Поради батькам: Як підготуватись до кризи підліткового віку у дитини?
11:00, 21.02.2021
Етапи підліткового віку
З початком статевого дозрівання у дитини перебудовується тіло, а за цим одразу відбувається психологічна трансформація – розвиваються інтелект та емоційна сфера.
Етап деконструкції дитинства пов'язаний зі змінами тіла, руйнуванням дитячої структури, де батьки більше ні моделі для наслідування, ні об'єкти любові. Також відбувається розчаруванням в дитячих обіцянках. Наприклад, "Коли виростеш, ти зможеш...", "У тебе буде...". Проте ти ось виріс, але цього всього немає і не передбачається.
Етап творення юності пов'язаний з пошуком і розкриттям власної ідентичності в групі однолітків, а також з початком дорослого сексуального життя.
Найголовнішим питанням у підлітків завжди є – чому батьки їх не розуміють. Відповідь проста: підліток змінився, швидко і радикально, а батьки ні. Якщо вони не забули свій складний досвід дорослішання, то намагаються вберегти своїх чад від повторення їх же помилок.
Як змінюватися батькам:
- Перестати бути батьками маленьких дітей.
- Прийняти той факт, що діти будуть їх відштовхувати та перестануть ділитися тим, чим ділилися раніше.
- Навчитися "йти в тінь" і при цьому бути включеними, не вторгатися зі своїми порадами.
- Спостерігати, але дистанційно. Тобто дати підлітку самому пережити та усвідомити усе, що відбувається.
Що потрібно знати та робити батькам підлітків
► Сепарація дитини – це нормальний та закономірний процес психічного розвитку. Батьків більше має насторожити небажання дитини дорослішати.
► Труднощі у стосунках з підлітком в процесі його дорослішання неминучі. Вони в жодному випадку не говорять про те, що ви погані батьки. Найчастіше підлітки собі не подобаються й автоматично роблять висновок, що їх ніхто не любить, тому вкрай чутливі до того, як на них дивляться і як з ними розмовляють.
► Віддалення підлітка, менша потреба в батьківській любові та турботі – усе це необхідно для дорослого самостійного життя.
► Батьки продовжують бути опорою і тилом для підлітка, а також менше нав'язують їм своє бачення. Підліткам дуже важлива підтримка батьків, але це не завжди мають бути такі фрази, як: "Ти впораєшся, я в тебе вірю" або "Тобі здається, що ти негарна. Насправді ти красуня". Частіше має звучати "Мені шкода, що тобі не подобається твоє тіло, але ти дорослішаєш, воно змінюється, і скоро ситуація зміниться". У такі моменти або зміцнюються відносини, або підліток приймає рішення ізолюватися.
► Сексуальне життя на початку підліткового періоду уявне, тому дуже важливо ще більше дотримуватися кордону та, наприклад, не входити без стуку в кімнату.
► Підлітки долають складні емоційні стани завдяки безпричинній агресії. Батькам варто прийняти, що поки діти не вміють долати подібний стан інакше. Завдяки агресивності підліток виконує завдання цього періоду, а саме відокремитися від батьків через протести й хамство.
Тут немає нічого особистого, адже таким чином дитина дорослішає та не може інакше. Вони більше не хочуть бути схожими на маму з татом, а шукають себе. Батьки повинні підтримати цей рух.
► Агресивність – рушійна сила пубертату, яка виконує творчу функцію. Якщо їй перешкоджати, то виникне насильство, у якого є дві форми:
- Насильство щодо іншої людини (гетероагресія).
- Насильство щодо себе (аутоагресія) – депресія, анорексія, булімія, суїцид, самоушкодження, скарифікація.
► Не відповідайте на агресію насильством. Наприклад, не варто казати "заберу телефон", "відключу інтернет", "не пущу гуляти з друзями". Так ви тільки погіршите й так тендітні стосунки.
Також краще не тиснути на відчуття на провини: "Ти ж хороший, як ти так міг вчинити". Діти й так почувають себе винними, тому просто нападуть у відповідь. Коли емоції уляжуться, то обговоріть, що сталося, чому дитина так вчинила і що можна було зробити інакше.
Говоріть завжди про себе й про свої почуття. Не допускайте критики, оцінювання, приниження особистості підлітка чи його однолітків. Це не комунікація, а форма психологічного насильства. Правило будь-яких відносин – говорите про себе. Ми ж не знаємо, чим керувалася людина в певній ситуації.
► Рівень агресії буде нижче, якщо ви не будете поділяти почуття на хороші та погані, дозволені та заборонені. Приймайте агресивність, як природну складову людської природи. Навчіть справлятися з агресією. З самого народження приймайте "ні" дитини. Підтримуйте самостійність і дорослішання.
► Вибудовуйте батьківський авторитет, спілкуйтеся з дітьми з батьківської позиції, а не з позиції друга. Підлітки повинні вірити в те, що до батьків можна звернутися з будь-якою проблемою і вони все розв'яжуть.
