Завантаження. Будь ласка зачекайте...

Тривожні розлади в дітей: коли емоції шкодять


11:00, 09.03.2019
Тривога – це досить неприємна для людини емоція. Утім, вона може бути здоровою й позитивною емоцією, допомагаючи людині краще підготуватися до складних для неї життєвих моментів. Хвилювання дитини перед іспитом або виступом на сцені – цілком нормальні прояви тривоги.

54_0pr1.jpg (19.68 Kb)


Час від часу ми непокоїмося. Механізми подолання тривоги в кожного з нас різні: одні слухають музику, інші – співають. Діти в момент занепокоєння можуть розмовляти самі із собою, згадують підбадьорливі слова батьків або просто глибоко дихають, щоб позбавитися напруження.

Але тривожність може становити проблему, наприклад, коли дитина відмовляється відпустити мамину руку й піти в клас або погратися з друзями на вулиці. Тривожні розлади здатні змінити картину світу дитини, вселити в дитячу свідомість ірраціональні страхи, перетворити дрібні неприємності на серйозні проблеми.

Незначна тривога не становить небезпеки. Але якщо вона заважає життю дитини і її батьків, то це розлад, який треба лікувати. На щастя, тривожність піддається лікуванню. Але насамперед необхідно зрозуміти, які види тривожних розладів можуть виникати в дітей.

Тривожні розлади в дітей

Згідно зі статистикою, тривожність як проблема характерна для кожної восьмої дитини. Коли дорослі не в змозі допомогти дитині впоратися зі звичайною тривогою, остання здатна перерости в розлад, що супроводжуватиме її життя не тільки в підлітковому, а й навіть у дорослому віці. 25 % дітей віком 13–18 років мають тривожні розлади, а 5,9 % – досить серйозні. Зрозуміло, батьки готові зробити все, аби допомогти своїй надмірно тривожній дитині. Перш за все слід визначити вид розладу, що дошкуляє дитині. Розгляньмо види тривожних розладів докладніше.

1. Генералізований тривожний розлад

Якщо дитина часто хвилюється через дрібниці, можливо, вона має генералізований тривожний розлад. Тривога заважає дитині відчувати радість нормального щасливого життя, як у її однолітків. У багатьох людей ознаки генералізованого тривожного розладу з’являються в дитинстві або підлітковому віці. Крім того, дівчатка страждають на цей розлад частіше, ніж хлопчики.

2. Панічні атаки

Уявіть ситуацію: ваша донька має виступати на сцені. Ви чекали цього місяцями. Як тільки вона виходить на сцену – відразу завмирає, її серце починає битися частіше, а дихати стає важко. Ваші найгірші очікування справдилися: у неї трапилася панічна атака.

Панічна атака – це раптове відчуття сильного страху. Панічні атаки мають фізичні прояви: прискорене серцебиття, задишку й навіть втрату свідомості. Дітей, яким дошкуляє такий розлад, зазвичай не полишає страх того, що напади в них траплятимуться постійно.

3. Сепараційна тривога

Сепараційна тривога – це стан, який відчуває дитина внаслідок розлуки з батьками або людьми, до яких відчуває прихильність.

Маленькі діти достатньо сильно прив’язані до своїх батьків. Тому для малечі цілком нормально трохи хвилюватися, коли батьків немає поруч. Сепараційна тривога найчастіше характерна для дітей віком 8–14 місяців. Але якщо її симптоми трапляються в дітей, старших від 5-ти років (наприклад, вони хвилюються, коли батьки йдуть на роботу), це свідчить про розлад психіки.

У ситуаціях сепараційної тривоги дитину охоплює ірраціональний страх: вона побоюється, що щось погане може статися з нею або батьками, якщо їх не буде поруч. Тому дитина прагне постійно бути поряд із батьками.

Зазвичай тривожний розлад виникає в людини в результаті травматичної події. Часто у його пастку потрапляють діти, котрих надмірно опікують батьки.

