1. Якщо чоловік поводиться тихо, це ще не означає, що сталося щось погане. Спонукати чоловіків бути більш відвертими й експресивними — це добре, та не треба сприймати їхнє мовчання як привід до занепокоєння. Чоловіки можуть бути стриманими, коли йдеться про їхні емоції, але це не завжди слід розглядати як своєрідний психологічний розлад. Насправді, іноді це саме те, що «лікар прописав», особливо в ситуаціях, які самі у собі уже «емоційно заряджені».

2. Аби змінити поведінку чоловіка, треба не прискіпуватися до нього. Слід звернутись до його найглибшого почуття — чесності. Якщо ви попросите чоловіка щось зробити, мотивуючи це (якомога конкретніше) вашими потребами, то він, швидше за все, це зробить. Проте якщо ви просто скаржитиметеся, що «він завжди», або «він ніколи», або «він не може» зробити те чи інше, то він може просто впасти у відчай і, як наслідок, узагалі перестане звертати на вас увагу. Спробуйте більш позитивний і сприятливий підхід: не повторюйте йому, чого він не зробив; замість цього скажіть, що ви хочете, аби він зробив (чи яким був) і як багато це означатиме для вас. Хоч би скільки жінка бажала, щоб чоловік зрозумів усе сам, іноді вона повинна проковтнути свою гордість і сказати йому прямо, чого хоче її серце (а не тільки те, що їй не подобається). Знаю‑знаю, це не найромантичніша порада у світі, але чи ви усвідомлюєте, що згодом ставатиме дедалі менш романтично? Згодом з’явиться гіркота від того, що «невже він не може здогадатися», чого ви насправді хочете. А так принаймні є шанс, що він може цього навчитися.

3. Чоловіки «люблять очима». Кожен має свої слабкості, і з певних причин чоловіки особливо вразливі, коли справа доходить до візуальних відчуттів. Відмінність між двома статями у цьому аспекті — це психологічний, фізіологічний і неврологічний факт, тому, будь ласка, не порівнюйте цього з тим, що відчувають жінки при вигляді чоловіка у спідній білизні і/або чоловіка без сорочки. Звісно, все має свої позитивні сторони; проте наша надмірно сексуалізована культура створює багато приводів говорити про недоліки. Тому не випадково (і статистичні дані це підтверджують) чоловіки борються з залежністю від порнографії набагато частіше, ніж жінки. Я не пропоную, аби жінки вбиралися в паранджу або «муу-муу» (це популярне «reductio ad absurdum» — доведення до абсурду). Варто шукати здорову золоту середину. Адже коли жінка одягається зі смаком — але не занадто відверто, — то більшість здорових чоловіків притягує її особистість, а не конкретна, стратегічно оголена частина тіла. І все ж, деякі з вас будуть скаржитися, що чоловіки повинні просто стримувати себе, і що вони цілком здатні контролювати власні пристрасті… І я згоден. Але будьмо чесними: якщо це особлива слабкість чоловіків, то чому ви використовуєте її як «наживку», особливо, якщо зважати на те, що деякі представники сильної статі самі здатні перетворити вас у «жертву»?

4. Чоловіки мають своє «щасливе місце». Чоловіків звинувачують, що вони іноді втрачають зв’язок зі своїми почуттями; і певною мірою це правда. Проте я би сказав, що не все так просто… Істина полягає в тому, що чоловіки — глибоко емоційні, та виражають вони це зовсім інакше, аніж жінки. Коли ситуація стає вкрай важкою, вони зазвичай мігрують у так зване «щасливе місце» замість того, щоб переживати свої емоції відкрито. Досить часто це місце ностальгії, місце, де сонце і щастя. Для деяких воно знаходиться перед телевізором протягом години (або двох); для інших — це музика 1980‑х (не будемо вказувати пальцями); а ще для когось — перегляд старих спортивних відео з днів, що давно минули. Принцип той самий: віднайти спосіб впоратися із труднощами; і це треба вшанувати. Іншими словами, дозвольте йому усамітнитись у його щасливому місці — головне, аби ненадовго. Чоловіки мають природну схильність: бажання втекти в «країну мрій», — але будьте в стані підвищеної готовності, якщо він починає проводити там надто багато часу. Чоловікам необхідно іноді втікати, та часом їм навіть необхідно, аби ними керували ззовні (думаю, саме тому вони проводять так багато часу з об’єктом, що називається «пульт дистанційного керування»). Однак, якщо саме це характеризує їхню особистість, тоді вже справді причина непокоїтися.

5. Чоловіки сприймають своє хобі не менш серйозно, ніж роботу. Те, як чоловік аналізує спорт, спілкується всю ніч із друзями, грає у відеоігри або бере участь у будь‑якій іншій «несуттєвій» діяльності, на перший погляд може здатися марнуванням часу. Але ви повинні зрозуміти, що улюблена спортивна команда або будь‑яке інше особисте захоплення для нього — це справді серйозно. Так, це захоплення не принесе їжу на стіл і не врятує світ, але для нього це (у своєрідний первісний спосіб) творчий вихід, який дозволяє звершувати героїчні вчинки та перемагати. Немає потреби ставати шанувальником усього, чим він захоплюється, але розуміння того, як багато це для нього означає, навчить вас прийняти «цю його безглузду забаганку». Проявіть трохи інтересу й цікавості до того, що подобається вашому чоловікові. Це матиме велике значення. Зробіть це, навіть якщо його хобі абсолютно вас спантеличує, як, приміром, спантеличує мене любов моєї дружини до шопінгу.
Джерело: https://credo.pro