Якщо дитина боїться розлуки з батьками
07:00, 27.10.2022
Це може бути приємно, особливо якщо ви в полоні екзистенційних думок, наприклад: «Що я роблю зі своїм життям, поки минає моя молодість?» або «Моя донька любить маму більше, ніж мене, тому що мама займається з нею різними справами і проводить з нею більше часу». Поруч є маленька людина, котра обожнює вас настільки, що не дозволяє вам відійти від неї ні на крок, і вам від цього добре. Ви відчуваєте себе особливими.
Зрозуміло, така ситуація приховує і певні недоліки. Багато батьків стикалися з ними.
1. Це приносить незручності, навіть іноді дратує
Це звучить жахливо, якщо йдеться про прихильність дитини до батьків. Але як ще назвати нестямні дитячі крики, що ви їх чуєте кожного разу, коли відходите від дитини буквально на декілька метрів?
2. Це викликає почуття провини
Ви можете поспішати на роботу. Вам може знадобитися вийти в іншу кімнату, щоб зателефонувати. Нарешті, вам може знадобитися відійти в туалет або прийняти душ. Але якщо ви спробуєте віддалитися від дитини хоча б на декілька кроків, вона втратить самовладання. І ви почуватиметеся доволі жахливо. Зрозуміло, виховний процес часто викликає в батьків почуття провини. Можливо, і ви припускалися певних помилок у вихованні дитини. Але коли ви не можете відійти від неї ні на крок і при цьому почуваєтеся винними – це вже занадто.
3. Це завдає болю дитині
Крім того, що ви маєте масу незручностей і почуття провини, страх розлуки викликає в дитини паніку. Уявіть, що ви займаєтеся підводним плаванням і розумієте, що у вашому аквалангу закінчився кисень. Приблизно так само почувається дитина, відчуваючи сепараційну тривогу.
Страх розлуки – це досить важке випробування для дитини. Але це також нормальний етап у її розвитку, тому і вам, і дитині необхідно його прожити. Однак проживання сепараційної тривоги не означає її заохочення. Ваша кінцева мета – показати дитині, що вона в безпеці навіть тоді, коли ви залишаєте її, а не дозволяти дитині контролювати кожен ваш рух.
Зрозуміло, не всі батьки поділяють таку думку. Деякі вважають, що прихильність дітей до батьків робить щасливими обох. Але подумайте: чи справді описане вище можна назвати ідеальними сімейними взаєминами? Прихильність дитини до вас справді дуже важлива, але нічого страшного не трапиться, якщо ви час від часу займатиметеся своїми справами й даватимете дитині спокій. Зрештою, крім прихильності у взаєминах із дитиною важливі довіра (дитина має вірити в те, що ви повернетеся, коли пішли) і розуміння того, що є й інші люди, які зможуть про неї подбати.
Поясніть дитині, що ви можете ненадовго йти, але обов'язково повернетеся. Є багато способів, щоб зробити це: розіграти сценку за допомогою ляльок або м'яких іграшок, розповісти дитині казку про розлуку й повернення або просто говорити їй фразу: «Мама завжди повертається». Якщо цих способів виявиться недостатньо, зверніться до педіатра: він порадить, як дати раду сепараційній тривозі дитини.
Щоб допомогти дитині впоратися із ситуаційною тривогою, дотримуйтеся таких рекомендацій:
1. Не намагайтеся відволікти дитину, щоб непомітно вийти з кімнати
Якщо ви залишаєте дитину з нянею або бабусею, можете спокуситися непомітно вийти з дому, поки дитина чимось зайнята. Це може позбавити вас необхідності бути присутніми при істериці дитини, але таке ваше зникнення буде занадто несподіваним для неї.
2. Якщо ви попрощалися з дитиною, не повертайтеся, щоб її заспокоїти
Це спантеличує дитину (вона може подумати, що така її поведінка може змусити вас залишитися). Крім того, ви й самі ризикуєте запізнитися.
3. Зберігайте щасливий вираз обличчя
Так, у цей момент ви можете відчувати сильний стрес, але не давайте про нього знати. Дитина не зрозуміє, що ваш стрес викликаний суперечливими почуттями – любов'ю, провиною й розчаруванням. Вона думатиме, що ви теж стривожені через те, що змушені йти.
