Як правильно робити уроки з дитиною
02:53, 05.04.2015
Почнем з того, що це спільна робота. Це не картина "наглядач і раб". Отже, виконавши всі стандартні гігієнічні вимоги: не вчити уроки відразу після школи, організувати правильне навчальне місце, чергувати важкі і легкі завдання, давати дитині перерви і навіть перекушування, приступаємо до основного - робимо процес навчання приємним для обох сторін.
Для початку, розберіться з мотивацією: для чого необхідно вчити уроки. "Потрібно вчити уроки, бо треба вчити уроки" - не годиться. Придивіться до своєї дитини що для неї важливо. Для когось - заохочення вчителя, для когось - схвалення однолітків. А можливо, важливо виділиться серед інших , отримати Ваше захоплення і заохочення, і т. д. А ось гроші за виконане завдання не повинні в жодному разі бути мотивом.
Далі, визначіть можливість дитини самостійно працювати над уроками. Варіант перший: поцікавтесь у вчителя про можливості дитини. Другий-пограйте "в уроки" - дайте пробні завдання і в ігровій обстановці з'ясуйте наскільки ваша дитина зосереджується, як акуратно працює в зошиті, домагається поставленої мети, здатна до самоаналізу. Ще варіант - спочатку вчіть всі уроки разом, з'ясуйте, які предмети легше даються Вашій дитині, з них і починайте привчати до самостійності.
Головний принцип- поступовість і дозованість. Тобто, Ви не відразу повинні кидати дитину з наукою наодинці. Наприклад: напиши ось це речення, а я зараз прийду і перевірю. А потім: зроби все завдання і принеси на перевірку. Ну і так далі.
Ну і на останок кілька порад. Не переписуйте сто разів одне й те саме завдання, і тим більше не карайте таким чином дитину. Самі не бійтеся поганих оцінок за домашнє завдання і не лякайте ними дитину. Якщо зовсім "закісли" над уроками, зробіть перерву . Якщо бачите, що дитина Вас не розуміє, то це не означає, що вона пропаща, може просто Ви не можете їй щось донести. Знайдіть собі помічника в особі тата, бабусі чи дідуся.
Для початку, розберіться з мотивацією: для чого необхідно вчити уроки. "Потрібно вчити уроки, бо треба вчити уроки" - не годиться. Придивіться до своєї дитини що для неї важливо. Для когось - заохочення вчителя, для когось - схвалення однолітків. А можливо, важливо виділиться серед інших , отримати Ваше захоплення і заохочення, і т. д. А ось гроші за виконане завдання не повинні в жодному разі бути мотивом.
Далі, визначіть можливість дитини самостійно працювати над уроками. Варіант перший: поцікавтесь у вчителя про можливості дитини. Другий-пограйте "в уроки" - дайте пробні завдання і в ігровій обстановці з'ясуйте наскільки ваша дитина зосереджується, як акуратно працює в зошиті, домагається поставленої мети, здатна до самоаналізу. Ще варіант - спочатку вчіть всі уроки разом, з'ясуйте, які предмети легше даються Вашій дитині, з них і починайте привчати до самостійності.
Головний принцип- поступовість і дозованість. Тобто, Ви не відразу повинні кидати дитину з наукою наодинці. Наприклад: напиши ось це речення, а я зараз прийду і перевірю. А потім: зроби все завдання і принеси на перевірку. Ну і так далі.
Ну і на останок кілька порад. Не переписуйте сто разів одне й те саме завдання, і тим більше не карайте таким чином дитину. Самі не бійтеся поганих оцінок за домашнє завдання і не лякайте ними дитину. Якщо зовсім "закісли" над уроками, зробіть перерву . Якщо бачите, що дитина Вас не розуміє, то це не означає, що вона пропаща, може просто Ви не можете їй щось донести. Знайдіть собі помічника в особі тата, бабусі чи дідуся.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.