Якщо в сім’ї двоє дітей, між ними завжди буде конкуренція. Навіть у випадку, коли різниця у віці між дітьми — понад 10 років. Перша дитина зазвичай більш тривожна і менш впевнена у собі. Так буває через те, що на першу дитину покладають багато надій, очікувань.

До другої дитини стільки вимог немає. Тому вона більш конкурентно здатна і протягом усього життя прагне першості. Їй хочеться бути кращою за старшого брата чи сестру в усьому: навчанні, спорті, дружбі й іншому. Батькам варто мати на увазі цей факт, щоб вони розуміли, звідки береться конкуренція між дітьми.

Якщо дітей троє і більше, то це вже мінігрупа, мінісистема. Тоді діти самі встановлюють власні правила й обов’язки. Батьки в такому випадку переважно більше уваги приділяють фінансовим питанням. Тому діти часто вирішують конфлікти так, що дорослі про це не знають.

Батькам варто звернути увагу на те, хто з дітей хоче бути лідером у стосунках та з чого розгоряється конфлікт. Важливо зрозуміти, чи це повторюється та сама суперечка, чи конфлікт розвивається, чи кожного разу він новий.

Потрібно усвідомлювати, що старша дитина має більше впливу, але й може отримати суворіше покарання від батьків. А молодша тим часто користується і провокує старшу на якісь вчинки. Важливо розібратися: у чому феномен такої поведінки. Якщо конфлікти повторюються, то з чим це пов’язано: з браком уваги чи тим, що дитині не вистачає тактильного контакту? Адже бійка чи штовханина — це і є про той контакт. Дитина шукає будь-якого способу взаємодіяти з братом чи сестрою. Можливо, вона хоче щось підгледіти, навчитися, дізнатися, чим цікавиться брат або сестра. Розуміючи це, можна побудувати для себе картину, чому стається конфлікт.

Наступний крок — задоволення істинної потреби дитини. У дошкільнят — і у хлопчиків, і у дівчаток — сильніший контакт із мамою. У дітей є потреба в увазі та підтримці. І саме мама може задовольнити її.

Проводьте більше часу з дітьми, придумайте спільні заняття, обов’язки. Навіть прибирання — це про спільну дію, контакт і зацікавлення. Завдяки таким спільним обов’язкам можна навчити дитину домовлятися: спочатку ми зробимо те, що важливо для мене, а потім те, що важливо для тебе.

Коли конфлікт уже відбувається, перш за все потрібно дати дітям випустити пару. Нехай це буде крик, сперечання, емоційні сплески. Та починати говорити варто тоді, коли запал згасне.

Також батькам важливо не бути на чиємусь боці. Бо якщо дорослі постійно підтримують одну дитину, то з іншою, що не отримує підтримки, можуть зіпсуватися стосунки. Тому батькам важливо зберігати нейтралітет.

Дуже часто у суперечці більш тривожна дитина (частіше за все старша) буде готова поступитися. Дитина, яка більш конкурентоздатна, може вважати це власною перемогою. Але в цій ситуації батькам важливіше навчити дітей домовлятися. Ця навичка потрібна протягом життя кожній людині. Особливо помічна вона у партнерських стосунках.

Отже, батькам важливо говорити нейтральним голосом і не бути на боці однієї дитини, навіть враховуючи різницю у віці. Адже обоє — це діти, й вони рівні у своїх правах.

Розгляньмо ситуацію. У двох братів дошкільного віку спільні ролики. Вони сваряться, бо хочуть одночасно кататися. Після виплеску дітьми емоцій, батьки повинні спокійно пояснити, що хлопчикам варто домовитися і кататися по черзі. Наприклад, кожен по годині. А щоб вирішити, хто починає, можна підкинути монетку. Тоді вирішує випадок і батьки залишаються нейтральною стороною в цьому конфлікті.

У суперечки дітей підліткового віку батькам важче втручатися. Якщо підлітки постійно конфліктують, у них залишилися невирішені проблеми з дитячих часів. І це перейшло в середній чи старший пубертат.

Тут батьки не повинні втручатися у вирішення конфлікту, а вибір залишається за братом і сестрою.

Конвенція ООН з прав дитини говорить про те, що кожен може сказати «стоп», відмовитися чи дозволити. І ніхто не має права на це впливати.

У конфліктних ситуаціях між підлітками батьки можуть лише пояснити їм їхні права. Наприклад, дві сестри сваряться, бо старша не дозволяє молодшій брати свій одяг. Дорослим варто пояснити, що кожна має поводитися в цій ситуації так, як для неї прийнятно. Якщо старша не дозволяє брати одяг, то і менша може не дозволити брати свій. Або менша може дозволяти, але лише раз на місяць, якщо така умова їй підходить.

Діти повинні дійти згоди самостійно. А домовитися можна в присутності батьків, щоб ніхто не порушив обіцянку потім. Це озвучення ситуації дорослим допоможе уникнути подальших конфліктів.

Найважливіше завдання батьків у цій ситуації — навчити дітей відстоювати власні права. Адже те, чого ми навчилися у сімейній системі, ми транслюємо й у подальшому житті. І якщо дитина дозволяє, щоб у її справи втручалися, її правами нехтували, то вона продовжить це робити і в дорослому житті.