4. Коли вам потрібно йти – просто йдіть
Коли вам потрібно йти, попередьте про це дитину і дайте їй декілька хвилин, щоб підготуватися. Ніжно попрощайтеся з нею, а потім просто йдіть. На порозі зупиніться й нагадайте дитині, що ви повернетеся і що вона весь цей час буде в безпеці. Так ви й самі переконаєте себе в цьому.
Зрозуміло, така ситуація приховує і певні недоліки. Багато батьків стикалися з ними.
1. Це приносить незручності, навіть іноді дратує
Це звучить жахливо, якщо йдеться про прихильність дитини до батьків. Але як ще назвати нестямні дитячі крики, що ви їх чуєте кожного разу, коли відходите від дитини буквально на декілька метрів?
2. Це викликає почуття провини
Ви можете поспішати на роботу. Вам може знадобитися вийти в іншу кімнату, щоб зателефонувати. Нарешті, вам може знадобитися відійти в туалет або прийняти душ. Але якщо ви спробуєте віддалитися від дитини хоча б на декілька кроків, вона втратить самовладання. І ви почуватиметеся доволі жахливо. Зрозуміло, виховний процес часто викликає в батьків почуття провини. Можливо, і ви припускалися певних помилок у вихованні дитини. Але коли ви не можете відійти від неї ні на крок і при цьому почуваєтеся винними – це вже занадто.
3. Це завдає болю дитині
Крім того, що ви маєте масу незручностей і почуття провини, страх розлуки викликає в дитини паніку. Уявіть, що ви займаєтеся підводним плаванням і розумієте, що у вашому аквалангу закінчився кисень. Приблизно так само почувається дитина, відчуваючи сепараційну тривогу.
Страх розлуки – це досить важке випробування для дитини. Але це також нормальний етап у її розвитку, тому і вам, і дитині необхідно його прожити. Однак проживання сепараційної тривоги не означає її заохочення. Ваша кінцева мета – показати дитині, що вона в безпеці навіть тоді, коли ви залишаєте її, а не дозволяти дитині контролювати кожен ваш рух.
Зрозуміло, не всі батьки поділяють таку думку. Деякі вважають, що прихильність дітей до батьків робить щасливими обох. Але подумайте: чи справді описане вище можна назвати ідеальними сімейними взаєминами? Прихильність дитини до вас справді дуже важлива, але нічого страшного не трапиться, якщо ви час від часу займатиметеся своїми справами й даватимете дитині спокій. Зрештою, крім прихильності у взаєминах із дитиною важливі довіра (дитина має вірити в те, що ви повернетеся, коли пішли) і розуміння того, що є й інші люди, які зможуть про неї подбати.
Поясніть дитині, що ви можете ненадовго йти, але обов'язково повернетеся. Є багато способів, щоб зробити це: розіграти сценку за допомогою ляльок або м'яких іграшок, розповісти дитині казку про розлуку й повернення або просто говорити їй фразу: «Мама завжди повертається». Якщо цих способів виявиться недостатньо, зверніться до педіатра: він порадить, як дати раду сепараційній тривозі дитини.
Щоб допомогти дитині впоратися із ситуаційною тривогою, дотримуйтеся таких рекомендацій:
1. Не намагайтеся відволікти дитину, щоб непомітно вийти з кімнати
Якщо ви залишаєте дитину з нянею або бабусею, можете спокуситися непомітно вийти з дому, поки дитина чимось зайнята. Це може позбавити вас необхідності бути присутніми при істериці дитини, але таке ваше зникнення буде занадто несподіваним для неї.
2. Якщо ви попрощалися з дитиною, не повертайтеся, щоб її заспокоїти
Це спантеличує дитину (вона може подумати, що така її поведінка може змусити вас залишитися). Крім того, ви й самі ризикуєте запізнитися.
3. Зберігайте щасливий вираз обличчя
Так, у цей момент ви можете відчувати сильний стрес, але не давайте про нього знати. Дитина не зрозуміє, що ваш стрес викликаний суперечливими почуттями – любов'ю, провиною й розчаруванням. Вона думатиме, що ви теж стривожені через те, що змушені йти.
4. Коли вам потрібно йти – просто йдіть
Коли вам потрібно йти, попередьте про це дитину і дайте їй декілька хвилин, щоб підготуватися. Ніжно попрощайтеся з нею, а потім просто йдіть. На порозі зупиніться й нагадайте дитині, що ви повернетеся і що вона весь цей час буде в безпеці. Так ви й самі переконаєте себе в цьому.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.