Вік дитини суттєво впливає на те, як вона сприймає втрату. Немовлята не вміють висловлювати свої почуття вербально, але вони вже реагують на втрати. У таких випадках вони можуть здаватися більш неспокійними й невтішними, у них може помінятися звичний режим сну та прийому їжі.

Діти у віці від 2 до 4 років егоцентричні, вони думають, що світ обертається навколо них. Розуміння смерті в них своєрідне: вони можуть думати, що смерть зворотна, і сприймають її через призму того, що дорослий, якого вони втратили, тепер припинить про них піклуватися. У цьому віці реакції дитини часто регресивні (тобто вона поводиться так, ніби молодша за віком, ніж є насправді) і проявляються найчастіше в режимі харчування або сну. Діти в цьому віці потребують підтримки та дотримання звичного порядку речей. Виконуйте звичний для дитини розпорядок дня, тіште її, обіймайте, цілуйте й частіше торкайтеся до неї. Не обговорюйте тривалий час з дитиною смерть, але підтримуйте з нею контакт. Навіть якщо дитина ще маленька і ви думаєте, що вона не зрозуміє ваші слова, вона оцінить ваш інтерес до її почуттів і ваше бажання втішити її. Спілкуйтеся з дитиною - це допоможе вам налагодити з нею контакт. Згодом ваші розмови стануть більш тривалими й докладними, і ви зможете підібрати для дитини правильні слова.

Діти у віці від 5 до 7 років трохи більше розуміють незмінність смерті, але це ще не глибоке розуміння. У цьому віці діти вже більш самостійні, але вони ще не можуть відрізняти фантазії від реальності. Вони можуть думати, що хтось винен у смерті близької людини, і при цьому все ще вважати, що смерть - це зворотний процес. Вони зазвичай ставлять багато запитань і хочуть зрозуміти, як це - померти. Вони навіть можуть попросити вас пограти з ними в похорон і зіграти роль померлого. Типовою реакцією дитини в цьому віці будуть постійні розпитування, нічні жахи, розлади сну та прийому їжі, іноді - прояви жорстокості під час ігор.

Батьки можуть допомогти дитині, дозволяючи їй висловлювати свої почуття словесно (наприклад, за допомогою придуманих історій) або в малюнках. Будьте поруч, обговорюйте з дитиною те, що вона створює, заохочуйте її до висловлення своїх емоцій. Як і у випадку з молодшими дітьми, не хвилюйтеся, якщо дитина не до кінця розуміє те, що відбувається. Просто підтримуйте з нею контакт - це буде корисно вам обом.

У віці від 7 до 11 років діти починають мислити більш логічно, вони краще розуміють, що смерть - це назавжди (але при цьому іноді дитина все ж може думати, що з нею можна щось вдіяти). Діти можуть боятися тілесних ушкоджень, можуть бути стурбовані тим, як інші люди реагують на смерть, і чи правильно реагують вони самі. Іноді діти цього віку можуть замислюватися про самогубство (щоб бути разом з померлою близькою людиною), ізолюватися від суспільства або проявляти гнів у ставленні до батьків. Вони ставлять багато запитань і хочуть отримати на них конкретні відповіді.

Найкраще, що можуть зробити батьки - це бути відкритими до розмов про почуття дитини. Відповідайте на її запитання. Будьте поруч з дитиною, коли вона хоче поговорити, але давайте їй побути самій, коли їй це буде потрібно. Дозвольте дитині гратися в символічні ігри, щоб висловити свої емоції.

У віці від 11 до 18 років дитина вже здатна мислити абстрактно й може зрозуміти, що таке смерть. Реакція дітей у цьому віці більш доросла: вони можуть захотіти поговорити з кимось із дорослих, крім батьків, можуть виглядати пригніченими або злими, зухвало поводитися на публіці.

Не намагайтеся позбавити або захистити дитину від почуття горя. Заохочуйте те, щоб дитина висловила свої емоції, вислухайте її й допоможіть упоратися з емоціями. Не намагайтеся контролювати ситуацію - просто будьте поруч.

Етапи проживання горя

Хоча діти різного віку проживають горе по-різному, цей процес завжди складається з декількох етапів. Діти зазвичай виявляють шок, заперечення та гнів, перш ніж приймають втрату. Спочатку вони проживають період потрясінь, потім - перехідний період, коли вони намагаються усвідомити втрату, і тільки після цього пристосовуються до нової ситуації.

Почуття горя циклічне: як і дорослі, вони сприймають втрату як життєву невдачу, і від цього почуваються безпорадними. Кожній людині потрібен свій період часу, щоб прожити горе. Батьки повинні бути відкриті для дитини й не нав'язувати «правильний» спосіб прожити горе. Діти можуть проявляти типову для їх віку реакцію, але всі вони по-різному проживають свої почуття.

Якщо дитині потрібна додаткова допомога

Батьки намагаються зробити все можливе, щоб допомогти дитині впоратися з почуттям горя, але якщо вони самі проживають ті ж почуття або дитині важко впоратися зі своїми почуттями, їй може знадобитися професійна допомога. Можна проконсультуватися з дитячим лікарем або психологом. Позитивний результат може дати індивідуальна або групова робота з психологом. Дітям старшого віку може бути корисно поговорити з однолітками, які також пережили втрату. Незважаючи на те, що почуття горя дуже особисте, дитині може бути важливо знати, що вона не одна зазнала втрати.

Можна також знайти корисну інформацію про те, як упоратися з втратою, в бібліотеці або в Інтернеті.

Для батьків головне - пам'ятати, що кожна дитина індивідуальна, і проживають втрату діти по-різному. Слухайте дитину, дозволяйте їй висловлювати свої почуття так, як вона вважає за потрібне. Спостерігайте за тим, як дитина проживає втрату. Якщо ви відчуваєте, що вашої підтримки недостатньо, зверніться по допомогу до фахівців.