Чому він плаче? Як розпізнати "мову" новонародженої дитини?
11:00, 28.08.2021
Звісно мова піде в першу чергу про невербальну комунікацію. Як батькам зрозуміти, що саме турбує дитину в даний момент? Уважне і ретельне прислухання до маленького члена сім’ї, а ще обізнаність з основними фізіологічними потребами і особливостями малюків – нехитрі секрети успіху.
Уявіть собі ситуацію: Ви зайняті приготуванням вечері, Ваша 9-місячна дитина знаходиться неподалік, в манежі, грається своїми іграшками. Раптом маля починає вередувати, плакати, воно виглядає роздратованим. Вам зараз зовсім не до нього, в розпалі процес приготування страви. Ви підходите до дитини, пропонуєте їй її улюблене брязкальце. На кілька секунд малюк заспокоюється, брязкальце його зацікавило, але згодом дитя викидає його з манежу і починає плакати ще голосніше. Ви рішуче підходите до дитини, вручаєте їй брязкальце, строго заявляючи: «Ще раз викинеш – не получиш більше іграшки». Малюк не заспокоюється, він знову викидає забавку, за що одержує ляпаса, після якого вже просто заливається риданням.
Ця ситуація – типовий приклад, коли батьки не надто стараються зрозуміти невербальні сигнали малечі, пропонують лише один варіант, найбільш зручний для них, а якщо дитя продовжує повідомляти, що потреба не задоволена – карають дитину. Мама з нашої історії передчасно вирішила, що розуміє потреби малечі, але вона так і не почула спроб дитини донести, що повідомлення розшифровано неточно. Як наслідок – невдоволена дитина і роздратована мати. Ось як легко можна дійти до погіршення стосунків і виховання емоційно нездорової дитини. І що менша дитина, то менше батьки можуть покладатися на її можливості та вміння зарадити собі самостійно.
Ось інший приклад: світанок, батьки ще сплять, маля починає хникати у своєму ліжечку, воно напівсонне. Мама (тато) підводиться і вкриває дитину ковдрочкою, проте малюк не припиняє скиглити, даючи сигнал, що його зрозуміли неправильно. Тоді батько бере маля на руки, починає його колихати, трактуючи плач дитини, як вияв того, що йому самотньо, сумно, страшно… Але очевидно, що дитина не отримала бажаного, вона залишається неспокійною. Мама припускає, що потрібно змінити підгузник, можливо малюк відчуває дискомфорт. Після проведених маніпуляцій дитя трохи заспокоюється, але незабаром знову продовжує скиглити і вовтузитись. Тоді мама пропонує немовляті груди (пляшечку з сумішшю) і лише тоді малюк, задоволений і ситий, засинає.
Звісно, сюжет цієї історії може видатись дещо штучним для досвідчених мам, адже матері приблизно орієнтується: коли дитя хоче їсти, коли вже міг змокріти підгузник, чи коли дитині просто самотньо. Навіть плач дитяти, як відмічають досвідчені матусі, відрізняється в цих випадках, тобто дитина по-різному намагається повідомляти про свої потреби (наприклад, коли голодна – кричить більш різко і голосно, коли дискомфортно – просто хникає, а коли сумно – скиглить.
Чи будемо ми добрими батьками для своїх дітей, великою мірою залежить від точності комунікації з ними, і основна відповідальність за побудову конструктивного спілкування лежить саме на батьках. Щоби зрозуміти,що турбує дитину, батьки вчаться розшифровувати невербальні сигнали, які надходять від неї. Для цього батьки мають застосовувати зворотній зв'язок для перевірки того, чи точно розшифровано невербальне сповіщення (реагувати, пропонувати різні варіанти розшифрування сигналів).
З часом, коли дитина підростає,батьки мають допомагати їй поступово розвивати власні можливості та здатність власними силами задовольняти потреби і вирішувати проблеми. Тому стратегія поступово змінюється, більш ефективною буде поведінка батьків, коли вони надаватимуть дитині можливість самостійно розв’язувати проблеми, перш ніж пропонувати власне рішення.
Уявіть собі ситуацію: Ви зайняті приготуванням вечері, Ваша 9-місячна дитина знаходиться неподалік, в манежі, грається своїми іграшками. Раптом маля починає вередувати, плакати, воно виглядає роздратованим. Вам зараз зовсім не до нього, в розпалі процес приготування страви. Ви підходите до дитини, пропонуєте їй її улюблене брязкальце. На кілька секунд малюк заспокоюється, брязкальце його зацікавило, але згодом дитя викидає його з манежу і починає плакати ще голосніше. Ви рішуче підходите до дитини, вручаєте їй брязкальце, строго заявляючи: «Ще раз викинеш – не получиш більше іграшки». Малюк не заспокоюється, він знову викидає забавку, за що одержує ляпаса, після якого вже просто заливається риданням.
Ця ситуація – типовий приклад, коли батьки не надто стараються зрозуміти невербальні сигнали малечі, пропонують лише один варіант, найбільш зручний для них, а якщо дитя продовжує повідомляти, що потреба не задоволена – карають дитину. Мама з нашої історії передчасно вирішила, що розуміє потреби малечі, але вона так і не почула спроб дитини донести, що повідомлення розшифровано неточно. Як наслідок – невдоволена дитина і роздратована мати. Ось як легко можна дійти до погіршення стосунків і виховання емоційно нездорової дитини. І що менша дитина, то менше батьки можуть покладатися на її можливості та вміння зарадити собі самостійно.
Ось інший приклад: світанок, батьки ще сплять, маля починає хникати у своєму ліжечку, воно напівсонне. Мама (тато) підводиться і вкриває дитину ковдрочкою, проте малюк не припиняє скиглити, даючи сигнал, що його зрозуміли неправильно. Тоді батько бере маля на руки, починає його колихати, трактуючи плач дитини, як вияв того, що йому самотньо, сумно, страшно… Але очевидно, що дитина не отримала бажаного, вона залишається неспокійною. Мама припускає, що потрібно змінити підгузник, можливо малюк відчуває дискомфорт. Після проведених маніпуляцій дитя трохи заспокоюється, але незабаром знову продовжує скиглити і вовтузитись. Тоді мама пропонує немовляті груди (пляшечку з сумішшю) і лише тоді малюк, задоволений і ситий, засинає.
Звісно, сюжет цієї історії може видатись дещо штучним для досвідчених мам, адже матері приблизно орієнтується: коли дитя хоче їсти, коли вже міг змокріти підгузник, чи коли дитині просто самотньо. Навіть плач дитяти, як відмічають досвідчені матусі, відрізняється в цих випадках, тобто дитина по-різному намагається повідомляти про свої потреби (наприклад, коли голодна – кричить більш різко і голосно, коли дискомфортно – просто хникає, а коли сумно – скиглить.
Чи будемо ми добрими батьками для своїх дітей, великою мірою залежить від точності комунікації з ними, і основна відповідальність за побудову конструктивного спілкування лежить саме на батьках. Щоби зрозуміти,що турбує дитину, батьки вчаться розшифровувати невербальні сигнали, які надходять від неї. Для цього батьки мають застосовувати зворотній зв'язок для перевірки того, чи точно розшифровано невербальне сповіщення (реагувати, пропонувати різні варіанти розшифрування сигналів).
З часом, коли дитина підростає,батьки мають допомагати їй поступово розвивати власні можливості та здатність власними силами задовольняти потреби і вирішувати проблеми. Тому стратегія поступово змінюється, більш ефективною буде поведінка батьків, коли вони надаватимуть дитині можливість самостійно розв’язувати проблеми, перш ніж пропонувати власне рішення.
Теги:
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter.