Коли дружина про свого чоловіка (або ж навпаки) каже, що то хрест, який їй судилося нести, її спокута – я майже фізично відчуваю той біль стосунків, який оперізує подружжя. Назвати подруга «своїм хрестом» – це всього лише спосіб сказати: «Ці стосунки роблять мені боляче» або «Ця людина ранить мене і мені важко впоратися з цим».

Хіба священик давав вам такої покути? Якщо ні, то я розчарую вас: коли називаєте свого чоловіка або дружину «хрестом, який судилося нести», це не йде на користь ані взаєминам, ані коханій людині.

В чому проблема?
Річ у тім, що ви мимоволі ототожнюєте подруга у цілому з однією проблемою у стосунках. Ви називаєте кохану людину не «хрестом», а проблемою. Ставите чоловіка або дружину в завчасно програшну позицію, заперечуєте ймовірність покращення ситуації, вирішення дилем.

Під маскою смирення, відбираєте вільну волю в коханої людини.

Так, цю метафору часто застосовують, аби описати ситуацію, сповнену безпорадності та безсилля; коли один у подружжі відчуває безвихідь та самотність. Ці емоції зрозумілі, і вони не беруться нізвідки. Тим не менше, у подружжі людина не має права називати іншу «своїх хрестом» – не тому, що у стосунках немає місця болю, а тому, що ви повинні визначити справжню причину вашої біди і з`ясувати, як можна зарадити собі і взаєминам.

Коли проблема – ми самі:

Часом джерело болю – наші власні рани, бажання та незрілість. Іноді потреби, навіть важливі та гострі, не під силу задовільнити чоловіку чи дружині. Це може відбутися, якщо ми очікуємо, що інша людина любитиме та піклуватиметься про нас у спосіб, якого нам забракло від батьків; або якщо потребуємо постійної уваги і очікуємо, що кохана людина миттєво виконуватиме наші забаганки (навчиться читати думки напевно). Якщо найменша критика завдає болю, вам буде непросто також.
Чи це чужа провина? Ні.

Ми можемо мати дитяче, спрощене уявлення про свободу, що не збігатиметься із обов'язками в сім'ї.

Розуміння того, що кохана людина насправді відрізняється від нафантазованого образу, також може принести чималий клопіт. Якщо у подружжі вам доводиться долати ці труднощі, порада одна:

Настав час з`ясувати, що таке шлюб насправді.

За свої труди дістанете нагороду: коли думатимете менше про власну незалежність і потреби та вчитиметеся розпізнавати потреби коханої людини – звільнитеся самі від служіння егоїзму та надмірно суб`єктивного сприйняття речей.

З ким ви уклали шлюб? Маєте прийняти цю людину, а не змиритися з нею. Не маєте права казати: «Ти – мій хрест, бо не відповідаєш очікуванням». А от нагадування про те, «Як добре, що ти є» і «Я люблю тебе таким, як ти є» і «Ти не мусиш змінюватися, але якщо прагнеш цього, я підтримаю тебе» вашому чоловіку чи дружині буде чути дуже приємно.

Це не просто. Аби виявляти таку поміркованість у стосунках, треба володіти значним внутрішнім ресурсом – відчувати, що нас люблять і цінують.

Коли проблема – у коханій людині:

Але провина може належати й іншій людині також. Якщо це залежність, насильство або зрада – такі дії неминуче викликатимуть пригніченість, страждання, безпорадність та біль. Однак назвати подруга «власним хрестом» і змиритися – означає тільки підсилити відчуття безвиході, пригнітити свій емоційний стан ще більше.

Тоді потрібно діяти, а не страждати.

Якщо проблема серйозна – не зволікайте і звертайтеся до фахівця – психолога або іншого спеціаліста.
Більше того: якщо ви усвідомлюєте, що вам або вашим дітям загрожує реальна небезпека, варто вжити радикальних заходів, аби захистити сім'ю. Іноді треба зайняти стійку позицію проти неприйнятної поведінки: "Ти вже кілька тижнів не приходив додому тверезий, тому мусиш їхати", «Ми будемо жити окремо, допоки ти не підеш на терапію і не навчишся давати раду своєму гніву та фізичній агресії».

Повідомити про власні границі – не означає мститися; це єдиний можливий спосіб зберегти стосунки і дати шанс почати все з початку.

Бог хоче, щоб ми були щасливими

Врешті-решт, Бог подарував людині життя, аби та розвивалася та вчилася бути щасливою. Але Він поважає вільну волю людини: Господь не заперечує – хоча і не схвалює – страждання дружини, якою нехтують через залежність або зради.

Він співчуває та прагне допомогти людям, зранених у сім`ях, повернути втрачене – відчуття надії, впевненості у своїх силах та віри в майбутнє.

Бог також хоче, аби людина, яка завдала вам болю, ступила на стежку виправлення та покаяння, з Його поміччю. Врешті-решт, Господь закликає нас вчитися прощати. Це не означає, що маємо змиритися зі злом, агресією чи насильством – але усвідомити, що всі люди недосконалі і повинні розвиватися. Тільки прощення може відкрити шлях до прогресу і зцілення стосунків.

Як вирішити проблему?

Зрозуміти, що проблема полягає в ситуації або поведінці, а не в людині загалом.