Ось 7 речей, які діти з більшою ймовірністю успадкують від батька.
Коли дитина починає ходити, у промові батьків з’являються нові фрази. «Не біжи, а то впадеш!», «Відійди, а не те обпечешся!» – кожен з нас хоч раз, та говорив таке своєму малолітньому синові чи доньці. До яких наслідків призводять подібні застереження? Чи можна говорити щось інше, якщо ми хочемо виростити дитину міцною і здоровою?
Дитина почувається спокійно тільки тоді, коли в родині — мир і злагода. А якщо батьки постійно сваряться, та ще дитина буває свідком домашнього насильства, вона неймовірно страждає, навіть якщо її ніхто не лає і взагалі не звертає на неї уваги.
Дослідники з Центру мозку та пізнання Університету Помпеу Фабра (UPF) провели аналіз, який показує, що природне логічне мислення існує вже в дитячому віці, і воно не залежить від уміння говорити.
Перше «агу», перші слова, речення – все це запам'ятовується новоспеченим батькам на все життя. Однак часом малюки змушують своїх батьків понервувати, не поспішаючи вимовляти настільки довгоочікувані слова. Як же визначити, чи пора дитині розмовляти, чи відповідає розвиток малюка його біологічному віку?
Від перших років життя дитини батьки намагаються з’ясувати, якими талантами вона обдарована. Часом віддають її на тисячі занять та курсів. Але потім дитина часто обирає не те, що пропонують їй дорослі. Чому? Тому що іноді батьки намагаються задовольнити власні потреби, надолужити те, чого не мали в дитинстві за рахунок власних дітей, зовсім не маючи на меті зрозуміти сильні сторони юної особистості.
Ми не виховуємо дітей, щоб підготувати їх до дитинства - ми готуємо їх до дорослого життя. Ми здійснюємо певні дії для виховання наших дітей, і, виходячи з цього, діти розуміють, яка поведінка є нормальною. Вони закріплюють свої звички і моделі поведінки, які залишаються з ними і в дорослому житті.
Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п’яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні.
Британські фахівці прийшли до наступного висновку: щоб дитина отримувала хороші оцінки в школі, вона повинна добре харчуватися зранку.
Варто дитині вирости з пелюшок, і час починає летіти неймовірно швидко. Оком моргнути не встигнете, а вона в садку, а потім вже сама йде в старші класи. З наукової точки зору, "дитсадківський" вік — це оптимальний час для освоєння однієї цінної навички, яка значно вплине на загальний розвиток дитини і сформує впевненість у собі.
Зріст дитини у 4 роки приблизно – 95-110 см, причому хлопчики не сильно відрізняються по зростанню від дівчаток, а от вага у них зазвичай трохи більше – від 15 до 20 кг, дівчатка в 4 роки важать приблизно 14 – 18 кг. В 4 роки більшість дітей можуть похвалитися повним комплектом молочних зубів — 20 штук і хорошим апетитом – малюки із задоволенням їдять 4-5 разів на день, хоча часто стають помітно худішими, ніж раніше. Спати вдень після 4-х років найчастіше продовжують тільки діти, привчені до післяобіднього відпочинку в садку.
Якщо протягом 18-21 місяців свого життя, ваша дитина перетворилась на іншу особистість, не лякайтесь – це насправді абсолютно нормально. Це природно, що ваша дитина отримала почуття самостійності протягом свого другого року життя. Спостерігайте за цими подіями на цьому етапі її розвитку.
Американські академіки з Інституту Північної Кароліни повідомили про те, що рівень інтелектуального розвитку дитини можна передбачити.
Зараз, щоб забезпечити своєму малюку щасливе і безтурботне майбутнє, багато батьків цілодобово пропадають на роботі. А в цей час у дитини розвивається комплекс неповноцінності - відчуває себе непотрібною і самооцінка понижується.
Наукові співробітники Національного інституту охорони здоров'я Америки провели експеримент, де брало участь приблизно 4,4 тисячі дітей від 9 до 10 років.
Вчені провели експеримент, де взяли участь 21 дитина у віці від 4 до 13 років.
Як привчити малюка самостійно їсти?
Виконуйте з малюком такі вправи, що навчити його рівноваги.
Коли можна з упевненістю сказати, що малюк вміє сидіти? Адже навіть 4-5-місячного карапуза можна підперти подушками і хвалитися, що він вміє сидіти. Але це не має нічого спільного з упевненим самостійним сидінням (з прямою спинкою і відповідною роботою м'язів хребта). Більше того, має пройти ще якийсь час, поки малюк навчиться сам сідати. Щоб малюк якнайшвидше освоїв цю непросту науку, трошки допоможіть йому.