4. Соціальна фобія

Якщо дитина відчуває тривогу, ідучи на День народження до однокласника або на вечірку, якщо вона уникає товариства, то, можливо, вона має соціальну фобію. При цьому в дитини виникає первинний страх помилитися й потрапити в незручне становище.

Іноді страх дитини посилюється через недостатню розвиненість у неї соціальних навичок. Але найчастіше власне страх призводить до того, що дитина робить ще більше помилок і ще більше хвилюється. У деяких випадках глибока соціальна фобія може спричиняти панічні атаки.

5. Вибіркова німота

Батьків дратує, коли зазвичай балакуча дитина раптом замовкає і не промовляє жодного слова в присутності сторонніх. Батькам здається, що дитина робить це навмисно, аби зганьбити їх.

Може бути, що це не так. Можливо, дитина страждає на розлад під назвою «вибіркова німота».

Вибіркова німота – це стан, коли дитина мовчить у певних ситуаціях. Найчастіше дитина припиняє спілкуватися в присутності сторонніх людей або під час масових заходів. Зазвичай вибіркова німота властива для дітей із тривожними розладами або соціальною фобією.

6. Вибіркові фобії

Діти побоюються темряви. Деякі з них бояться клоунів, павуків, закритих приміщень тощо. Здебільшого ці страхи минають, коли дитина дорослішає. Проте інколи ці страхи не зникають, переростаючи у фобії або ірраціональні страхи.

Вибіркові фобії – досить поширене явище. Вони заважають дитині насолоджуватися життям. Як зазначалося, фобії можуть бути різними: наприклад, одні діти бояться павуків, інші – висоти тощо.

Фобію може спричинити генетична схильність або травматична ситуація. Особливості навколишнього середовища, вік дитини й повторювані з нею ситуації – також фактори виникнення фобій.

7. Посттравматичний стресовий розлад

Стрес – це природна реакція на травматичні події. Коли дитина переживає страшну або травматичну ситуацію, у неї виникає страх її повторення. Більшість дітей із невеликою сторонньою допомогою й підтримкою долає цей страх, починаючи жити нормальним життям. Однак деякі діти відчувають одні й ті ж емоції знов і знов. У них розвивається посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Діти з ПТСР переживають травматичний досвід знову й знову у своїх думках і відчувають панічні атаки, оскільки думають, що травматична ситуація відбуватиметься щоразу.

8. Обсесивно-компульсивний розлад

Часто мити руки. Декілька разів перевірити, чи зачинені двері. Декілька разів на день прибирати в кімнаті й переставляти меблі. Так зазвичай чинять люди з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР). Колись ОКР вважався різновидом тривожного розладу, однак у наш час його розглядають як окремий розлад.

Діти з ОКР занадто багато думають про щось, і це змушує їх діяти певним чином. Їхня поведінка викликана ірраціональними думками й страхами. Тривожні думки породжують неспокій, і діти вірять, що він мине, якщо вони виконуватимуть певні дії.

Тривожні розлади схожі між собою і зазвичай переплетені один з одним. Чому ж діти відчувають такі травматичні переживання?

Що викликає тривожність у дітей?

У одних дітей тривожність спричинена взаєминами в сім'ї, у інших є результатом виховання або пов'язана з оточенням, у якому вони зростають. Розгляньмо причини тривожних розладів у дітей.

1. Генетична схильність

Дослідження не підтверджують, що тривожність передається спадково. Однак діти ризикують набути тривожний розлад, якщо такий є в кого-небудь із батьків або близьких родичів. Утім, якщо вам або вашим батькам дошкуляють тривожні розлади, не обов'язково, що вони з'являться у ваших дітей.

2. Навколишнє середовище

Генетичні фактори не визначають, чи матиме ваша дитина той або інший тривожний розлад. Вирішальна роль належить середовищу, у якому зростає дитина, людям, які її оточують, а також цінностям, із якими вона стикається.

Таким чином, якщо дитина щодня перебуває в стресовому стані через конфлікти в родині, не виключена ймовірність розвитку в неї тривожного розладу.

