Дитина з татом виконує домашні обов'язки, а з мамою ні: Чому так?
11:00, 01.07.2022
Як правило, мама – це якраз ця каструлька. Дитина відчуває повну безпеку. А тому дозволяє собі більший прояв емоцій поруч із мамою. Зокрема, сильних негативних емоцій, з якими вона сама не справляється.
Істерика, спротив, сльози й крик – це інстинкт. У дитини ще не розвинений імпульс-контроль, за який відповідає префронтальна кора мозку. А тому фізично не працює контроль, аналіз, критичне мислення. Це все формується аж до 25 років.
Коли ви просите дитину щось зробити, а вона відмовляється чи навіть злиться, то запускається сирена істерики. Раціональні пояснення в цей момент на дитину не діють.
ЯК ЗАСПОКОЇТИ:
- приєднатися до емоцій дитини (це можна зробити словами: я чую, я знаю; озвучити емоції: ти злий, ти наляканий);
- механічне стишення (тссссс, я знаю, я поруч);
- переключення уваги або відволікання (працює для маленьких дітей);
- спуститися нижче рівня обличчя дитини й тільки тоді починати говорити (це показує, що небезпеки немає);
- не забороняти дитині емоції (те, що для нас не проблема, для дитини – катастрофа). Істериці треба давати право бути.
Тільки після заспокоєння можна починати розмову з дитиною, пояснити важливість її допомоги, озвучити прохання чи доручення.
Істерика, спротив, сльози й крик – це інстинкт. У дитини ще не розвинений імпульс-контроль, за який відповідає префронтальна кора мозку. А тому фізично не працює контроль, аналіз, критичне мислення. Це все формується аж до 25 років.
Коли ви просите дитину щось зробити, а вона відмовляється чи навіть злиться, то запускається сирена істерики. Раціональні пояснення в цей момент на дитину не діють.
ЯК ЗАСПОКОЇТИ:
- приєднатися до емоцій дитини (це можна зробити словами: я чую, я знаю; озвучити емоції: ти злий, ти наляканий);
- механічне стишення (тссссс, я знаю, я поруч);
- переключення уваги або відволікання (працює для маленьких дітей);
- спуститися нижче рівня обличчя дитини й тільки тоді починати говорити (це показує, що небезпеки немає);
- не забороняти дитині емоції (те, що для нас не проблема, для дитини – катастрофа). Істериці треба давати право бути.
Тільки після заспокоєння можна починати розмову з дитиною, пояснити важливість її допомоги, озвучити прохання чи доручення.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.