Розанна розповідає, що у дитинстві між нею та її молодшими на три роки братами-близнюками було багато сварок.

"Вони були разом, однією командою, тому це завжди було двоє проти одного", - каже Розанна, 46-річна мама, яка живе у Нью-Джерсі в США.

Частково цей конфлікт триває й тепер, розповідає жінка. Іноді може здатися, що з дитинства нічого не змінилося.

"Ми були дуже-дуже різними. Ми наче перебували у різних світах, і я думаю, що схожа проблема зараз і у моїх двох дітей".

Розанна - мати 16-річного сина й 14-річної доньки, які не ладять з дитсадка. "Сварки виснажують, - каже вона. - Досить довго ми взагалі уникали робити щось всією родиною, тому що було просто неможливо чути це".

"Ми не можемо просидіти за обіднім столом і 10 хвилин, щоби не почалася сварка. Вони постійно переймаються одне одним, коментують та натискають на больові точки".

Брати і сестри б'ються. Це відомо кожному, в кого є брат чи сестра. Таке суперництво є поширеним явищем.

"Дітям складніше, ніж дорослим, усвідомити, що їх засмучує, та стримувати свої імпульси. Тому вони багато сваряться", - пояснює доктор Раймонд Раад, співзасновник центру психічного здоров'я в Нью-Йорку RIVIA Mind.

Утім, битви між братами й сестрами зазвичай допомагають дітям сформувати навички спілкування. Вони вчаться справлятися з конфліктами та покращують взаємодію з іншими.

У багатьох з віком суперництво зменшується і стає темою для жартів на сімейних вечірках.

Однак у деяких родинах конфлікт залишається. Опитування 2000 дорослих британців, проведене в рамках рекламної кампанії для телесеріалу "Спадкоємці" (Succession), у якому брати і сестри постійно намагаються перевершити одне одного, показало, що понад половина респондентів досі конкурують зі своїми братами і сестрами.

51% відсоток дорослих розповів, що змагаються практично через усе: від володіння будинком до того, хто влаштовує сімейну зустріч.

Суперництво між братами і сестрами у дитинстві нікого не дивує. Але багато хто, як Розанна та її брати, мають складні стосунки й після того, як залишили батьківський дім. Чому ця конкуренція триває - і чи можливо її подолати?

Порівняння й суперечки

"Люди схильні порівнювати", - пояснює Шон Д. Вайтхед, професор розвитку людини та сімейних досліджень в Університеті штату Юта, США.

"Брати й сестри спонукають до порівняння. Вони живуть під одним з вами дахом, ростуть разом із вами і зазвичай приблизно одного з вами віку. Вони перебувають у тому ж оточені й у схожих з вами обставинах, і отже, уникнути порівняння з ними складно".

Саме тому вони часто порівнюють свої академічні чи спортивні успіхи або змагаються за увагу батьків. Часто ходять до однієї школи та спортивних секцій, що провокує ще більше порівнянь.

Що менше вікова різниця між дітьми, то більше суперництво.

Ця природна схильність порівнювати себе з іншими людьми є основною рушійною силою конкуренції між братами і сестрами. Насамперед це тому, каже Раад, що в дитинстві ми проводимо з цими людьми найбільше часу й знаємо їх найкраще.

Навіть якщо брати й сестри не змагаються у якийсь спільній галузі, вони знаходять інші способи конкурувати.

На думку Вайтхеда, деякі брати і сестри намагаються виділитися певним чином, щоби зменшити конкуренцію. Однак дослідження не дають однозначної відповіді, що це ефективно.

Наприклад, у Розанни з братами та у її власних дітей головною причиною конфліктів є саме несхожість.

Дочка Розанни талановита у спорті, а сину легко дається навчання. За словами жінки, її дочка повинна працювати набагато більше, щоби отримувати хороші оцінки. І це стало каменем спотикання між її дітьми.

"Багато вчителів і навіть деякі члени родини часто коментували, яким розумним є мій син. - каже Розанна. - І доньці це завжди складно чути".

Змагання часто посилюється у підлітковому віці, каже Раад, тому що "батьки, школа чи спортивне середовище створюють враження повсюдної конкуренції".