Крім того, тривожний розлад може розвинутися в дітей, які зазнали словесного або фізичного насилля. Також такі розлади виникають, якщо дитина:

стала свідком злочину або жорстокого поводження;
пережила сімейну трагедію (наприклад, розлучення батьків або смерть близького родича);
мала суттєві зміни в способі життя через зміни у фінансовому становищі родини тощо.
3. Стан здоров'я

У деяких дітей тривожність з'являється внаслідок хвороби, яка потребує госпіталізації, тривалого лікування та зміни способу життя. Наприклад, тривогу можуть викликати такі небезпечні хвороби:

онкологічні захворювання;
цукровий діабет;
хвороби органів дихання, наприклад, астма, хронічні захворювання легень тощо;
хронічний біль;
побічні ефекти дії ліків.
4. Біохімія тіла й мозку

Деякі тривожні розлади, наприклад, панічні атаки, можуть бути зумовлені специфікою мозкових функцій. Зміни в біохімії мозку здатні впливати на самопочуття людини. Біохімія мозку здатна змінюватися через генетичні фактори або вплив шкідливих хімічних речовин, які можуть викликати в людини ті чи інші емоції.

Найчастіше тривога в дитини виникає відразу внаслідок декількох причин. Отже, якщо батьки дитини страждають від тривожних розладів і дитина сама стає свідком травматичної події, у неї більша ймовірність розвитку тривожного розладу, ніж у решти її однолітків без подібних симптомів.

Симптоми тривожності в дітей

Хвилюючись, дитина виявляє певні ознаки поведінки. Щоб вчасно розпізнати появу тривоги, звертайте увагу на такі симптоми:

1. Дитина надмірно турбується про все.

2. Дитина відчуває дратівливість і перепади настрою.

3. Дитина має постійне відчуття втоми.

4. Дитині годі зосередитися на чому-небудь.

5. Дитині важко засинати, тому що вона часто хвилюється вночі через негативні події, що сталися вдень.

6. У дитини змінюються харчові звички, погіршується апетит.

7. Дитина почувається покинутою.

8. Дитина відчуває ірраціональний страх із приводу когось або чогось.

9. Дитина вередує і відмовляється розлучатися з батьками.

10. Дитина шукає способи уникнути ситуацій, речей або людей, котрі викликають у неї занепокоєння.

11. Дитина боїться смерті. Це викликає в неї панічні атаки.

12. Дитина легко лякається.

13. У дитини низька самооцінка.

14. У дитини мало друзів, практично немає соціального життя.

15. Дитина хвилюється через погані події ще до їх початку.

16. У випадку компульсивних розладів у дитини повторюються дії й думки.

Також у дітей можуть спостерігатися такі фізичні симптоми тривожності:

1. Підвищена пітливість.

2. Високий пульс.

3. Задишка.

4. Тремтіння кінцівок.

5. Нудота й дискомфорт у шлунку.

6. Запаморочення.

Діти, які піддаються тривожності, не завжди розуміють причини своїх почуттів. Вони можуть почуватися безпорадними й переляканими. Батьки повинні бути напоготові і вчасно виявляти симптоми тривоги в дітей. Якщо ж вам здається, що ситуація вийшла з-під контролю, зверніться по допомогу до психолога.

Діагностика тривожних розладів у дітей

Якщо ви виявите в дитини симптоми тривожних розладів, вам слід негайно показати її лікарю. Він може провести такі тести:

психологічне тестування, яке включає серію інтерв'ю, щоб зрозуміти особливості мислення дитини;
фізичне обстеження. Воно може бути призначене для виявлення основних симптомів, що вказують на наявність тривожних розладів;
дітям старшого віку й дорослим може бути запропоновано пройти опитувальник Юнга, що складається із 20 питань, і визначити рівень тривоги. Це уможливить дізнатися, як часто дитина відчуває занепокоєння, тремтіння і прискорене серцебиття. Окремі питання також стосуються нічних жахів.
На підставі отриманих результатів лікар може направити дитину до дитячого психолога або психіатра.

