Психологиня назвала ознаки, що дитина має депресію і може думати про самогубство
07:00, 10.11.2023
До основних факторів, що призводять до розвитку суїцидальної поведінки у молоді належить депресія. Згідно з окремими дослідженнями близько третини жертв суїциду серед молоді мали клінічну депресію або інші психічні розлади. До безпосередніх факторів ризику належить також зловживання психоактивними речовинами, фізіологічні зміни, пов’язані з підлітковим віком або тривалої хворобою.
Підлітковий вік сам по собі – психоемоційно важке кризове явище. Гормональні хвилі в сукупності із кардинальними змінами соціального статусу, за якого разом із правами та свободами в наборі придбавається оберемок власної відповідальності за своє життя та свої вибори, природньо спричиняють високий рівень тривоги, оскільки це незнайомі і невідомі терени, і досвіду проживання дорослого життя вони не мають. Так, ніби однією ногою вони знаходяться ще в дитинстві, іншою – вже в дорослому житті, і в такому “шпагаті” щонайменше дуже дискомфортно, а часто – страшно і боляче. І якщо до цього додається відсутність навичок здорового подолання стресового навантаження, їм може бути надто важко впоратися з труднощами підліткового віку: неприйняттям, помилками, розривами стосунків, проблемами в навчанні або труднощами в сім’ї.
До факторів, які підвищують ризик суїциду у дитини, крім безпосередньо розладів ментального здоров’я, належать окремі життєві обставини такі, як:
- факт усиновлення (удочеріння);
- втрата близьких друзів чи членів родини або труднощі в стосунках з ними;
- сімейна історія ментальних розладів, суїциду чи дій, які могли призвести до суїциду;
- досвід фізичного чи сексуального насилля, психоемоційного насилля чи булінгу;
- доступ до засобів, за допомогою яких можливо здійснити суїцид, наприклад, зброя або медикаменти.
Чого точно не варто робити батькам
Важливо розуміти, що у внутрішньому світі підлітка немає напівтонів, світосприйняття загострене, емоції на максимумі, їх хитає та перевертає як маленький човник в бурхливому океані, і найбільше та найперше, що потрібно такому човнику – це пришвартуватися до великого корабля або до берега, спертися на когось або щось, що є достатньо стійким, надійним та стабільним.
Найважливіше, чого не варто робити з будь-якими почуттями підлітка, це знецінювати почуття та забороняти їх, натомість надзвичайно важливо показати, що ви розумієте, що з ними відбувається. Якщо звернутися до прикладу з підлітковим коханням, знеціненням могла б бути фраза “в тебе ще багато таких закоханостей буде”, натомість варто було б сказати “схоже, що це сильне почуття, таке, якого раніше ти в своєму житті не відчував/ла”.
Що має насторожити батьків
Депресивні стани у дитини можна і прогледіти, якщо не знати, на що саме варто звертати увагу. До таких “тривожних дзвіночків” належить:
- насамперед усні або письмові (в соцмережах) повідомлення безпосередньо про суїцид, наприклад “я більше не створюватиму нікому проблем”, “я покінчу з цим життям”;
- підвищення рівня вживання алкоголю або наркотиків;
- відчуття безпорадності та безнадії стосовно якоїсь ситуації;
- прояви ризикованої або саморуйнівної поведінки. Також сюди можна віднести прояви, які в цілому є типовими для підліткового віку: зменшення рівня спілкування (соціалізації) та зростання бажання бути наодинці; значні коливання настрою;
- зміни у звичному життєвому ритмі, зокрема у режимі харчування та сну.
Якщо батьки мають підозру щодо суїцидальних намірів дитини, відразу потрібно з нею про це говорити, не боятися що ці розмови можуть поселити суїцидальні ідеї в голові дитини, розпитати про почуття дитини, не знецінювати труднощі, з якими дитина зустрілася; уважно слухати та запевнити дитину в своїй любові; звернутися за професійною допомогою до психіатра, психолога.
Підлітковий вік сам по собі – психоемоційно важке кризове явище. Гормональні хвилі в сукупності із кардинальними змінами соціального статусу, за якого разом із правами та свободами в наборі придбавається оберемок власної відповідальності за своє життя та свої вибори, природньо спричиняють високий рівень тривоги, оскільки це незнайомі і невідомі терени, і досвіду проживання дорослого життя вони не мають. Так, ніби однією ногою вони знаходяться ще в дитинстві, іншою – вже в дорослому житті, і в такому “шпагаті” щонайменше дуже дискомфортно, а часто – страшно і боляче. І якщо до цього додається відсутність навичок здорового подолання стресового навантаження, їм може бути надто важко впоратися з труднощами підліткового віку: неприйняттям, помилками, розривами стосунків, проблемами в навчанні або труднощами в сім’ї.
До факторів, які підвищують ризик суїциду у дитини, крім безпосередньо розладів ментального здоров’я, належать окремі життєві обставини такі, як:
- факт усиновлення (удочеріння);
- втрата близьких друзів чи членів родини або труднощі в стосунках з ними;
- сімейна історія ментальних розладів, суїциду чи дій, які могли призвести до суїциду;
- досвід фізичного чи сексуального насилля, психоемоційного насилля чи булінгу;
- доступ до засобів, за допомогою яких можливо здійснити суїцид, наприклад, зброя або медикаменти.
Чого точно не варто робити батькам
Важливо розуміти, що у внутрішньому світі підлітка немає напівтонів, світосприйняття загострене, емоції на максимумі, їх хитає та перевертає як маленький човник в бурхливому океані, і найбільше та найперше, що потрібно такому човнику – це пришвартуватися до великого корабля або до берега, спертися на когось або щось, що є достатньо стійким, надійним та стабільним.
Найважливіше, чого не варто робити з будь-якими почуттями підлітка, це знецінювати почуття та забороняти їх, натомість надзвичайно важливо показати, що ви розумієте, що з ними відбувається. Якщо звернутися до прикладу з підлітковим коханням, знеціненням могла б бути фраза “в тебе ще багато таких закоханостей буде”, натомість варто було б сказати “схоже, що це сильне почуття, таке, якого раніше ти в своєму житті не відчував/ла”.
Що має насторожити батьків
Депресивні стани у дитини можна і прогледіти, якщо не знати, на що саме варто звертати увагу. До таких “тривожних дзвіночків” належить:
- насамперед усні або письмові (в соцмережах) повідомлення безпосередньо про суїцид, наприклад “я більше не створюватиму нікому проблем”, “я покінчу з цим життям”;
- підвищення рівня вживання алкоголю або наркотиків;
- відчуття безпорадності та безнадії стосовно якоїсь ситуації;
- прояви ризикованої або саморуйнівної поведінки. Також сюди можна віднести прояви, які в цілому є типовими для підліткового віку: зменшення рівня спілкування (соціалізації) та зростання бажання бути наодинці; значні коливання настрою;
- зміни у звичному життєвому ритмі, зокрема у режимі харчування та сну.
Якщо батьки мають підозру щодо суїцидальних намірів дитини, відразу потрібно з нею про це говорити, не боятися що ці розмови можуть поселити суїцидальні ідеї в голові дитини, розпитати про почуття дитини, не знецінювати труднощі, з якими дитина зустрілася; уважно слухати та запевнити дитину в своїй любові; звернутися за професійною допомогою до психіатра, психолога.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.