Навіть коли брати і сестри виростають у дорослих людей з індивідуальною особистістю, відмінності продовжують конкуренцію та конфлікти.

Хоча їхні шляхи розходяться, додає Раад, "це не означає, що вони не будуть сперечатися про щось пізніше у житті".

Фактор справедливості

Ще одним важливим чинником суперництва між братами і сестрами є справедливість, яка дуже важлива для дітей.

"Батьки частіше надають привілеї молодшим дітям, - пояснює Раад. - Ви можете дозволити 12-річній дитині не лягати спати раніше 10, але тоді й молодша дитина теж не піде спати, тому що батьки не хочуть сварок".

Однак коли молодшим дітям щось дозволяють, а старшим - ні, це змушує останніх гостро відчувати несправедливість. Це створює конфлікт, додає Вайтхед.

Виявляється, що це прагнення до справедливості між братами і сестрами зберігається й у дорослому житті, знову провокуючи суперечки.

"Часто причиною конфлікту стає відчуття, що ми походимо з однієї сім'ї, зростали в одному місці, тож справедливо, що ми повинні бути схожими та рівними", - каже дослідник.

"Проблеми виникають, коли хтось із братів чи сестер відчуває, що в їхньому житті щось несправедливо. Коли хтось із них красивіший, розумніший, успішніший, виникає відчуття, що генофонд розподілений нерівномірно".

У зрілому віці питання справедливості між братами і сестрами стосується таких речей, як професійний успіх, задоволеність шлюбом і таке інше, додає Раад.

"Про друзів ви завжди можете сказати "ми різні, у нас таке різне походження", але брати й сестри мають спільне походження, й тому виглядає справедливим, що вони повинні мати однакові успіхи".

Здорова конкуренція

Проте деяке суперництво між дорослими братами і сестрами не таке вже й погане. Понад чверть респондентів в опитуванні OnePoll зазначили, що конкурують з братами й сестрами у професійній сфері, а 15% респондентів стверджують, що суперництво мотивує їх у кар'єрі.

Двоє з 10 дорослих переконані, що суперництво з братом чи сестрою допомогло їм досягти більшого у житті. Отже, конкуренція у розумних межах - цілком природна й здорова.

До того ж більшість братів і сестер з віком поступово припиняють змагатися одне з одним.

Хоча пояснити, чому в одних родинах суперництво зникає, а в інших - ні, досить складно.

"Найкращий провісник дорослих стосунків - ваше дитинство, але можливість для змін є завжди", - зазначає Вайтхед.

Ті, кого життя розкидало далеко й хто не має можливості часто бачитися, звісно, конкурують менше.

Впливають на стосунки й великі зміни, які довелося пережити родині.

"Люди одружуються, народжують дітей, втрачають батьків. Усе це допомагає переорієнтувати відносини". Такі важливі моменти об'єднують і допомагають зламати паркани.

Але зрештою питання, чи зможуть люди здолати свої дитячі суперечки, насамперед залежить від їхньої особистості.

Батьки також можуть допомогти дітям знищити природне суперництво та захистити їх від серйозніших конфліктів у подальшому житті.

"Батьки повинні на власному досвіді показати дітям, як розв'язувати проблеми та формувати соціальні навички", - вважає Раад.

"Конфлікти - це природно, але вирішувати їх можна по-різному, якщо ви покажете дітям, як їх згладжувати, це допоможе їм пізніше".

Заохочуйте своїх дітей підтримувати близькі стосунки у дорослому віці, навіть якщо час від часу вони сперечатимуться.

"Стосунки між братами і сестрами тривають усе життя, - зазначає Вайтхед. - Що старшими ми стаємо, то більше значення вони мають для нас".

"Коли ми втрачаємо батьків, брати і сестри є останнім зв'язком, який ми маємо з родиною. Зрештою, брати й сестри залишаються одне з одним".

"Між мною й братами було багато напруги у дитинстві, - каже Розанна. - Але тепер ми зустрічаємось на сімейних заходах, піклуємось про маму, переписуємось. З одним із них я навіть зблизилися, хоча це й сталося вже набагато пізніше".