З початком статевого дозрівання у дитини перебудовується тіло, а за цим одразу відбувається психологічна трансформація – розвиваються інтелект та емоційна сфера.
Етап деконструкції дитинства пов'язаний зі змінами тіла, руйнуванням дитячої структури, де батьки більше ні моделі для наслідування, ні об'єкти любові. Також відбувається розчаруванням в дитячих обіцянках. Наприклад, "Коли виростеш, ти зможеш...", "У тебе буде...". Проте ти ось виріс, але цього всього немає і не передбачається.
Етап творення юності пов'язаний з пошуком і розкриттям власної ідентичності в групі однолітків, а також з початком дорослого сексуального життя.
Найголовнішим питанням у підлітків завжди є – чому батьки їх не розуміють. Відповідь проста: підліток змінився, швидко і радикально, а батьки ні. Якщо вони не забули свій складний досвід дорослішання, то намагаються вберегти своїх чад від повторення їх же помилок.
Як змінюватися батькам:
- Перестати бути батьками маленьких дітей.
- Прийняти той факт, що діти будуть їх відштовхувати та перестануть ділитися тим, чим ділилися раніше.
- Навчитися "йти в тінь" і при цьому бути включеними, не вторгатися зі своїми порадами.
- Спостерігати, але дистанційно. Тобто дати підлітку самому пережити та усвідомити усе, що відбувається.
Що потрібно знати та робити батькам підлітків
► Сепарація дитини – це нормальний та закономірний процес психічного розвитку. Батьків більше має насторожити небажання дитини дорослішати.
► Труднощі у стосунках з підлітком в процесі його дорослішання неминучі. Вони в жодному випадку не говорять про те, що ви погані батьки. Найчастіше підлітки собі не подобаються й автоматично роблять висновок, що їх ніхто не любить, тому вкрай чутливі до того, як на них дивляться і як з ними розмовляють.
► Віддалення підлітка, менша потреба в батьківській любові та турботі – усе це необхідно для дорослого самостійного життя.
► Батьки продовжують бути опорою і тилом для підлітка, а також менше нав'язують їм своє бачення. Підліткам дуже важлива підтримка батьків, але це не завжди мають бути такі фрази, як: "Ти впораєшся, я в тебе вірю" або "Тобі здається, що ти негарна. Насправді ти красуня". Частіше має звучати "Мені шкода, що тобі не подобається твоє тіло, але ти дорослішаєш, воно змінюється, і скоро ситуація зміниться". У такі моменти або зміцнюються відносини, або підліток приймає рішення ізолюватися.
► Сексуальне життя на початку підліткового періоду уявне, тому дуже важливо ще більше дотримуватися кордону та, наприклад, не входити без стуку в кімнату.
► Підлітки долають складні емоційні стани завдяки безпричинній агресії. Батькам варто прийняти, що поки діти не вміють долати подібний стан інакше. Завдяки агресивності підліток виконує завдання цього періоду, а саме відокремитися від батьків через протести й хамство.
Тут немає нічого особистого, адже таким чином дитина дорослішає та не може інакше. Вони більше не хочуть бути схожими на маму з татом, а шукають себе. Батьки повинні підтримати цей рух.
► Агресивність – рушійна сила пубертату, яка виконує творчу функцію. Якщо їй перешкоджати, то виникне насильство, у якого є дві форми:
- Насильство щодо іншої людини (гетероагресія).
- Насильство щодо себе (аутоагресія) – депресія, анорексія, булімія, суїцид, самоушкодження, скарифікація.
► Не відповідайте на агресію насильством. Наприклад, не варто казати "заберу телефон", "відключу інтернет", "не пущу гуляти з друзями". Так ви тільки погіршите й так тендітні стосунки.
Також краще не тиснути на відчуття на провини: "Ти ж хороший, як ти так міг вчинити". Діти й так почувають себе винними, тому просто нападуть у відповідь. Коли емоції уляжуться, то обговоріть, що сталося, чому дитина так вчинила і що можна було зробити інакше.
Говоріть завжди про себе й про свої почуття. Не допускайте критики, оцінювання, приниження особистості підлітка чи його однолітків. Це не комунікація, а форма психологічного насильства. Правило будь-яких відносин – говорите про себе. Ми ж не знаємо, чим керувалася людина в певній ситуації.
► Рівень агресії буде нижче, якщо ви не будете поділяти почуття на хороші та погані, дозволені та заборонені. Приймайте агресивність, як природну складову людської природи. Навчіть справлятися з агресією. З самого народження приймайте "ні" дитини. Підтримуйте самостійність і дорослішання.
► Вибудовуйте батьківський авторитет, спілкуйтеся з дітьми з батьківської позиції, а не з позиції друга. Підлітки повинні вірити в те, що до батьків можна звернутися з будь-якою проблемою і вони все розв'яжуть.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.