовно дитини. У дорослому житті наслідками такого "піклування" можуть стати спотворена картина світу, нерозуміння життєвих ситуацій, через це виникають сильний стрес, тривога, страх, депресія. Щоб не переживати цих болісних почуттів, вже доросла людина "заїдає" їх, починає вживати алкоголь та наркотики – "швидке щастя". Такій людині складно визначатися зі своїми бажаннями і моральними пріоритетами в житті.
Кожний період кризи ставить свої завдання, з якими дитина повинна давати раду за підтримки батьків. І як би батьки не намагалися вберегти свою дитину від усіляких життєвих труднощів, все одно їй буде завжди про що поговорити з психотерапевтом. І це добре, що свої переживання вона принесе фахівцю, який підтримає її у важкий період і професійно допоможе пройти нелегкий шлях ще в ранньому віці.
Людині важливо пройти свій життєвий шлях, в якому вона може сама помилятися. Головне, щоб завжди поруч були люди, які вміють вислухати, зрозуміти і підтримати.
Реалізація власних мрій через досвід дитини
Хочу спростувати це твердження, тому що це зовсім не "жарт". Усі батьки хочуть для своєї дитини тільки найкращого, виховують із ніжністю, турботою, але деякі з них не усвідомлюють, що насправді вони дбають лише про себе.
Коли батьки бачать, що їхня дитина чогось потребує, говорить, наприклад, що хотіла би самокат, як у друга, вони проектують на дитину свою травму, де мама "не купила велосипед". І для того щоб задовольнити свою потребу, повертаючись в минуле, де вони самі були маленькі й не отримали такого бажаного велосипеда, через свою дитину хочуть задовольнити цю потребу. Батьки під виглядом турботи купують дитині не самокат, а велосипед і радіють, задовольнивши своє багаторічне бажання. У такій ситуації дитина залишається на самоті із своєю проблемою, і її потреби залишаються непоміченими й непочутими. Така турбота батьків є однобічною, в ній багато контролю з боку останніх. Здавалося б, батьки такі турботливі, так старались, а дитина не задоволена. Така ситуація склалася через підміну понять у дорослих.
Вікові кризи та сепарація від батьків
Ще одна психологічна ситуація, яка може скластися у стосунках між батьками й дітьми, це - "все одно конфлікт". Для того щоб не створити ситуації непорозуміння із дитиною, батьки надмірно ніжно із нею поводяться, не суперечать, не сваряться, але дитина все одно проявляє агресію стосовно них. Зрештою батьки теж не витримують і викидають на своє чадо так довго накопичене незадоволення. Конфлікту не оминути! Чому? Батьки не можуть довго стримувати багато агресії, яку не хотіли демонструвати дитині, і через деякий час самі не змогли впоратися зі своїми емоціями. Дитині ще складніше. Вона, підростаючи, переживає цілу низку криз: формуються фізіологічні та психічні системи організму, формуються характер, темперамент, темп і ритм життя та мислення. Дорослі вже пройшли цей шлях.
Через кризи проходять всі, бажають вони того чи ні. Сьогодні існує багато літератури про особливості вікової кризи.
Одним із найскладніших є питання підліткової кризи. Це найскладніший період у житті не тільки самої дитини, а й її батьків. У цей період дитина повністю відвертається від батьків, вони втрачають свої авторитет і контроль над підлітком. Пріоритетними стають думка й манера поведінки та спілкування однолітків. Підліток вимагає прийняття його (її) дорослості. Агресія, саботаж, бунт. А якщо ще додаються алкоголь, куріння, сумнівні компанії, це - лише частина того, з чим стикаються батьки
Завдання цього кризисного періоду - сепарація підлітка від батьків. Завдання батьків – повною мірою приймати свою дитину з її почуттями, емоціями, переживаннями, дати можливість навчитися самостійно приймати правильні рішення. І водночас утримувати кордони. Якщо ж "придушувати" почуття дитини в цей період, витісняти той факт, що дитина подорослішала, то це може призвести в подальшому до психологічних травм: складнощі спілкування з протилежною статтю, побудова взаємин, страхи, відчуття провини, агресія, спрямована на батьків, невпевненість у собі, фінансова залежність від батьків, страх самостійно ухвалювати рішення тощо.
Гіперопіка батьків
Останній приклад, який хочу навести, це коли батьки проявляють гіперопіку стосовно дитини. У дорослому житті наслідками такого "піклування" можуть стати спотворена картина світу, нерозуміння життєвих ситуацій, через це виникають сильний стрес, тривога, страх, депресія. Щоб не переживати цих болісних почуттів, вже доросла людина "заїдає" їх, починає вживати алкоголь та наркотики – "швидке щастя". Такій людині складно визначатися зі своїми бажаннями і моральними пріоритетами в житті.
Кожний період кризи ставить свої завдання, з якими дитина повинна давати раду за підтримки батьків. І як би батьки не намагалися вберегти свою дитину від усіляких життєвих труднощів, все одно їй буде завжди про що поговорити з психотерапевтом. І це добре, що свої переживання вона принесе фахівцю, який підтримає її у важкий період і професійно допоможе пройти нелегкий шлях ще в ранньому віці.
Людині важливо пройти свій життєвий шлях, в якому вона може сама помилятися. Головне, щоб завжди поруч були люди, які вміють вислухати, зрозуміти і підтримати.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.