Синдром відмінника – це хвороблива залежність від думки близьких, бажання завжди бути першим та страху не бути на висоті.

Цей синдром формується у дитини ще в дошкільному віці, а перші його прояви можуть бути помітні в молодшому шкільному віці. Водночас синдром може виникнути і в дорослих людей під впливом професійного оточення, до прикладу.

"Ідеальний учень" зазвичай гіпервідповідальний, цілеспрямований, має хорошу репутацію та скрупульозно підходить до всіх поставлених завдань. Проте у надмірній кількості такі риси характеру можуть нашкодити особистості в майбутньому.

"Синдром відмінника – це прагнення робити все досконало з очікуванням похвали та зворотного зв'язку з високим напруженням та страхом зробити помилку", – розповідає психологиня Алла Рожкова.

"У дитячому віці проявом є висока тривожність. У цьому випадку обов’язково наявне підкріплення дорослими. Наприклад, рідні дуже незадоволені та карають дитину різними способами за те, що вона не виконує певні завдання", – пояснює психологиня Алла Рожкова.

Сприяти виникненню синдрому відмінника можуть суворі та вимогливі вчителі.

Надмірна критика згодом підвищує відчуття провини, напруги, сорому та дуже високу тривожність, яка виражатиметься в намаганнях щось переробити.

"В дорослому віці – ті ж ознаки, проте в цьому випадку реальність вже не сприймається як реальність.

Наприклад, людина проходить по коридору та зустрічає свого керівника. Вона іде пити каву та думає, що керівник тепер вважає ніби в неї забагато відпочинку, а робота виконується надто повільно", – консультує Алла Рожкова.

Психологиня додає, що синдром відмінника у дорослому віці також може супроводжуватися розвитком прокрастинації – коли завдання відкладаються на потім. Це також впливатиме на самооцінку та самоцінність.

Розвиваються ситуації, коли важко довести проєкти до кінця: їх або не завершують, або нікому не показують. Спостерігається намагання довести все до ідеалу, який достатньо розмитий і досягнути його справді важко.

Чим шкодить синдром відмінника
У деяких випадках синдром відмінника може допомогти досягти приголомшливих результатів у професійному та особистісному самовдосконаленні. Але тут дуже важливо вчасно взяти його під контроль, щоб він не перетворив життя на постійні перегони за міфічним успіхом.

Здавалося б, чим може бути небезпечний цей синдром? "Відмінник" відповідально підходить до кожного завдання, прагне виконати його якнайкраще і заслужити схвалення своєї роботи.

Але це тільки на перший погляд. Людина з синдромом ідеального учня перебуває в постійному стані емоційної напруги та тривоги, що негативно впливає на її здоров'я.

З психоемоційного боку, за словами експертки, розвиваються такі стани:

- незадоволення власними успіхами;
- думки про себе лише в негативному ключі;
- висока тривожність;
- невротичні стани;
- занижена самооцінка;
- невпевненість в собі;
- надмірна самокритика.

Людина завжди ставить перед собою високу планку та переживає велику кількість критики знецінювання. Їй складно досягати результату, адже планка ідеалу надто висока.

Коли немає досягнення успіху, а є лише розуміння, що ти невдаха (хоча насправді це не так) – омріяні результати настільки високі та нереальні, що досягти їх практично неможливо.

"Це впливатиме на відчуття напруги в організмі, що надалі може спричинити мігрені чи інші стани. Тривала напруга сприяє розвитку:

- хронічної втоми;
- схильності до емоційного вигорання;
- тривожних розладів;
- депресії", – додає психологиня.

Якщо ви помітили ці прояви у себе або у дитини, обов'язково зверніться за допомогою до фахівця.

Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині?

Зібрали поради, які допоможуть батькам краще спілкуватись з нащадками.

Знизьте свої очікування щодо дитини.
Можливо, ви перегинаєте палицю, вимагаючи від сина чи доньки відмінних оцінок з усіх предметів, ідеальної чистоти в кімнаті, перших місць на конкурсах та олімпіадах. Більше цікавтеся шкільним життям дитини, та тим, що для неї важливо, а не оцінками в щоденнику.

Хваліть дитину за результат, а не за оцінку.
Не забувайте розповісти своїй дитині, що ви задоволені результатами, незалежно від того були вони відмінні, чи ні. Хваліть її за пророблену роботу: нагадуйте дитині, що з кожним разом вона виконуєзавдання краще.

Замість того, щоб запитувати дитину, які бали вона отримала, ставте відкриті запитання про процес навчання.

Зосередьтеся на зусиллях і розвитку. Заохочуйте перерви та активний відпочинок, наприклад, фізичні вправи або читання для задоволення.

Не порівнюйте свою дитину з іншими.
Краще порівнюйте успіхи дитини з її попередніми досягненнями: "Ти так гарно прочитав вірш! Набагато краще, ніж минулого разу".

Навчіть сина чи доньку не заздрити, а навпаки – радіти успіхам іншим.

Не концентруйтеся на поганих оцінках.
Не мотивуйте дитину до прагнення перемогти за будь-яку ціну. Пам'ятайте, що відмінні оцінки не гарантують подальшого успішного та щасливого життя.

Багато хто вважає, що обдаровані діти – лише ті, хто досягає вершин у школі. Це не завжди так. Деякі діти є неуспішними учнями, чиї оцінки не відповідають їхнім здібностям. Відсутність хороших балів не означає, що дитина не обдарована.

Однак у випадках постійної академічної неуспішності – обов'язково з'ясуйте її причину.

Дайте дітям робити власний вибір.
Багато залежить від виховання: плекайте у дітей незалежність та дозволяйте їм вести власні битви. Дайте їм трохи автономії та свободу експериментувати, розв'язувати проблеми, відстоювати свою думку і робити помилки.

Опіка над дітьми може допомогти їм краще вчитися в старших класах, але в університеті це може обернутись катастрофою. Дозвольте дитині самій вибрати те, що їй подобається, і сконцентрувати свої зусилля на певній сфері.

Навчіть дитину долати проблеми та спокійно ставитися до поразок і критики.
Кожен може помилитися. Світ не зруйнується, а близькі не перестануть любити дітей через їхні помилки.

Поясніть дитині, що до критики потрібно ставитись як до альтернативної точки зору. Кожен має право на власну думку. Варто дякувати тим, хто робить цінні зауваження та свідомо їх зважувати.

Не бути "відмінником" – також серйозна навичка, яка стане в пригоді у житті. Помилки, поразки, втрати містять в собі величезний потенціал нових знань, навичок і саморозуміння.

Тому людині важливо навчитися використовувати свої невдачі як сходинки на шляху до прийняття і розуміння себе.