Лікування тривожних розладів у дітей

Незалежно від типу й тяжкості тривожного розладу його можна лікувати за допомогою психотерапії та ліків. Процедури й методи лікування тривожності в дітей можуть поєднуватися в різному порядку. Стандартними методами лікування є:

1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Тривожні розлади зазвичай виникають у результаті ірраціональних думок, які дитина сприймає за правду. Таким чином, емоції дитини викликані її думками й переконаннями. КПТ в такому разі – чудовий психотерапевтичний метод лікування тривоги, який фокусується на зміні переконань і думок людини і навчанні її нових навичок, що допомагають подолати тривожність

КПТ фокусується на трьох моментах:

1. Пізнання – те, що ми думаємо і в що віримо.

2. Поведінка – те, що ми робимо.

3. Емоції – те, як ми почуваємося й реагуємо.

Звертаючись до негативних моделей мислення й поведінки, які впливають на життя дитини, КПТ поступово усуває ірраціональні страхи або фактори, що викликають тривогу. Розгляньмо цей процес на одному з прикладів.

Негативна думка дитини «Я скажу щось неправильно, і вони подумають, що я божевільний» засвідчує: дитина боїться того, що не трапилося в реальності. Терапевт вкаже їй на це й допоможе замінити цю думку більш продуктивною: «Вони подумають, що я нервую. І в цьому немає нічого поганого».

Психотерапія не обмежується тільки сеансами з терапевтом. Дитині потрібно буде застосовувати те, чого вона навчилася під час сеансів, у школі та вдома. У процесі терапії дитина мінятиме свої мислення й поведінку. Цього досить важко досягти без підтримки батьків. Саме від них багато в чому залежить те, чи зможе дитина змінити негативні моделі поведінки на більш продуктивні.

2. Інші методи психотерапії

КПТ – найбільш популярний метод психотерапії для лікування дітей із тривожними розладами. Однак терапевт може спробувати й інші методи, наприклад, терапію прийняття й відповідальності, а також діалектичну поведінкову терапію.

Терапія прийняття й відповідальності спрямована на те, щоб не чинити опір думкам і почуттям, що викликають тривогу. Замість того, щоб намагатися контролювати або змінювати думки, дитину вчать розпізнавати їх і приймати шляхом усвідомленості, фокусуючись на теперішньому моменті.

Коли дитина навчиться розпізнавати негативні думки, вона може спробувати їх змінити.

Діалектична поведінкова терапія (ДБТ) – це форма когнітивно-поведінкової терапії, яка фокусується на зміні думок, дій і емоцій пацієнта. Лікування спрямоване на те, щоб виправити помилки дитини. ДБТ також допомагає дитині розвивати її сильні сторони й можливості, у такий спосіб підвищуючи впевненість у собі.

3. Альтернативні методи лікування

Дітям, які відчувають тривогу, можна також порадити змінити свій спосіб життя й режим харчування. Альтернативними методами лікування при цьому є:

техніки розслаблення;
медитація;
фізичні вправи;
йога;
голковколювання.
Медикаментозне лікування тривожності в дітей

Дітям призначають медикаментозне лікування, якщо тривожні розлади в них викликані змінами в біохімії мозку. Якщо мозок виробляє певні гормони і це викликає тривожні розлади, лікар може призначити антидепресанти. Як правило, лікарі призначають селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або ліки від тривожності, наприклад, прозак.

Якщо тривожність виникає в результаті загального захворювання, у її лікуванні використовуються лікарські та психотерапевтичні методи.

Універсального лікування тривожних розладів у дітей немає. Спосіб лікування в кожному випадку залежить від типу розладу та його тяжкості.

Незалежно від способу лікування одужання дитини повністю залежить від підтримки й зусиль батьків. Саме вони повинні допомогти їй справитися із ситуацією.

