Діти-білінгви: як виховувати двомовних дітей
15:00, 08.10.2016
Багато років побутувала точка зору, що білінгвізм гальмує мовленнєвий розвиток дитини. Факт - діти із двомовних сімей (а також діти, батьки яких емігрували в іншу країну) зазвичай починають говорити пізніше своїх "одномовних" однолітків. Але це не означає, що білінгвізм сам по собі викликає затримку мовного розвитку. Якщо дитина біологічно здорова, то вона благополучно освоїть обидві мови - але скоріше пізно, ніж рано. Причина проста: їй доводиться запам'ятовувати в два рази більше слів.
Однак якщо лікарі ставлять малюкові затримку психічного розвитку (ЗПР), якщо встановлено, що проблеми з мовою у малюка обумовлені не білінгвізмом, а особливостями його нервової системи, то двомовність може дитині нашкодити. У таких випадках фахівці настійно рекомендують батькам перейти на одну мову, і тільки коли дитина почне на ній зв'язно висловлюватися, приступати до вивчення другої.
Буває, що двомовні діти застосовують стратегію змішання мов за принципом спрощення: вимовляють кожне конкретне слово на тій мові, на якій його простіше вимовити. У міру розвитку мови багато хто воліє вибирати простіші мовні конструкції - залежно від того, якою мовою що легше сказати. Зазвичай це проходить до молодшого шкільного віку. Якщо цього не відбувається, добре б вдатися до допомоги логопеда.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Домашнє навчання - альтернатива школі: 10 нюансів, які потрібно знати
Психологи відзначають у двомовних дітей три основні вікових кризи. Кожна з них може стати справжнім випробуванням для батьків.
6-7 років. Дитина йде в школу, і у неї починається перша криза самоідентифікації. Всі її однокласники говорять однією мовою, а вона звикла мислити на двох. Хто ж вона насправді, яка мова йому рідніша? В один прекрасний день дитина може прийти зі школи і роздратовано заявити мамі, що говорити відтепер буде тільки мовою однокласників і вчительки. Або, навпаки, замкнутися у собі і почати заявляти одноліткам, що "моя твоя не розуміє" (так часто буває в умовах скупчення декількох іншомовних дітей в одному класі). Ідеальний варіант - визначення себе як, наприклад, "українського німця", "української японки", гармонійне сусідство двох культур - можливе, якщо в сім'ї панує максимально здорова і доброзичлива атмосфера незалежно від навчальних успіхів дитини.
12-14 років. Отаке посилювання підліткової кризи: мало того що гормони вирують і весь світ стає колючим, так ще і двомовність робить з дитини білу ворону. Дитина знову ж може зробити спробу вибрати "ведучу" мову; вибір дуже сильно залежить від відносин з "предками".
16-18 років. Час вибору професії. Якщо підросла дитина вибрала рід діяльності, пов'язану зі знанням обох мов, - радійте, білінгвізм піде їй на користь. Якщо ні, добре б знайти причину, по якій другу мову краще не забувати: наприклад, можливість вільно спілкуватися з іноземцями під час подорожей по світу.
Однак якщо лікарі ставлять малюкові затримку психічного розвитку (ЗПР), якщо встановлено, що проблеми з мовою у малюка обумовлені не білінгвізмом, а особливостями його нервової системи, то двомовність може дитині нашкодити. У таких випадках фахівці настійно рекомендують батькам перейти на одну мову, і тільки коли дитина почне на ній зв'язно висловлюватися, приступати до вивчення другої.
Буває, що двомовні діти застосовують стратегію змішання мов за принципом спрощення: вимовляють кожне конкретне слово на тій мові, на якій його простіше вимовити. У міру розвитку мови багато хто воліє вибирати простіші мовні конструкції - залежно від того, якою мовою що легше сказати. Зазвичай це проходить до молодшого шкільного віку. Якщо цього не відбувається, добре б вдатися до допомоги логопеда.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Домашнє навчання - альтернатива школі: 10 нюансів, які потрібно знати
Психологи відзначають у двомовних дітей три основні вікових кризи. Кожна з них може стати справжнім випробуванням для батьків.
6-7 років. Дитина йде в школу, і у неї починається перша криза самоідентифікації. Всі її однокласники говорять однією мовою, а вона звикла мислити на двох. Хто ж вона насправді, яка мова йому рідніша? В один прекрасний день дитина може прийти зі школи і роздратовано заявити мамі, що говорити відтепер буде тільки мовою однокласників і вчительки. Або, навпаки, замкнутися у собі і почати заявляти одноліткам, що "моя твоя не розуміє" (так часто буває в умовах скупчення декількох іншомовних дітей в одному класі). Ідеальний варіант - визначення себе як, наприклад, "українського німця", "української японки", гармонійне сусідство двох культур - можливе, якщо в сім'ї панує максимально здорова і доброзичлива атмосфера незалежно від навчальних успіхів дитини.
12-14 років. Отаке посилювання підліткової кризи: мало того що гормони вирують і весь світ стає колючим, так ще і двомовність робить з дитини білу ворону. Дитина знову ж може зробити спробу вибрати "ведучу" мову; вибір дуже сильно залежить від відносин з "предками".
16-18 років. Час вибору професії. Якщо підросла дитина вибрала рід діяльності, пов'язану зі знанням обох мов, - радійте, білінгвізм піде їй на користь. Якщо ні, добре б знайти причину, по якій другу мову краще не забувати: наприклад, можливість вільно спілкуватися з іноземцями під час подорожей по світу.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.