Чому важливо говорити дитині "ні"
По-перше, пам'ятайте про те, що діти - якими б самостійними, розумними і відповідальними вони вам не здавалися - практично років до десяти не можуть передбачити всіх (а часом взагалі ніяких) наслідків свого вчинку. По-друге, як не дивно, діти сприймають чітко встановлені межі як турботу дорослих про себе. І малюки, і навіть бунтівні підлітки вважають відсутність заборон показником того, що батькам до них "справи немає". Ну і головне, ростіть дитину так, щоб вона могла впевнено вписатися в навколишній соціум. Адже в суспільстві повнісінько правил, які воно вимагає досить жорстко дотримуватися, а за порушення карає.

У певних ситуаціях без слова "ні" не обійтися. І якщо вам потрібно сказати його улюбленому чаду, зробіть це правильно. Дотримуючись таких правил, вам буде набагато легше відмовити дитині. Та й малюк, принаймні внутрішньо, ніяк не зможе пред'явити вам претензій і образ.

Як правильно відмовляти дитині
1. Уважно вислухайте прохання або бажання дитини. Слухайте його спокійно, не поспішайте ні зі словом "так", ні зі словом "ні". Якщо донька чи син занадто малі, допоможіть сформулювати прохання за допомогою уточнюючих фраз: "Ти зараз побачив на полиці машинки? Ти подумав, що одна з них потрібна в твоєму гаражі?" і т.д.

2. Попросіть дитину аргументувати своє прохання - розповісти, чому і навіщо їй щось треба. Це навчить її розрізняти дійсно необхідні речі і "хочу". А вам дозволить поглянути на прохання з її точки зору, побачити ситуацію або проблему її очима. Адже деколи те, що для дорослого дурниця, для дитини життєво необхідно і важливо.

3. Коротко повторіть те, що сказала дитина: "Чи правильно я зрозуміла, що тобі потрібно саме це, тому що ..." Так ви дасте їй зрозуміти, що почули і правильно зрозуміли її прохання. Попросіть уточнити, висловити все до кінця.

4. Якщо ви все-таки вважаєте, що з якихось причин доведеться відмовити - зробіть це саме тепер. Скажіть: "Ні, Ваня, на жаль, я змушена тобі відмовити"

5. Тепер настала черга для вашої аргументації. Не варто думати, що дитина занадто мала або дурна і не зрозуміє вас. Не бійтеся поділитися з нею проблемами - матеріальними (якщо у вас немає грошей зараз для дорогої покупки), виховними (якщо відмова - це покарання за проступок), браку часу і т.д.

6. Швидше за все, у відповідь на ваші слова дитина влаштує провокацію: стане тиснути на жалість чи іншу слабку точку, скандалити, лити сльози - кожен робить це по-своєму. Якщо ви вирішили говорити "ні", будьте міцні, не піддавайтеся. Просто дайте зрозуміти чаду, що розумієте його прикрість, але зробити нічого не можете.

7. Завжди пам'ятайте, у дитини є право просити про щось, а у вас - відмовити їй! Проте бувають ситуації, коли в процесі розмови ви вирішуєте змінити свою точку зору, оскільки аргументи дитини здаються вам досить вагомими. У цьому випадку обгрунтуйте свою згоду так, щоб маленький співрозмовник зрозумів, що не сльози або подібні маніпуляції змусили вас погодитися, а саме визнання вами важливості та пріоритетності бажаного для нього. Якщо це вимагає великих матеріальних витрат, не робіть вигляд, що "вам все по плечу" (якщо насправді це не так). Нехай дитина розділить наслідки несподіваної грошової витрати в сімейному бюджеті (я куплю тобі ролики, але нам доведеться цілий місяць прожити без цукерок і кіно).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що робити, якщо дитина лається?