Як допомогти дитині, яка страждає на тривожні розлади

Щоб полегшити тривогу в дитини, дотримуйтеся рекомендацій:

виявляйте співчуття. Прислухайтеся до почуттів дитини, поважайте їх. Це допоможе дитині впоратися з тривогою. Не заохочуйте й не підсилюйте неприємні почуття;
зберігайте спокій, коли дитину щось турбує. Навчіть її технік розслаблення, щоб вона могла їх використовувати під час нападів тривоги;
заохочуйте дитину говорити про її почуття, ставити запитання, висловлювати страхи. Слухайте її, не засуджуючи. Дайте їй зрозуміти, що вона завжди може поділитися своїми емоціями;
не критикуйте дитину за скоєні помилки, бо це тільки посилить її тривогу;
намагайтеся підтримувати звичний розпорядок дня. Зміни хвилюватимуть дитину й викликатимуть у неї тривогу;
виявляйте гнучкість і знижуйте свої очікування від дитини, коли вона відчуває тривогу (наприклад, коли складає іспити, бере участь у змаганнях або виступає на сцені);
помічайте маленькі досягнення дитини. Наприклад, якщо ваша сором'язлива дитина пішла на вечірку до однокласника і не відчувала при цьому тривоги, похваліть її за це;
не ставте дитині нав'язливих питань, не кажіть про речі, які можуть викликати в неї напад тривоги;
якщо дитина стала свідком негативної ситуації, можливо, у майбутньому вона відчуватиме тривогу. Переконайте її, що вона у безпеці і що все буде добре.
Заняття для дітей, які відчувають тривогу

Заняття, покликані полегшити прояви тривожності в дитини, мають бути простими. Ідея полягає в тому, щоб полегшити неприємні емоції. Найкраще в цьому допоможуть ігри.

1. Мильні бульбашки

Розслаблене дихання допоможе дитині швидше заспокоїтися. Коли ми глибоко дихаємо, активізується наша парасимпатична нервова система, і це допомагає нам швидко привести тіло в стан спокою. Але іноді буває складно навчити дитину дихати, особливо тоді, коли вона відчуває тривогу.

Найпростіший спосіб навчити дитину глибоко дихати – це пускати разом із нею мильні бульбашки. Видуваючи бульбашки, дитина робить рівномірні вдихи й видихи, а вигляд бульбашок заспокоює її.

Як виконувати:

наповніть банку мильною водою. Візьміть соломинку або трубочку, через яку пускатимете бульбашки;
покажіть дитині, як можна видути велику бульбу, зосередившись на диханні;
запропонуйте дитині спробувати пускати бульбашки самостійно. Заохочуйте її щоразу, коли вона добре виконуватиме цю вправу.
2. Банка з тривогами

Ця вправа призначена для того, щоб дитина могла висловити вголос свої тривоги й позбутися їх.

Як виконувати:

візьміть склянку або бляшанку з кришкою;
візьміть ручку й папір;
щоразу, коли дитину щось турбуватиме, вона повинна записати це на папері й покласти в банку.
Ще один варіант такої вправи – ведення щоденника занепокоєння.

3. Заспокійлива коробка

Що турбує вашу дитину? Що здатне її заспокоїти? Вам потрібно знати відповіді на ці питання.

Сядьте поряд зі своєю дитиною, зберіть в одну коробку речі, які її заспокоюють. Щоразу, коли вона відчуватиме тривогу, речі з коробки допоможуть їй заспокоїтися.

Як виконувати. Візьміть коробку й покладіть у неї речі, які подобаються дитині (наприклад, її улюблену іграшку, книгу або картинку). Сюди також можна покласти м'ячики, які дитина стискатиме, відчуваючи стрес, а також інші подібні предмети.

4. Розфарбовування камінчиків

Малювання має терапевтичний ефект. Розфарбовуючи камінчики в різні кольори, можна допомогти дитині впоратися з тривогою.

Як виконувати:

зберіть гладкі морські камінці в коробку. Скажіть дитині, що ці камінчики заспокоюють;
коли дитина починає тривожитися, запропонуйте їй узяти з коробки камінчик і розфарбувати його;
використовуйте акрилові фарби, які можна змити, якщо камінчики закінчаться.
5. Баночки з блискітками

Це заняття добре заспокоює дитину. Зробити для дитини баночку з блискітками досить легко.

