Що робити, коли дитина відмовляється від їжі?
07:00, 06.08.2023
Спершу на харчовий інтерес впливає спосіб харчування батьків. Звички та вподобання дитини – це віддзеркалення того, що і як їдять її батьки. Якщо дорослі їдять нашвидкуруч, майже не вживають овочів і обрані продукти досить одноманітні – дитина буде повторювати таку поведінку. Батькам тоді складніше вводити продукти прикорму, а вже у більш дорослому віці дитина буде харчуватись так само.
Другий етап формування харчового інтересу – з початком прикорму. Дитину треба поступово ознайомлювати з великою кількістю різних продуктів. Малюк має гратися з їжею, пробувати різні смаки, намагатись їсти з тарілки. Обов’язково повинні бути спільні сімейні трапези з батьками.
Порушення харчового інтересу – основна причина, чому діти відмовляються від їжі або споживають лише певні продукти. Це не хвороба чи якась особливість дитини. Причиною відмови від їжі може бути також нераціональне, неправильне харчування.
Часто у сім’ях зловживають продуктами з високим глікемічним індексом, які швидко підвищують рівень цукру у крові: це печиво, цукерки, випічка. Дитина з’їла кілька цукерок, рівень глюкози швидко піднявся, виробились гормони, які пригнічують апетит. Одна маленька цукерка справді може впливати на апетит, і дитина кілька годин не захоче їсти.
Коли батьки скаржаться, що їхні діти нічого не їдять, – це найчастіше означає, що дитина їсть не те, чого хоче мама. Марно вимагати від малюка з’їсти тарілку супу чи овочі, якщо перед цим він випив солодкий сік і з’їв пряник.
Фахівці пропонують батькам співпрацювати з дитиною та в руслі своїх вподобань коректувати меню. Батьки не мають вмовляти дитину щось «з’їсти за маму». Їжа – це не те, про що треба просити, дитина має самостійно хотіти їсти.
Якщо питання раціону та харчування дитини виходить на перший план, це часто може вказувати на те, що у сім’ї багато інших проблем. Розв’язувати їх батьки починають за допомогою їжі. Наприклад, у сім’ї не вміють виражати свою любов іншим способом, окрім як правильно нагодувати дитину. Так, ніби кожна дитина – це не людина зі своїми бажаннями та смаками, а автомат, який має утилізувати корисні продукти. Важливо зрозуміти, чому харчове питання настільки важливе у цій сім’ї й чи не має там інших, важливіших проблем.
Що менше напруги вдома пов’язано з їжею, то швидше дитина почне довіряти їжі та розширювати свій харчовий діапазон. Батьки можуть лише пропонувати щось нове. Наприклад, «Я знаю, що тобі не подобаються огірки. Але якщо ти раптом захочеш – можеш їх спробувати знову, вони ось тут». Новий продукт можна запропонувати дитині вісім разів, щоб вона звикла до нього і перестала його боятись. Якщо після цих спроб дитина досі не їсть його – цей продукт варто прибрати на кілька місяців і пропонувати щось інше.
Досвід показує, що діти, батьки яких не сильно заморочувались щодо харчування, у підлітковому віці менш схильні до розладів харчової поведінки й загалом у них менше психологічних проблем, які можуть впливати на спосіб життя.
Також є дослідження, які показують, що діти, які частіше їдять разом зі своєю сім’єю – у дорослому віці частіше обирають правильні продукти. Бо є приклад батьків, вдома часто стараються готувати здорову їжу і враховують вподобання всіх членів сім’ї: наприклад, не додають у суп цибулю. За столом усі обмінюються позитивом і гарним настроєм – так ми вчимо дітей, що їжа не пов’язана з негативом, і виховуємо у них правильне ставлення до неї.
Другий етап формування харчового інтересу – з початком прикорму. Дитину треба поступово ознайомлювати з великою кількістю різних продуктів. Малюк має гратися з їжею, пробувати різні смаки, намагатись їсти з тарілки. Обов’язково повинні бути спільні сімейні трапези з батьками.
Порушення харчового інтересу – основна причина, чому діти відмовляються від їжі або споживають лише певні продукти. Це не хвороба чи якась особливість дитини. Причиною відмови від їжі може бути також нераціональне, неправильне харчування.
Часто у сім’ях зловживають продуктами з високим глікемічним індексом, які швидко підвищують рівень цукру у крові: це печиво, цукерки, випічка. Дитина з’їла кілька цукерок, рівень глюкози швидко піднявся, виробились гормони, які пригнічують апетит. Одна маленька цукерка справді може впливати на апетит, і дитина кілька годин не захоче їсти.
Коли батьки скаржаться, що їхні діти нічого не їдять, – це найчастіше означає, що дитина їсть не те, чого хоче мама. Марно вимагати від малюка з’їсти тарілку супу чи овочі, якщо перед цим він випив солодкий сік і з’їв пряник.
Фахівці пропонують батькам співпрацювати з дитиною та в руслі своїх вподобань коректувати меню. Батьки не мають вмовляти дитину щось «з’їсти за маму». Їжа – це не те, про що треба просити, дитина має самостійно хотіти їсти.
Якщо питання раціону та харчування дитини виходить на перший план, це часто може вказувати на те, що у сім’ї багато інших проблем. Розв’язувати їх батьки починають за допомогою їжі. Наприклад, у сім’ї не вміють виражати свою любов іншим способом, окрім як правильно нагодувати дитину. Так, ніби кожна дитина – це не людина зі своїми бажаннями та смаками, а автомат, який має утилізувати корисні продукти. Важливо зрозуміти, чому харчове питання настільки важливе у цій сім’ї й чи не має там інших, важливіших проблем.
Що менше напруги вдома пов’язано з їжею, то швидше дитина почне довіряти їжі та розширювати свій харчовий діапазон. Батьки можуть лише пропонувати щось нове. Наприклад, «Я знаю, що тобі не подобаються огірки. Але якщо ти раптом захочеш – можеш їх спробувати знову, вони ось тут». Новий продукт можна запропонувати дитині вісім разів, щоб вона звикла до нього і перестала його боятись. Якщо після цих спроб дитина досі не їсть його – цей продукт варто прибрати на кілька місяців і пропонувати щось інше.
Досвід показує, що діти, батьки яких не сильно заморочувались щодо харчування, у підлітковому віці менш схильні до розладів харчової поведінки й загалом у них менше психологічних проблем, які можуть впливати на спосіб життя.
Також є дослідження, які показують, що діти, які частіше їдять разом зі своєю сім’єю – у дорослому віці частіше обирають правильні продукти. Бо є приклад батьків, вдома часто стараються готувати здорову їжу і враховують вподобання всіх членів сім’ї: наприклад, не додають у суп цибулю. За столом усі обмінюються позитивом і гарним настроєм – так ми вчимо дітей, що їжа не пов’язана з негативом, і виховуємо у них правильне ставлення до неї.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.