Відділення від батьків (сепарація) — необхідна складова психологічного дорослішання та становлення зрілої особистості. Психолог Кирило Зіньков пояснив, чому не варто боятися сепарації та який парадокс вона приховує в собі.
Сепараційна тривожність або, простіше кажучи, боязнь розлуки з батьками – досить складне явище в дітей. Але водночас це нормальна складова процесу розвитку дитини. Розгляньмо рекомендації, як дітям і батькам пройти через цей складний етап. Якщо ви коли-небудь сумнівалися у власній важливості, спробуйте непомітно залишити дитину, поки вона захоплено малює. В одну мить її безтурботність заступить тривога, малеча почне плакати або кричати. У цей момент ви зрозумієте, що дитина цілковито залежить від вас у всьому, що стосується її безпеки, спілкування й життя загалом.
Сепарація — це психологічне відділення дитини від батьків і перехід з дитячого стану у дорослий. Уявіть собі свіже молоко, з часом нагору підіймаються вершки, їх збирають і з них утворюється вже новий продукт — сметана або сир. Так само мама і дитина — до певного вони віку майже одне ціле, але поступово син чи донька стає собою, окремою особистістю. Сепарація завжди відбувається поступово і у різних проявах: на початку життя дитини це більше фізіологічне відділення, з віком — емоційне, побутове, психологічне.