Як виконувати:

вам знадобляться невелика прозора баночка з водою, гарячий клей, блискітки й харчовий барвник;
наповніть половину банки водою, додайте одну-дві краплі харчового барвника;
додайте у воду трохи блискіток;
в інших банках змішайте гель для волосся й воду. Добре перемішайте, поки гель не розтане;
додайте гель у баночку. За допомогою клею приклейте кришку до баночки.
Щоразу, коли дитина відчуватиме тривогу, дайте їй баночку й запропонуйте декілька разів перевернути її догори дном. Навчіть дитину робити повільні вдихи й видихи, коли вона спостерігає за тим, як блискітки повільно опускаються на дно.

6. Заспокійливе відео

Відчуваючи тривогу, дитина усвідомлює, що ситуація виходить із-під контролю. Але це не так. Допоможіть дитині зрозуміти, що коли вона раніше справлялася з нападами тривоги, то може впоратися й зараз. Усе, що вам для цього потрібно, – зняти відео.

Як виконувати:

попросіть дитину розповісти, що вона робить, відчуваючи тривогу. Зніміть це на відео;
дитина може навіть показати, як саме вона справляється з тривогою;
також вона може порадити іншим дітям, як упоратися з тривогою;
коли вона наступного разу відчує напад тривоги, просто покажіть їй це відео.
7. Щасливий мозок, неспокійний мозок

Це веселе заняття. Вам знадобляться аркуш паперу, олівці, клей і вирізані з журналів фрази й картинки.

Як виконувати:

на папері намалюйте два контури обличчя, повернених одне до одного;
одне обличчя назвіть «щасливий мозок», інше – «неспокійний мозок»;
запропонуйте дитині написати під зображенням неспокійного мозку все, що її турбує, або ж вирізати відповідні картинки і фрази з журналів;
під зображенням щасливого мозку дитина повинна написати все, що робить її щасливою.
8. Гра в детективів

Це чудовий спосіб допомогти дитині впоратися з тривогою і знайти логічне пояснення причин свого занепокоєння.

Як виконувати:

знайдіть занепокоєння. Запропонуйте дитині визначити, які думки змушують її тривожитися.
пошукайте докази. Наступний крок – знайти докази, щоб перевірити обґрунтованість занепокоєння дитини. Ставте запитання, щоб зрозуміти, звідки в неї беруться тривожні думки. Запитайте, що змушує її так думати: конфлікт у школі чи вдома, те, що вона побачила по телевізору тощо.
подолайте думки. Ґрунтуючись на доказах, запропонуйте дитині подолати думки, що викликають у неї тривогу.
9. Записи на папері

Записи допоможуть дитині творчо виразити свої почуття. Вони також слугуватимуть дитині нагадуванням про те, що їй до снаги побороти свою тривогу.

Ця вправа має кілька варіантів:

«Тривога каже, але я знаю». Розділіть аркуш паперу на дві колонки. Одну назвіть «Тривога каже мені», другу – «Але я знаю». У першій колонці дитина називає свої тривожні думки, у другій – логічні аргументи, які їх спростовують.
«Інструкція до тривоги». Вона допоможе дитині згадати, що їй потрібно робити, коли вона тривожиться. Записана інструкція допомагає дитині легше згадати щось.
«Я турбуюся, коли ...». Дозвольте дитині написати список речей, які її турбують. Запропонуйте внизу намалювати схвильоване обличчя.
Медикаментозне лікування та психотерапія будуть успішними в разі готовності самої дитини боротися зі своєю тривогою. Щоб син чи донька повірили, що здатні впоратися з тривогою й вести нормальне життя, їм потрібна ваша підтримка. Дитина не повинна страждати через тривогу. Із вашою допомогою вона зможе стати щасливою й жити спокійно.

Джерело: childdevelop.com.ua

Теги:
Джерело

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter. Система Orphus




Імя:
E-Mail:
Коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылки Картинка Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Вставка спойлера | Вставка email
Введіть код: *
captcha