Що заважає вам відмовляти грамотно?
Невміння розібратися у власних мотивах заборон і дозволів. Запитайте себе, що ви готові дозволити дитині, що - ні, чому і в яких ситуаціях. Що з того, що не заборонено з причин безпеки життя і здоров'я (і дитини, і оточуючих), ви готові обговорювати? Наскільки узгоджені в сім'ї дозволи і заборони, які виходять від різних дорослих, і які цілі вони при цьому переслідують?

Небажання слухати малюка і вникати в його проблеми. "Ні, і все! Відстань!"- Таку відповідь чує дитина в цьому випадку. Можливо, ви втомилися, засмучені, кимось ображені. Або просто дитина вибрала невідповідний момент, коли ви зайняті іншою справою. Якщо ви не в змозі розмовляти, скажіть дитині про це прямо і чесно: "Знаєш, зараз я не готова вести серйозні розмови. Я прибираю квартиру (погано себе почуваю, засмучена), давай поговоримо після вечері (завтра вранці, в неділю). Тоді я зможу вислухати тебе спокійно, і ми все серйозно обговоримо". Повірте, дитина зрозуміє вас і оцінить те, що ви готові розмовляти з нею "по-дорослому". Тільки не забудьте про призначений час, інакше втратите довіру малюка!

Почуття провини. Зазвичай воно сигналізує про неблагополуччя у ваших з дитиною відносинах. Ви відчуваєте себе винними, коли не можете купити йому айпад, "як у Артема", або замок з каретами для ляльки Барбі, "як у Насті"? Вам здається, що ви позбавляєте свою дитину чогось дуже важливого і потрібного для неї? І це ви, ви, завжди прагнули бути зразковим батьком, якого ніхто і ніколи не може дорікнути в тому, що його чаду "чогось бракує"!

Швидше за все, йому дійсно "бракує". Тільки не машинок, жуйок, нарядів, конструкторів, а ... мами чи тата. Живого і людського спілкування з ними.

Якщо до сьогоднішнього дня у відповідь на будь-яке "приставання" дитини ви пропонували їй нову іграшку, задумайтеся: можливо, прийшов час змінити ситуацію? І з "машини із заробляння грошей" для виконання всіх його примх перетворитися на нормальну турботливу маму? Ту саму, з якою можна веселитися, грати, гуляти у дворі або відправитися в похід, обговорити шкільні плітки і отримати цінну пораду по завоюванню неприступної сусідки з третього поверху? І тоді почуття провини розсіється само собою ...

Бажання бути "ідеальним" батьком. Таким, у чийого малюка є все-все-все, який завжди готовий забути про себе заради дитини. Це прекрасно і буває правильно. Але не завжди. Сім'я - це не місце нескінченного потакання, це територія, де малюк вчиться жити і спілкуватися з людьми. І тому важливо навчити його розбиратися в бажаннях і відрізняти їх від примх, спокійно їх обговорювати, вміти приймати відмову, а не бачити в кожному "ні" кінець світу - без цього немає ні дорослості, ні самостійності. Тому, якщо ви прагнете бути ідеальним батьком, обов'язково врахуйте і цей аспект.

Реакція на відмову

Всі діти реагують на відмову по-різному. Це залежить від темпераменту і сформованого характеру дитини, звичних в сім'ї манер поведінки і способів реагування на виникаючі труднощі . До речі, придивіться уважніше, адже дитина в цьому випадку - точна копія вас або вашого чоловіка (дідуся чи бабусі). Адже саме ви з перших днів демонстрували їй, як поводиться скривджена людина. Тому на дзеркало нарікати безглуздо, набагато краще знайти спосіб примирити малюка з суворою дійсністю. Дайте йому виплакати своє горе, а потім просто обійміть і переконайте у своїй любові. Адже найстрашніше для дитини - залишитися з думкою, що їй відмовили не тому, що такі обставини сімейного життя, правила поведінки чи інші "об'єктивні" причини, а через неуважність, нелюбові до нього батьків, її "непотрібності" і їх "байдужості".